Тестові завдання з молекулярної біології Завдання складаються з одного запитання та 4 готових вірогідних відповідей, тільки одна з яких є правильною
1. Молекулярна біологія вивчає:
протікання біологічних процесів на молекулярному рівні;
будова клітини;
морфологічне та фізіологічне різноманіття бактерій і вірусів;
будову клітинних органел.
2. Функції мембран:
регуляція обміну між клітиною і середовищем, розподільча функція, транспортна, рецепторна;
транспортна функція, електрична, генетична;
кінетична, транспортна функція, електрична, генетична;
немає правильної відповіді.
3. Амінокислоти можуть проявляти властивості:
кислот і основ;
оксидів;
вірні всі варіанти відповіді;
не проявляють ні яких властивостей.
4. Закінчення поліпептиду, яке містить аміногрупу, називається:
С-кінець;
N-кінець;
D-кінець;
О-кінець.
5. Мономерами білків є:
нуклеотиди;
нуклеосоми;
амінокислоти;
пептиди.
6. Нуклеотид – це мономер:
білків;
нуклеїнових кислот;
жирів;
вуглеводів.
7. Прості білки складаються:
тільки з нуклеотидів;
тільки з амінокислот;
із амінокислот і небілкових сполук;
з амінокислот і нуклеїнових кислот.
8. Білки, що розчиняються у воді і в розчині солей, називаються:
альбуміни;
глобуліни;
фібрилярні білки;
кератини.
9. У будові білків розрізняють:
два рівня організації молекули;
три рівня організації молекули ;
чотири рівня організації молекули;
один рівень організації.
10. Поліпептид утворюється шляхом:
взаємодії аміногруп двох сусідніх амінокислот;
взаємодії аміногрупи однієї амінокислоти і карбоксильної групи іншої амінокислоти;
взаємодії карбоксильних груп двох сусідніх амінокислот;
утворенням водневого зв`язку між пептидними зв`язками.
11. Де вперше зустрічається спіралізація білка:
в первинній структурі білка;
в вторинній структурі білка;
в третинній структурі білка;
в четвертинній структурі білка.
12. Четвертинна структура білка характерна для:
олігомерних білків;
фібрилярних білків;
глобулярних білків;
взагалі не характерна.
13. Білки актин і міозин виконують функцію:
транспортну;
захисну;
скоротливу;
гормональну.
14. ДНК містить:
рибозу, залишок фосфорної кислоти, одне з чотирьох азотистих основ: аденін, гуанін, цитозин, тимін;
дезоксирибозу, залишок фосфорної кислоти, одне з чотирьох азотистих основ: аденін, гуанін, цитозин, тимін;
дезоксирибозу, залишок фосфорної кислоти, одне з чотирьох азотистих основ: аденін, гуанін, цитозин, урацил;
рибозу, залишок фосфорної кислоти, одне з чотирьох азотистих основ: аденін, гуанін, цитозин, псевдоуридин.
15. Генетичний код був відкритий:
Гамовим;
Гріффітом;
Очоа;
Уотсоном.
16. Специфічність генетичного коду полягає в:
кодування амінокислот більш ніж двома різними триплетами;
кодуванні кожним триплетом тільки однієї амінокислоти;
наявності єдиного коду для всіх, що живуть на землі істот;
кодування одним триплетом однієї або декількох амінокислот.
17.Виродженність генетичного коду – це:
кодування одним триплетом тільки однієї амінокислоти;
кодування одним триплетом однієї або декількох амінокислот;
кодування однієї амінокислоти кількома триплетами;
кодування амінокислот більш ніж двома різними триплетами.
18.Універсальність генетичного коду – це:
наявність єдиного коду для всіх істот на Землі;
кодування одним триплетом однієї або декількох амінокислот;
кодування однієї амінокислоти кількома триплетами;
кодування одним триплетом тільки однієї амінокислоти.
19. Основи, розташовані комплементарно один одному:
А – Т, Г – Ц;
А – Ц; Р – Т;
А – Г; Ц – Т;
А – А; Ц – Ц.
20. До первинної структурної організації ДНК належить:
тривимірна спіраль;
дві комплементарні один одному антипаралельні полінуклеотидні ланцюги;
полінуклеотидний ланцюг;
послідовність амінокислот.
