3.4. Прилади хімічної розвідки

На відміну від радіоактивних речовин, СДОР мають запах, колір або подразнюючу дію. Але виявлення і визначення їх за цими ознаками небезпечно, тому що може привести до ураження. Разом з тим існують отруйні речовини (ОР), які не володіють специфічними ознаками і їх виявлення у повітрі, на місцевості і різних предметах проводиться за допомогою приладів хімічної розвідки. Для її проведення можуть бути використані військові засоби хімічної розвідки і хімічного контролю: аерозольна плівка АП-1 і військовий прилад хімічної розвідки – ВПХР.

Принцип виявлення і визначення СДОР (ОР) приладами хімічної розвідки заснований на зміні забарвлення індикаторів при прокачуванні через них зараженого повітря. В залежності від того, який індикатор використовували і як він змінив колір, визначають тип СДОР (ОР), а порівняння інтенсивності отриманого забарвлення з кольором еталонів дозволяє судити про приблизну концентрацію СДОР (ОР) у повітрі або про щільність зараження місцевості.

Рис. 2.1 – Універсальний газоаналізатор УГ-2: 1 – гумовий сильфон, 2 – підставка зі шкалами, 3 – шток, 4 – місце зберігання штока, 5 – пружина сильфона, 6 – гумова трубка, 7 – стопор, 8 – направляюча трубка, 9 – канавка з двома заглибленнями, 10 – кільце жорсткості, 11 – корпус, 12 – фільтруючий патрон, 13 – верхня межа забарвленого стовпчика.

На постачанні підрозділів ЦО і об’єктів господарської діяльності (ОГД) знаходяться прилади ВПХР або ППХР і ПХР-МВ. З них на практичному занятті розглядається тільки ВПХР як найбільш розповсюджений (рис.2.2).

Військовий прилад хімічної розвідки (ВПХР) призначений для виявлення СДОР(ОР) у повітрі, на місцевості, техніці, транспорті і різних предметах у польових умовах., визначає такі отруйні речовини як зарин, зоман, фосген, дифосген, синильна кислота, хлорціан. За допомогою ВПХР можна практично виявити безпечні концентрації пари фосфорорганічних речовин (ФОР) у повітрі і встановити можливість зняття протигазів.

ВПХР має корпус з кришкою, в якому розміщено:комплект індикаторних трубок ІТ у паперових касетах на ФОР, НОР (нестійкі отруйні речовини) та іприт; у кожній касеті по 10 трубок на кожну групу ОР; ручний насос; насадка для насоса; протидимові фільтри ―ПДФ-1‖ – 10 од.; захисні ковпачки – 8…10 од.; корпус грілки; патрони для грілки – 10…15 од.; електричний ліхтар; лопатка-викрутка; дві інструкції: перша – пам’ятка для роботи з приладом, друга – інструкція з визначення ФОР; бланки донесень; інструкція з експлуатації приладу; паспорт. Для того, щоб переносити ВПХР, є плечовий ремінь з поясною тасьмою.

Ручний насос приладу служить для качання зараженого повітря через індикаторні трубки (ІТ). На торці головки насоса розміщені: ніж для надрізання кінців ІТ, гніздо для їхньої установки і поглиблення для обламування кінців ІТ. У торці ручки розміщені відкривачі ампул (відповідно до маркування ІТ) для відкриття ампул ІТ.

Насадка є пристосуванням до насоса і призначена для роботи приладу в умовах задимлення, при визначенні ОР (СДОР) на ґрунті, техніці, майні та інших предметах, а також при визначенні ОР (СДОР) у сипучих матеріалах.

ІТ призначені для визначення ОР. ІТ являють собою запаяну скляну трубку, усередині якої є наповнювач і одна (дві) ампули з реактивами. Маркірування нанесене на верхній частині ІТ.

Рис. 2.2 – Військовий прилад хімічної розвідки:

а) загальний вигляд; б) паперова касета з індикаторними трубками;

1 – ручний насос; 2 – плечовий ремінь; 3 – насадки для насоса; 4 - захисні ковпачки; 5 – протидимні фільтри; 6 – патрони для грілки (15 шт.); 7 - електричний ліхтар; 8 – штир для пробивання патронів; 9 - лопатка для відбору проб заражених матеріалів (ґрунту, зерна); 10 – грілка; 11 - паперові касети з індикаторними трубками

Характеристика індикаторних трубок наведена в табл. 2.1.

Табл.2.1 – Види індикаторних трубок ВПХР

Маркування індикаторної трубки	Отруйна речовина (ОР)	Первинне забарвлення наповнювача	Характерне забарвлення наповнювача від дії ОР
Одне червоне кільце й червона крапка	Зарин, зоман, V-гази	Безбарвне	Червоне
Одне жовте кільце	Іприт	Жовте	Червоне на жовтому фоні
Три зелених кільця	Фосген Синильна к-та Хлорціан	Безбарвне Безбарвне	Зелене або синьо-зелене Червоно-фіолетове

ІТ покладені в паперові касети по 10 шт. однакового маркірування. На касеті зображене забарвлення трубки при наявності ОР (крім ОР типу зарин, зоман, Ві-Ікс).

На додаток до них випускають індикаторні трубки для визначення інших ОР, наприклад, для визначення азотистого іприту служать індикаторні трубки, маркіровані двома жовтими кільцями, для визначення люїзиту - трьома жовтими, для визначення адамситу - двома білими тощо.

