5.Робота над засвоєнням понять «основа речення», «головні члени речення»

Найважливішим і найскладнішим для засвоєння під час опрацювання ре-

чення є поняття «основа речення» — його головні члени (підмет і присудок).

Процес засвоєння цих понять тривалий і тому потребує особливої уваги. Як і під час засвоєння будь-яких граматичних понять, учням потрібно абстрагуватися від конкретного, усвідомити узагальнювальний характер понять «підмет» і «присудок» як граматичної основи речення. Тому потрібне поетапне засвоєння цих понять.

На першому етапі (1—2 класи) формується уявлення про центр речення.

На цьому етапі, як уже зазначалося, здійснюється смисловий аналіз речення, який дає можливість визначити, про кого або про що говориться (повідомляється чи запитується) в реченні і що говориться про передане повідомлення. Отже, спочатку застосовуються смислові запитання. Після ознайомлення з частинами мови (іменником і дієсловом) учні вчаться ставити граматичні питання: хто? що? Що робить? що зробить?. Таким чином, ознайомлення з основою речення відбувається практично, без опрацювання елементів теорії.

На другому етапі, який збігається з навчанням у 3 класі, відбувається за-

своєння граматичних понять — «основа речення», «члени речення», «головні

члени» — «підмет» і «присудок» — у процесі вивчення елементів теорії. Учні мають засвоїти, що слова, які відповідають на певні питання, є членами речення. Член речення, який вказує, про кого або про що говориться в реченні, і відповідає на питання хто? що?, називається підметом, а член речення, який вказує, що говориться про підмет, і відповідає на питання що робити?, називається присудком. Підмет і присудок є головними членами речення, його граматичною основою.

Щоб із самого початку сформувати в учнів правильні уявлення про головні

члени речення, уникнути ототожнювання підмета з іменником, а присудка з дієсловом,третьокласників ознайомлюють і з іншими, але доступними для їхнього розуміння, способами вираження головних членів. Найчастіше вживаними і найдоступнішими для учнів є підмети, виражені особовими займенниками, а присудки — іменниками і прикметниками. Під час аналізу речень (наприклад: Я навчаюся у третьому класі. Мій друг також третьокласник. Він щирий) учні дізнаються, що присудок може відповідати

і на питання хто він такий? (третьокласник), який він є? (щирий). Такі речення програма пропонує аналізувати лише під керівництвом учителя, а для самостійного аналізу слід пропонувати речення, в яких присудок виражений особовими формами дієслова.

Дуже важливо навчити учнів правильно ставити питання до присудків, ви-

ражених різними особовими, часовими, видовими формами дієслова. Зіставлення форм дієслова-присудка і відповідних питань допоможе дітям зрозуміти, як пов’язується підмет з присудком. На уроці вивчення головних членів речення можна використати таку, наприклад, таблицю:

Учні мають засвоїти, що підмет і присудок є рівноправними

членами, тому аналіз речення можна починати як від підмета постановкою питання до присудка, так і від присудка постановкою питання до підмета. Встановлення двостороннього зв’язку між головними членами допоможе правильно визначити граматичну основу речення, особливо в тих випадках, коли в реченні є кілька іменників. Так,у реченні на зразок У бібліотеці діти читають цікаві книжки про рідний край визначається насамперед присудок (читають), а потім з’ясовується, хто або що може виконувати цю дію (читають (хто?) діти). Питання до присудка переконає учнів, що вони правильно визначили основу речення (діти (що роблять?) читають), бо інші іменники (книжки, край) виконувати цю дію не можуть.

У 3 класі учні дізнаються, що в реченні, крім головних, є другорядні члени

(без поділу на види), які вказують на найрізноманітніші ознаки предметів, об-

ставини дії, а тому дуже важливі для розкриття думки. Щоб учні переконалися в цьому, потрібно порівнювати непоширені і поширені речення (Прийшла весна. — Уже прийшла до нас довгождана квітуча весна), вказуючи на переваги поширених, бо вони несуть більше інформації, є образними, емоційними.

Щоб в учнів сформувалися стійкі знання, здобуті теоретичні відомості потрібно постійно закріплювати під час виконання різноманітних тренувальних вправ — як аналітичних, так і синтетичних.

У 4 класі учні не одержують нових знань про головні і другорядні члени,

однак повинні систематично повторювати і закріплювати вивчене в 3 класі, застосовувати набуті знання на практиці.