21. Вторинна структура ДНК була відкрита:
Натансом і Смітом;
Уотсоном і Кріком;
Евері, Мак-Леодом і Мак-Карті;
Натансом і Кріком.
22. Скільки рівнів організації має хроматин:
один;
три;
два;
чотири.
23. Послідовність організації хроматину в третинній структурі ДНК наступна:
петлі-нуклеосома-соленоїд;
нуклеосома-соленоїд-петлі;
соленоїд-петлі-нуклеосома;
петлі-нуклеосома.
24. Ділянку, яка розділяє дві нуклеосоми, називають:
соленоїд;
лінкер;
гістон;
петля.
25. РНК в ядрі зосереджено в:
ядерній оболонці;
ядерці;
нуклеоплазмі;
цитоплазмі.
26. Інформація про будову білка передається в цитоплазму:
матричної РНК;
транспортної РНК;
рибосомна РНК;
маленькою ядерною РНК.
27. З рибосомою взаємодіє петля транспортної РНК:
дигідроуридилова;
псевдоуридилова;
додаткова;
варіабельна.
28. Процесинг – це:
синтез РНК;
дозрівання РНК;
дозрівання ДНК;
аміноацетилювання тРНК.
29. Реплікація – це:
копіювання ДНК з утворенням 2-х ідентичних дочірніх молекул;
процес переписування інформації з ДНК на РНК;
процес синтезу білка;
процес переписування інформації з РНК на ДНК.
30. У реплікації ДНК бере участь сукупність ферментів і білків, які утворюють:
репліказу;
рестриктазу;
реплісому;
рибосому.
31. Основний фермент реплікації:
ДНК-полімераза;
геліказа;
лігаза;
РНК-полімераза.
32. Початок реплікації пов'язано з утворенням:
реплікативної вилки;
праймерів;
фрагментів ДНК на лідируючому і відстаючому ланцюгах;
формування преініціаторного комплексу.
33. За розплітання молекули ДНК відповідальний фермент:
ДНК – полімераза;
лігаза;
геліказа;
рестриктаза.
34. Механізм реплікації ДНК є:
напівконсервативним;
консервативним;
неконсервативним;
варіабельний.
35. Для здійснення процесу реплікації в нуклеоплазмі необхідна наявність:
нуклеозидмонофосфатів;
нуклеозиддифосфатів;
нуклеозидтрифосфатів;
нуклеозидів.
36. Синтез дочірніх ланцюгів ДНК здійснюється:
від 5’ до кінця 3’ кінця;
від 3’ до кінця 5’ кінця;
на ведучому і відстаючому ланцюгах напрямок синтезу протилежний.
варіабельно.
37. Фрагмент Оказакі – це:
коротка ділянка відстаючого ланцюга ДНК;
довга ділянка лідируючого ланцюга ДНК;
ділянка ланцюга материнської ДНК;
ділянка ланцюга РНК.
38. Реплікація ДНК у еукаріот протікає:
швидше, ніж у прокаріот;
повільніше, ніж у прокаріот;
з такою ж швидкістю, як у прокаріот;
або з такою швидкістю або швидше, ніж у прокаріот.
39. Транскрипція – це:
процес самокопіювання ДНК з утворенням двох ідентичних дочірніх молекул;
процес переписування інформації, що міститься в РНК, у формі ДНК;
процес переписування інформації, що міститься в ДНК, у формі РНК;
процес переписування інформації, що міститься в мРНК, у формі рРНК.
40. Основний фермент транскрипції:
ДНК-полімераза;
РНК-полімераза;
рестриктаза;
ДНК-лігаза.
41. Подібність процесів реплікації і транскрипції полягає в тому, що:
синтез дочірніх молекул здійснюється в напрямку 5’ 3’;
рушійна сила – гідроліз пірофосфату;
вірні варіанти відповіді А і Б;
однаковий основний фермент.
42. У клітинах під дією ультрафіолетового випромінювання відбулося пошкодження молекули ДНК. Реалізувалася система відновлення пошкодженої ділянки молекули ДНК по непошкодженому ланцюгу за допомогою специфічного ензиму. Як називається це явище:
реплікація;
репарація;
дуплікація;
термінація.
43. Яку реакцію каталізують зворотні транскриптази (ревертази або РНК-залежні ДНК-полімерази):
синтез іРНК на матриці ДНК;
синтез ДНК на матриці ДНК;
синтез ДНК на матриці РНК;
синтез РНК на матриці ДНК.