Під час роботи з ВПХР особливу увагу слід звертати на визначення придатності індикаторних трубок. Індикаторна трубка є непридатною в разі закінчення строку придатності, обламування одного або двох кінців трубки, пересипання трубки наповнювачем, зміни забарвлення наповнювача, зміни забарвлення рідини в ампулі трубки тощо.

Протидимні фільтри являють собою пластинки зі спеціального картону. Їх використовують для визначення ОР у задимленому середовищі, у районі парів кислих середовищ, малих кількостей ОР у ґрунті і сипучих матеріалах, а також при відбиранні проб диму.

Захисні ковпачки призначені для захисту внутрішньої поверхні лійки насадки від зараження ОР при взятті проб ґрунту, сипучих матеріалів.

Грілка необхідна для підігріву ІТ у випадку визначення ОВ при зниженій температурі, для підігріву ІТ на іприт при температурі нижче +15°С і ІТ на зоман при температурі нижче 0°С, а також для відтавання ампул у ІТ. Температура в грілці до 15-20° зберігається протягом 10-15 хвилин.

Порядок роботи з ВПХР по визначенню ОР у повітрі

При найменшій підозрі на наявність ОР в повітрі надягають протигаз, захисний комплект і починають досліджувати повітря на зараженість його ОР.

Визначення ОР починають з ОР нервово-паралітичної дії (ІТ з червоним кільцем і червоною крапкою), потім досліджують наявність загальноотруйних (ІТ з трьома зеленими кільцями) та задушливих, шкірнонаривних ОР (ІТ з жовтим кільцем). Цей цикл неухильно виконується незалежно від того, виявлене чи ні ОР за допомогою попередньої ІТ, тому що повітря (місцевість) можуть бути заражені комбінаціями різних ОР.

Для визначення ОР нервово-паралітичної дії відкривають кришку приладу, виймають насос. Беруть дві індикаторні трубки з одним червоним кільцем і крапкою, надпилюють їхні кінці за допомогою спеціального ножа та розкривають індикаторні трубки, надламуючи їхні кінці. При температурі +10 ºС і нижче трубки перед розкриттям нагрівають за допомогою грілки протягом 0,5-3 хв. Ампулорозкривачем насоса розбивають верхні ампули обох трубок, беруть трубки за маркіровані кінці й енергійно струшують 2–3 рази.

Потім одну з трубок, яку визначають як дослідну, не маркірованим кінцем вставляють у насос і прокачують через неї повітря, зробивши 5–6 прокачувань. Через другу трубку повітря не прокачують, її розміщують у спеціальному гнізді приладу. Після прокачки повітря розбивають нижні ампули обох трубок за допомогою ампулорозкривача.

При низькій температурі перед розкриттям нижніх ампул трубки повторно нагрівають упродовж 1 хв. Струшують обидві трубки та спостерігають за зміною забарвлення наповнювача.

Відразу після струшування трубок наповнювач стає червоним, а потім забарвлення поступово переходить у жовтий колір. Збереження червоного кольору наповнювача дослідної трубки до моменту появи жовтого кольору у контрольній трубці вказує на наявність у повітрі ОР нервово-паралітичної дії. Якщо жовтий колір з’являється в двох трубках одночасно, це свідчить про відсутність у повітрі вказаних ОР.

Якщо після розбивання нижніх ампул в обох трубках відразу з’являється жовтий колір наповнювачів (таке спостерігається тоді, коли в повітрі є речовини з кислою реакцією), то визначення ОР повторюють із застосуванням протидимового фільтра, використовуючи при цьому насадку.

Безпечні концентрати цих ОР визначають за такою ж методикою, але роблять 50–60 прокачувань, а ампули розбивають через 2–3 хв. Для визначення у повітрі синильної кислоти, хлорціану, фосгену та дифосгену використовують трубку, яку маркіровано трьома зеленими кільцями. Трубку розкривають, розбивають в ній ампулу, вставляють трубку в насос та роблять 10–15 прокачувань. Порівнюють забарвлення наповнювача трубки з еталоном, який нанесено на паперову касету з цими трубками. За наявності синильної кислоти або хлорціану колір нижнього шару наповнювача буде червоно-фіолетовий, а за наявності фосгену чи дифосгену колір верхнього шару наповнювача стане темно-синім.

Для визначення у повітрі наявності іприту розкривають індикаторну трубку з одним жовтим кільцем, роблять через неї 60 прокачувань і через хвилину спостерігають забарвлення наповнювача, порівнюючи його із забарвленням еталона на паперовій касеті для цих трубок. За наявності іприту колір наповнювача стає коричневим.

Для визначення ОР у ґрунті та сипучих матеріалах слід підготувати потрібну індикаторну трубку і вставити її в насос. Потім нагвинтити на голівку насоса насадку, надіти на її воронку захисний ковпачок. Лопаточкою набрати верхній шар ґрунту або сипучого матеріалу в місці, що може бути зараженим, насипати в захисний ковпачок до країв та накрити ковпачок протидимовим фільтром. Фільтр закріпити і зробити необхідну кількість прокачувань насосом.

Після цього протидимовий фільтр, пробу та ковпачок знімають і викидають, а за реакцією індикаторної трубки визначають наявність ОР, порівнюючи забарвлення наповнювача трубки з еталоном.

ОР нервово-паралітичної дії в ґрунті та сипучих матеріалах визначають за допомогою двох трубок за вказаною вище методикою.

Визначення ОР на місцевості, одязі й різних предметах починають також із визначення ОР нервово-паралітичної дії за відомою вже методикою з двома трубками. При цьому використовується також насадка із захисним ковпачком.

Аналогічним чином визначають наявність інших отруйних речовин.