3.2. Характеристика хімічної обстановки

Хімічна обстановка - це масштаби і характер зараження міс­цевості СДОР, які здійснюють вплив на роботи об'єктів народно­го господарства, дія формувань ЦО і населення. Хімічна обстановка виникає при порушенні технологічних процесів на хімічно небезпечному виробництві, ушкодженні тру­бопроводів, ємкостей, сховищ, транспортних засобів при переве­зеннях СДОР, які призводять до викиду СДОР в атмосферу в кі­лькостях, що становлять небезпеку масового ураження людей і тварин.

Первинна хмара - хмара СДОР, яка утворюється в результаті миттєвого (1—3 хв.) переходу в атмосферу частини вмісту ємко­сті зі СДОР при її руйнуванні.

Вторинна хмара - хмара СДОР, яка утворюється в результаті випаровування розлитої речовини з поверхні.

Гранична токсодоза - інгаляційна токсодоза, яка викликає початкові симптоми ураження.

Еквівалентна кількість СДОР - це така кількість хлору, мас­штаб зараження яким при інверсії еквівалентний масштабу зара­ження при даному ступені вертикальної стійкості кількістю даної речовини, яка перейшла в первинну (вторинну) хмару.

Площа зони фактичного зараження СДОР - площа території, зараженої СДОР у небезпечних для життя межах.

Площа зони можливого зараження СДОР - площа території, в межах якої під дією зміни напрямку вітру може переміщуватися хмара СДОР.

Товщина шару розливу СДОР - Н товщина шару, що вільно розлився на підстилаючій поверхні, приймається за 0,05 м, а той, що розлився в піддон або в обвалування, - Н_ш = Н - 0,2 м, де Н — висота піддону (обвалування).

Ступінь вертикальної стійкості повітря характеризується трьома складовими: інверсією, конвекцією, ізотермією.

Інверсія (нижні шари повітря холодніші за верхні) виникає при ясній погоді, малих швидкостях вітру (до 4 м/с). Інверсія пе­решкоджає розсіюванню повітря на висоті і створює сприятливі умови для зберігання високих концентрацій СДОР.

Конвекція (нижній шар повітря нагрітий сильніше за верхній і відбувається переміщення його по вертикалі) виникає при ясній погоді, малих (до 4 м/с) швидкостях вітру. Конвекція розсіює хмару, заражену СДОР, знижує її вражаючу дію.

Ізотермія (температура повітря в межах 20—30 м від земної поверхні майже однакова) звичайно спостерігається в хмарну по­году і при сніговому покриві. Ізотермія сприяє тривалому застою парів СДОР на місцевості.

3.3. Сучасні засоби газового експрес аналізу

Хімічна розвідка і хімічний контроль є одними з основних заходів, які виконуються у процесі ліквідації наслідків хімічно-небезпечних аварій, і спрямовані на виявлення хімічної обстановки в районі аварії. .

Хімічний контроль у районах аварій зі сильно діючими отруйними речовинами (СДОР) включає:

- визначення ступеня зараження СДОР устаткування, будівель, споруд, техніки, повітря, ґрунту і джерел води в районі аварії і контроль за його зміною у часі;

- встановлення можливості безпечного перебування особового складу сил цивільного захисту (ЦЗ) і населення в районах аварії без засобів захисту;

– ідентифікацію немаркованих і безгосподарських СДОР.

Ступінь зараженості СДОР здійснюється за результатом аналізу проб, які відібрані хімічними розвідувальними групами, в стаціонарних цехових, заводських лабораторіях, лабораторіях санепідемстанцій або військових. Порядок, місця, періодичність відбору проб і способи їх доставки в лабораторії встановлюються штабом ліквідації наслідків аварії.

Безпека і захист робітників, службовців, населення і формувань особового складу в зонах зараження досягається за рахунок безперервного ведення радіаційної, хімічної і бактеріологічної (біологічній) розвідки; своєчасного і умілого використання засобів індивідуального захисту і засобів колективного захисту; строгого дотримання встановлених правил поведінки людей на зараженій місцевості.

Спостерігач (розвідник) при виявленні хімічного зараження подає негайно сигнал «Хімічна тривога» і доповідає начальникові посту радіаційно-хімічного спостереження (РХС). Після чого в найменш короткі терміни встановлюють межі зони зараження, її глибину і ширину. Такі дії сприяють зменшенню можливих людських втрат.

На сучасних підприємствах за добу можуть використовуватися десятки тонн різних СДОР. Тому для контролю за станом повітряного середовища на цих підприємствах передбачені стаціонарні пости спостереження, які використовують автоматичні газосигналізатори (ГСП-11 і ГСР-11).

Автоматичний газосигналізатор ГСП-11 призначений для безперервного визначення в повітрі наявності СДОР та отруйних речовин (ОР), а також для виявлення радіоактивного випромінювання (РВ). При виявленні СДОР (ОР) і РВ в газосигналізаторі спрацьовує звукова і світлова сигналізація.