44. Які сполуки є субстратами для ДНК-полімерази:
дАМФ, дГМФ, дЦМФ, дТМФ;
дАДФ, дГДФ, дЦДФ, дТДФ;
дАТФ, дГТФ, дЦТФ, дТТФ;
дАТФ, дГТФ, дЦТФ, дУТФ.
45. У процесі транскрипції бере участь:
тільки одна з двох ланцюгів материнської молекули ДНК – змістовна;
тільки одна з двох ланцюгів материнської молекули ДНК – антизмістовна;
будь-яка з двох ланцюгів материнської молекули ДНК;
обидва ланцюги материнської молекули ДНК.
46. Ділянку ДНК, з яким зв'язується РНК-полімераза, називається:
промотор;
термінатор;
транскриптон;
енхансер.
47. В закритому комплексі РНК-полімерази і ланцюги материнської ДНК:
ланцюг ДНК розплетена;
ланцюг ДНК не розплетена;
ланцюг ДНК зруйнована;
ланцюг ДНК спіралізується.
48. Кодон ініціації – ділянка ланцюга, визначає:
кінець синтезу мРНК;
початок транскрипції РНК;
послідовність нуклеотидів в РНК;
амінокислотну послідовність.
49. Термінація здійснюється в результаті:
уповільнення руху РНК-полімерази;
прискорення руху РНК-полімерази;
сплітання ланцюгів материнської молекули ДНК;
утворення преініціаторного комплексу.
50. У результаті транскрипції утворюється:
тільки матрична РНК;
транспортна РНК;
всі типи РНК клітини;
рибосомальна РНК.
51. Синтез білка позначають терміном:
реплікація;
транскрипція;
трансляція;
елонгація.
52. Основний фермент трансляції:
ДНК-полімераза;
аміноацил-тРНК-синтетаза;
лігаза;
топоізомераза.
53. При активації амінокислота:
приєднується до тРНК;
фосфорилюється;
вірні усі варіанти відповіді;
утворення Уотсон-Криківського зв`язку.
54. Рибосоми у процесі трансляції з'єднуються в структуру, звану:
шорстка ЕПС;
полісома;
полімер;
рибозим.
55. Кодон ініціації кодує амінокислоту:
лізин;
аспарагін;
метіонін;
аланін.
56. До аміноацильної ділянці рибосоми на початку трансляції може приєднуватися:
тільки ініціаторна тРНК;
всі тРНК, які несуть амінокислоти;
всі тРНК, які несуть амінокислоти, крім ініціаторної;
тільки матрична РНК.
57. Ділянка на великій субодиниці рибосоми, де локалізується пептид який будується, називається:
аміноацильна;
пептидильна;
ініціююча;
термінуюча.
58. Процес елонгації трансляції – це:
початок синтезу білка;
подовження поліпептидного ланцюга білка;
закінчення синтезу білка;
активація амінокислоти.
59. Зміна послідовності нуклеотидів у ДНК – це:
хромосомна мутація;
генна мутація;
геномна мутація;
поліплоїдія.
60. Мобільні генетичні елементи були відкриті:
Мак-Клінток;
Корнбергом;
Жакобом і Моно;
Корнбергом і Жакобом.
61. При повному кислотному гідролізі нуклеїнових кислот виникають всі перераховані речовини, окрім:
фосфорної кислоти;
пентози;
пуринових основ;
аденозинтрифосфорної кислоти.
62. У складі РНК міститься:
рамноза;
фруктофураноза;
β,D-рибофураноза;
β,D-галактоза.
63. У результаті лужного гідролізу РНК утворюються:
суміш нуклеозид-2'- і 3'-монофосфатів;
нуклеозид-5'-монофосфати;
нуклеозид-3',5'-циклофосфати;
нуклеозид-2'- монофосфати.
64. До складу ДНК деяких фагів входить:
рамноза;
ксилулоза;
фруктоза;
глюкоза.
65. Тільки до складу РНК (але не ДНК) входить основа:
тимін;
цитозин;
урацил;
гуанін.
66. Нуклеїнові кислоти мають абсорбційний максимум в області 240 – 270 нм. Абсорбція їх у цій області обумовлена наявністю в складі нуклеїнових кислот:
водневого зв'язку;
рибози;
гетероциклічних основ;
фосфодиефірного зв'язку.
67. Сполуки, що характеризуються структурами:
є:
оптичними ізомерами;
цис-, тpaнc-ізомерами;
геометричними ізомерами;
таутомерними формами.
68. Репресорні функції в процесі регуляції експресії генів здійснюються:
зв’язуванням з операторною ділянкою ДНК;
зміною конформації РНК-полімерази;
гібридизацією промоторної ділянки РНК;
усуненням субодиниці РНК-полімерази.
69. Ланцюг ДНК має послідовність -АЦГ-ЦЦГ-ТАТ-ГЦА-ЦЦ- вкажіть ланцюг, що комплементарний йому:
-ЦАЦ-ГГЦ-АТА-ЦГТ-АА-;
-ГАЦ-ГГЦ-АТА-ЦГТ-АА-;
-ТГЦ-ГГЦ-АТА-ЦГТ-ГГ-;
-АТГ-ТЦГ-ТАТ-ГЦА-ТТ-.
70. На один виток подвійної спіралі ДНК доводиться таке число пар основ:
5;
10;
15;
20.
71. Нуклеїнові кислоти – лінійні полімери, у яких нуклеотидні залишки з'єднані за допомогою:
водневих зв'язків;
іонних зв'язків;
3',5'-фосфодиефірних зв'язків;
координаційних зв'язків.
72. У молекулі ДНК число залишків аденіну завжди дорівнює числу залишків:
тиміну;
гуаніну;
цитозину;
ксантину.
73. Яку реакцію каталізує ДНК-залежна РНК-полімераза:
синтез іРНК на матриці ДНК;
реплікацію ядерних ДНК;
трансляцію коду іРНК в амінокислотну послідовність білків;
перенесення інформації з РНК на ДНК (зворотня транскриптаза).
74. Водневі зв'язки не виникають між:
А – Т;
А – У;
Г – Ц;
Г - А.
75. Назвіть специфічний компонент, що входить до складу рибонуклеопротеїну:
аденін;
гуанін;
урацил;
тимін.
76. Назвіть специфічний компонент, що входить до складу дезоксирибонуклеопротеїну:
цитозин;
тимін;
аденін;
гуанін.
77. Які прості білки входять до складу нуклеопротеїнів:
альбуміни, глобуліни;
фібриноген, колаген;
протаміни, гістони;
проламіни, глютеліни.
78. Гени РНК-вмісних вірусів складаються з:
ДНК;
РНК;
ДНП (дезоксирибонуклеопротеїнів);
РНП (рибонуклеопротеїнів).
79. ДНК, як високомолекулярний біополімер, складається із окремих мономерів. Як називається структурний мономер дезоксирибонуклеїнових кислот (ДНК):
амінокислота;
мононуклеозид;
мононуклеотид;
азотиста основа.
80. Найбільш поширений тип РНК у клітинах еукаріот:
іРНК;
мРНК;
тРНК;
рРНК.
81. У біотехнології при отриманні нових речовин використовують плазміди. Для яких процесів їх використовують:
перенесення генетичної інформації;
біосинтезу білка;
біосинтезу ензимів;
біосинтезу гормонів.
82. Рибосоми еукаріот складаються з двох субодиниць:
50S і 30S;
60S і 40S;
70S і 40S;
60S і 30S.
83. Просторова конфігурація ДНК стабілізується водневими зв’язками. Скільки водневих зв’язків у молекулі ДНК утворюється між аденіном і тиміном:
2;
3;
5;
8.
84. Просторова конфігурація ДНК стабілізується водневими зв’язками. Скільки водневих зв’язків у молекулі ДНК утворюється між гуаніном і цитозином:
2;
3;
5;
8.
85. Нуклеїнові кислоти – це біополімери, які складаються із мономерів. Якими хімічними зв’язками з’єднані у молекулах нуклеїнових кислот нуклеотидні залишки:
водневими;
іонними;
3’,5’-фосфодіефірними;
координаційними.
86. Для нуклеїнових кислот характерна просторова конфігурація. Вторинна структура якої з нуклеїнових кислот має вигляд листка конюшини:
ядерної ДНК;
мітохондріальної ДНК;
інформаційної РНК;
транспортної РНК.
87. До складу нуклеїнових кислот входять пуринові і піримідинові азотисті основи. Деякі нуклеїнові кислоти містять мінорні азотисті основи. Які з перерахованих азотистих основ є мінорними:
аденін;
тимін;
метиладенін;
гуанін.