Принцип дії газосигналізатора ГСП -11 фотоколориметричний. При просмоктуванні через просочену і змочену реактивами індикаторну стрічку зараженого повітря на стрічці в результаті хімічної реакції виникає кольорова пляма. Інтенсивність забарвлення стрічки пропорційна концентрації СДОР (ОР) у повітрі. Вона також залежить і від інших факторів (температури, швидкості прокачування повітря через стрічку, розміри краплі тощо). Забарвлена пляма на стрічці сприймається фотоелементом, який пов’язаний із реле світлової і звукової сигналізації.

Газосигналізатор працює безупинно. Повітря просмоктується через змочену ділянку стрічки протягом визначеного часу (близько 5 хв), після чого автоматично (за допомогою стрічкопротягувального механізму) відбувається зміна відпрацьованих ділянок стрічки на свіжі. Змочування стрічки відбувається періодично, синхронно з її переміщенням. Таким чином, один цикл роботи приладу складає 5 хв. За цей час при наявності в повітрі СДОР (ОР), концентрація яких дорівнює гранично допустимій, або перевищує її, прилад подає сигнал. Час подачі сигналу обумовлюється концентрацією СДОР (ОР) і для мінімально обумовленої приладом концентрації складає 2…4 хв, при великих концентраціях СДОР (ОР) сигнал з'являється протягом першої хвилини циклу роботи приладу. Для виявлення радіоактивного випромінювання в складі приладу передбачений газорозрядний лічильник з електронно-підсилюючим пристроєм.

При ліквідації наслідків аварій із СДОР, для хімічної розвідки і контролю найбільш зручними є переносні експресні засоби. До них відносяться переносні газоаналізатори, індикаторні плівки (папірці), сенсори, а також індикаторні трубки. Останні є найбільш розповсюдженими. Їх дія заснована на кольорових (колориметричних) реакціях СДОР зі спеціально обраною індикаторною рецептурою. Індикаторні трубки мають досить високу чутливість, що дозволяє визначати СДОР на рівні значення їх гранично допустиму концентрацію. Вони прості в експлуатації і, головне, є мобільними експресними засобами аналізу.

Найбільше поширення серед приладів, що використовують індикаторні трубки для визначення шкідливих хімічних речовин у повітрі, знайшли газоаналізатори серії ГХ (ГХ-4, ГХЧ, ГХ-6), які визначають окис вуглецю, оксид азоту, діоксид сірки, сірководень, діоксид вуглецю, та універсальні газоаналізатори (УГ-2 і УГ-3).

Газоаналізатор універсальний УГ-2 призначений для виміру концентрацій шкідливих газів у повітрі робочої зони виробничих приміщень.

Умови експлуатації газоаналізатора універсального УГ-2:

– температура навколишнього повітря +10...30 °С;

– відносна вологість повітря не більше 90 %;

– атмосферний тиск від 90 до 104 кПа (від 740 до 780 мм рт. ст.);

– масова частка пилу не більше 40 мг/м ³ .

Відносна погрішність виміру УГ-2 при визначенні шкідливих речовин у повітрі до 1 ГДК не перевищує ± 60 %, у діапазоні від 1 до 2 ГДК – ±35 % і понад 2 ГДК – ± 25 %.

Газоаналізатор універсальний УГ-2 складається з повітрязабірного пристрою і комплекту індикаторних засобів (рис.2.1). Повітрозабірний пристрій складається з гумового сильфона 1 із двома фланцями, склянки з пружиною 5, що знаходяться у середині корпуса 11. У внутрішніх гофрах сильфона встановлені розпірні кільця 10 для додання жорсткості сильфону і збереження сталості об’єму. На верхній платі є нерухлива втулка 8 для направляння штока 3 при стисканні сильфона. На штуцер з внутрішньої сторони надіта трубка гумова 6, яка через нижній фланець з'єднується з внутрішньою порожниною сильфона. Вільний кінець трубки гумової служить для приєднання індикаторної трубки при аналізі. На циліндричній поверхні штока 3 розташовані чотири продовжні канавки 9 з двома поглибленнями для фіксації двох положень штока фіксатором 7.

В комплект індикаторних засобів УГ-2 входять ампули з індикаторними поглинальними порошками і приладдям, яке необхідне для виготовлення індикаторних трубок і фільтруючих патронів.

Принцип роботи УГ-2 заснований на просмоктуванні повітрозабірним пристроєм зараженого повітря через індикаторну трубку. Якщо в повітрі є отруйні речовини, то наповнювач індикаторної трубки змінює колір. Вимірявши довжину забарвленого стовпчика наповнювача на шкалі, яка відградуйована в мг/л, визначають концентрацію аналізованої СДОР в повітрі. Виміри проводяться 2-3 рази і оцінка здійснюється за середньому арифметичному значенню.

Недоліками УГ-2 є необхідність підготовки оператором індикаторної трубки до роботи в спеціальних лабораторних умовах (під витяжною шафою тощо), тривалість визначення, а головне, обмежений перелік СДОР, які визначаються: аміак, ацетон, ацетилен, бензин, бензол, ксилол, окисли азоту, окис вуглецю, сірчистий ангідрид, сірководень, толуол, вуглеводні нафти, хлор, етиловий ефір.