88. За допомогою якого ферменту здійснюється шлях синтезу різних генів з матричних РНК та ДНК в генній інженерії (цей фермент каталізує процес, відкритий у деяких РНК-вмісних вірусів):
ревертази;
екзонуклеази;
ендонуклеази;
ДНК-лігази.
89. У загальному вигляді генетичний апарат еукаріот є таким: екзон-інтрон-екзон. Така структурно-функціональна організація гена зумовлює особливості транскрипції. Якою буде про-і-РНК відповідно до згаданої схеми:
екзон-інтрон-екзон;
екзон-екзон;
екзон-екзон-інтрон;
інтрон-екзон.
90. Під час транскрипції гена промотором є частина ДНК, яка:
зв’язує РНК-полімеразу;
зв’язує репресор;
зв’язує індуктор;
необхідна для початку трансляції.
91. Які процеси відбуваються під час сплайсингу:
посттрансляційні зміни у структурі РНК;
посттрансляційні зміни у структурі білка;
постреплікаційні зміни у структурі ДНК; ;
посттранскрипційні зміни у структурі РНК.
92. Інтронні ділянки наявні в:
тРНК;
рРНК;
іРНК;
преРНК.
93. мРНК для охорони від дії нуклеаз зв’язується на 3’-кінці зі 100-200 послідовно з’єднаними залишками ААА..., утворюючи „хвіст”, а на 5’-кінці мінорну сполуку для утворення «кепу». Назвіть мінорну сполуку:
7-метиладенозин;
1-метилуридин;
7,7-диметилгуанозин;
7-метилгуанозин.
94. Рестриктази - ферменти, що здійснюють:
розщеплення молекули ДНК в кінці ланцюга;
розщеплення білків;
біосинтез нуклеїнових кислот;
розщеплення молекули ДНК в середині ланцюга.
95. Який ензим під час реплікації ДНК бере участь у процесі з’єднання фрагментів Оказакі:
ДНК-лігаза;
ДНК-полімераза І;
ДНК-полімераза ІІ;
ДНК-полімераза ІІІ.
96. Які сполуки є субстратами для РНК-полімерази:
дАТФ, дГТФ, дЦТФ, дУТФ;
АМФ, ГМФ, ЦМФ, УМФ;
АДФ, ГДФ, ЦДФ, УДФ;
АТФ, ГТФ, ЦТФ, УТФ.
97. РНК вірусу проникла всередину лейкоцита і за допомогою ензима ревертази спричинила синтез у клітині вірусної ДНК. В основі цього процесу лежить:
Зворотна транскрипція;
Дерепресія оперону;
Репресія оперону;
Конваріантна реплікація.
98. Що таке ген?
молекула ДНК;
локус хромосоми;
ділянка молекули ДНК;
мутон.
100. Які гени називають домінантними?
не проявляються у гетерозиготному стані;
проявляють свою дію у гетерозиготному стані;
транскрибуються;
не підлягають дії мутагенів.
101. Які гени називають рецесивними?
не підлягають дії мутагенів;
проявляють свою дію у гетерозиготному стані;
не транскрибуються;
проявляють свою дію у гомозиготному стані.
102. Молекула ДНК побудована з:
амінокислот;
гістонів;
нуклеосом;
нуклеотидів.
103. Молекула РНК побудована з:
нуклеотидів;
пігментів;
дезоксирибози;
амінокислот.
104. Що таке триплет?
нуклеотид.
молекула нуклеїнової кислоти.
послідовність трьох нуклеотидів.
локус хромосоми.
105. Триплет кодує:
будову білкової молекули.
будову молекули ДНК.
певну амінокислоту у білковій молекулі.
будову молекули РНК.
106. Що таке транскрипція?
біосинтез білкової молекули.
рекомбінація генів.
матричний біосинтез молекули про-іРНК.
перенесення генетичної інформації за допомогою вірусів.
107. Що таке трансляція?
біосинтез молекули про-іРНК.
біосинтез білкової молекули.
матричний біосинтез ДНК.
події, що відбуваються під час кросинговеру.
108. Що таке принцип комплементарності?
відповідність нуклеотидів у молекулі РНК.
одна з форм взаємодії між алельними генами.
одна з форм взаємодії між неалельними генами.
відповідність нуклеотидів у молекулі ДНК.
109. Що таке комплементарна дія генів?
відповідність між парами нуклеотидів у молекулі ДНК.
відповідність певної амінокислоти кодону.
взаємодоповнення двох неалельних домінантних генів.
сумісна дія двох домінантних алельних генів.
110. Що є мірою відстані між генами у групі зчеплення?
пахінема.
відсоток кросоверів серед нащадків.
кількість різних сортів гамет.
кон'югація хромосом.
111. Які особини мають назву рекомбінантів?
ті, що утворилися з гамет з домінантними генами.
утворилися з кросоверних гамет.
мають альтернативні прояви ознак.
ті, що є гетерозиготами.
112. Що таке цистрони?
алельні гени.
структурні гени.
кодони.
антикодони.
113. Що таке екзони?
алельні гени.
змістовні ділянки генів.
неалельні гени.
цистрони.
114. Що таке інтрони?
цистрони.
незмістовні ділянки генів.
мутони.
рекони.
115. Що таке процесинг?
вирізання інтронів.
вирізання екзонів.
кросинговер.
експресія генів.
116. Що таке сплайсинг?
вирізання екзонів.
зшивання екзонів.
вирізання інтронів.
зшивання інтронів.
117. Що таке оперон?
група зчеплення.
комплекс цистронів.
про-іРНК.
комплекс екзонів та інтронів.
118. Яка роль гена-регулятора в моделі оперона?
детермінація біосинтезу білка-репресора.
регуляція процесингу.
регуляція сплайсингу.
приєднання ДНК-залежної РНК-полімерази.
119. Яка роль гена-промотора в моделі оперона?
детермінація біосинтезу білка-репресора.
регуляція сплайсингу.
регуляція процесингу.
приєднання ДНК-залежної РНК-полімерази.
120. Яка роль гена-оператора в моделі оперона?
приєднання ДНК-залежної РНК-полімерази.
блокування білком-репресором.
детермінація біосинтезу білка-репресора.
регуляція процесингу.
121. Яку роль виконує субстрат у моделі оперона?
регулює процесинг.
інактивує білок-репресор.
регулює сплайсинг.
активує білок-репресор.
122. Сегментні дуплікації це:
великі блоки довжиною 1 – 200 тис. пар основ, які характеризуються високим ступенем гомології;
малі блоки довжиною до 100 пар основ, які характеризуються високим ступенем гомології;
середні блоки довжиною 1000 пар основ, які характеризуються низьким ступенем гомології;
транспозони.
123. Інтерсперсні (мобільні) елементи:
здатні до переміщення та розмноження в межах геному;
псевдогени
тандемні повтори
регулюють сплайсинг
124. Розмір мітохондріального геному:
знижується в ході еволюції;
збільшується в ході еволюції;
не змінюється в ході еволюції
зникає в ході еволюції.
125. Білковий компонент нуклеосоми (кор) складається:
з 12 молекул корових гістонів;
з 8 молекул корових гістонів;
з 4 молекул корових гістонів;
з 6 молекул корових гістонів.
126. – Переміщення ділянки ДНК із наступним вбудовуванням її в інше місце шляхом вирізання називається:
ДНК-транспозони;
LTR-ретропозони;
мобільні елементи LINE;
всі відповіді вірні.
127. Альтернативний сплайсинг – це процес при якому:
утворюються різні кінцеві продукти – різні білки;
утворюються однакові кінцеві продукти – однакові білки;
викидаються залишкові продукти синтезу білка;
здійснюється матричний біосинтез ДНК
128. Відкритою рамкою зчитування інформації називається:
кінцевим продуктом гена, який, відповідно, називається білковим;
рамка, що знаходиться між стартовим кодоном і стопкодоном;
необмежена рамка зчитування;
всі відповіді вірні.
129. Подвійна ядерна мембрана, ядерні пори й ламіна утворюють єдину систему:
ядерна ламіна;
хромосомна територія;
ядерний конверт;
рамку зчитування.
130. Регуляторні елементи послідовності ДНК, які фізично зв’язані з геном чи опероном і розташовані в безпосередній близькості до промоторів називаються:
цис-елементи;
транс-елементи;
активатори;
репресори.
131. Особливістю РНК-полімерази ІІ (характерною тільки для цієї полімерази) є наявність у найбільшої субодиниці:
С-кінцевого домену;
Т-кінцевого домену;
N-кінцевого домену;
E-кінцевого домену.
132. Якщо дистальний елемент підсилює ефективність ініціації, його називають:
мутоном;
реконом;
позитроном;
енхансером.
133. Якщо дистальний елемент послаблює ефективність ініціації, його називають
енхансером;
сайленсером;
транскриптом;
транслокантом.
134. Збирання преініціаторного комплексу є:
третьою фазою процесу ініціації;
першою фазою процесу ініціації;
першою подією процесу транскрипції;
це не подія.
135. Ключовими елементами системи регуляції транскрипції є:
модулятори;
регуляторні цис-елементи і транс-регулятори;
дезактиватори;
промотори.
136. Певні компоненти мультибілкових комплексів, які збираються на промоторах, можуть блокувати ініціацію транскрипції, їх називають:
репресорами та корепресорами;
супресорами;
амортизаторами;
модуляторами.
137. Сплайсосома це:
молекули вітамінів, які мають каталітичну активність;
молекули РНК, які мають каталітичну активність;
молекули білка, які мають каталітичну активність;
всі перераховані відповіді правильні.
138. Ділянку ДНК, де здійснюється реплікація, що розпочинається з однієї точки, називають:
репліконом;
термінатором;
нуклеомером;
теломером.
139. Коротка ділянка РНК, яка виконує роль праймера та синтезується специфічною ДНК-залежною-РНК-полімеразою, називається:
туберкуліном;
маразміном;
трансмазою;
праймазою.
140. Руйнування піримідинових димерів здійснюється шляхом:
атенюації;
фотореактивації;
сенсибілізації;
теломеризації.
141. Видова специфічність ДНК залежить від послідовності:
нуклеомерів, нуклеотидів, нуклеофілів;
нуклеофілів, нуклеомерів, хромогонів;
нуклеосом, нуклеодоменів, нуклеохромоногів;
нуклеотидів, азотистих основ, пуринів і піримідинів.
142. Транспортна РНК характеризується наступними властивостями:
містить кодон, антиген, амінокислоти;
містить антиген, «звичайні» нуклеотиди, антикодон, має серповидну форму;
містить «незвичайні» нуклеотиди, антикодон, має форму листа конюшини;
має спіральну структуру, містить кодон і антикодон, мутон.
143. Геном - це:
генетичний матеріал соматичної клітини;
сукупність генів в одній молекулі ДНК;
сукупність генів у гаплоїдному наборі хромосом;
сукупність генів у диплоїдному наборі хромосом.
144. Комплементарні ДНК являють собою:
молекули ДНК, комплементарні послідовності ДНК;
молекули ДНК, комплементарні послідовності іРНК;
молекули ДНК, комплементарні послідовності рРНК;
молекули ДНК, синтезовані штучним шляхом.
145. Інформаційна РНК (і-РНК) є продуктом:
трансляції ДНК;
трансдукції ДНК;
транскрипції ДНК;
трансформації ДНК.
146. Молекулярна організація гена характеризується наявністю в його складі:
кодуючої ділянки, регуляторної ділянки;
конверсійної ділянки, комплементарної ділянки;
реєстраційної ділянки, трансгенної ділянки;
контролюючої ділянки, конформуючої ділянки.
147. Функціями ДНК в живих організмах є:
зберігання, передача, реалізація пам'яті;
зберігання, передача, реалізація спадкової інформації;
зберігання, передача, реалізація психологічних властивостей;
реабілітація, регресія, реорганізація генетичної інформації.
148. Функціями РНК у живих організмах є:
зберігання, передача, вирізання, реалізація спадкової інформації;
реалізація спадкової інформації, транскрипція, трансляція генів;
реалізація спадкової інформації, трансдукція, репарація генів;
реорганізація спадкової інформації, ревертація, трансгеноз.
149. Реалізація спадкової інформації здійснюється за допомогою:
реплікації, транскрипції, трансляції генів;
репарації, транзиції, транспортації генів;
ревертації, транскрипції, трансверсії генів;
реплікації, транскрипції, трансдукції генів.
150. Визначити правильний перелік властивостей генетичного коду:
триплетність, перекриваємість, колегіальність;
універсальність, перекриваємість, регулярність;
виродженість, перекриваємість, колінеарність;
універсальність, триплетність, виродженість.