3. Загальні положення

Техногенні та природні НС в сучасних умовах відносяться до найбільш вірогідних джерел аварій на ОГД, які завдають шкоди довкіллю, спричиняють збитки економіці і часто призводять до жертв серед населення. Забезпечення захисту робітників і населення є одним з основних завдань ЦЗ. Захист населення і ОГД в умовах НС може бути досягнутий завчасним проведенням організаційних, інженерно-технічних та інших заходів, що спрямовані на усунення або на максимальне зниження впливу вражаючих факторів.

При отриманні інформації про загрозу виникнення надзвичайної ситуації в усіх органах управління ЦЗ та з НС передбачається виконання наступних організаційних заходів:

- уточнення порядку оповіщення і збору всього персоналу у робочий та неробочий час, доведення до усіх співпрацівників порядку дій при виникненні НС;

- збір та уточнення інформації про обставини, що створилися у районі аварії, катастрофи або стихійного лиха;

- посилення контролю щодо стійкості роботи технологічного і диспетчерського зв’язку, всіх ланок управління, перевірка технічного стану та приведення у готовність резервних каналів зв’язку;

- формування і підготовка до роботи груп фахівців для здійснення розвідки можливих осередків аварій, катастроф та небезпечних зон;

- підготовка текстів повідомлень про порядок дій працюючого персоналу, населення при виникненні надзвичайних ситуацій;

- приведення в готовність захисних споруд.

Інженерний захист робітників і службовців ОГД – це їх захист із використанням інженерних споруд: сховищ та протирадіаційних укриттів. Він досягається завчасним проведенням інженерних заходів з будівництва і оснащення захисних споруд з урахуванням умов розташування об’єкта і вимог будівничих норм і правил. Ефективність проведення зазначених інженерних заходів потребує подальшої оцінки.

Оцінка укриття працівників ОГД в захисних спорудах полягає у визначенні показників, які мають відповідати наступним умовам:

- загальна місткість захисних споруд на об’єкті дозволяє укрити найбільшу працюючу зміну;

- захисні властивості споруд відповідають таким, що вимагаються, тобто забезпечують захист від всіх вражаючих факторів, які очікуються на об’єкті у надзвичайних ситуаціях;

- система життєзабезпечення захисних споруд забезпечує безперервне перебування в них людей не менше 2-х діб;

- розміщення (віддалення) захисних споруд від місць роботи дозволяє людям укритися за сигналами сповіщення ЦЗ у встановлені терміни;

- сховища і протирадіаційні укриття (ПРУ) своєчасно приводяться в готовність для прийому людей (протягом 12 годин після введення надзвичайної ситуації);

- працівники навчені правильним діям за сигналами сповіщення ЦЗ (ЦО);

- система сповіщення діє оперативно і надійно.

Оцінка укриття в захисних спорудах проводиться для екстремальних умов роботи об’єкта (цеху).

3.1. Засоби індивідуального захисту класифікуються на такі групи: засоби захисту органів дихання; засоби захисту шкіри; медичні засоби захисту.

3.1.1. Засоби захисту органів дихання. До них відносять протигази, респіратори, проти пильні тканинні маски, ватно-марлеві пов‘язки.

Фільтруючі протигази характеризуються таким показником, як захисна потужність. Захисна потужність вимірюється коефіцієнтом проскоку, який дорівнює відношенню концентрації сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) після фільтрації до концентрації їх перед фільтрацією (у відсотках). Допустимий коефіцієнт проскоку аерозолів повинен бути не більше 0,01%.

Фільтруючі засоби захисту органів дихання можуть викорис­товуватися тільки в навколишньому середовищі з вмістом віль­ного кисню не менше 16 %, а при перебуванні окремих домішок у повітрі, поглинання яких пов'язано з витратою кисню (напри­клад, окислювання окису вуглецю в двоокис), ця межа збільшу­ється до 18 %. Нижче цих меж використання фільтруючих засо­бів забороняється. В цих умовах використовуються ізолюючі засоби захисту.

Усі фільтруючі протигази поділяються на три групи: загальновійськові і спеціальні (для Збройних Сил); цивільні (для населення і невоєнізованих формувань ЦО); промислові (для пе­рсоналу об'єктів хімічної промисловості й інших шкідливих ви­робництв).

До цивільних протигазів належать протигази ГП-5 (ГП-5М) і ГП-7 (ГП-7В), які призначені для захисту органів дихання, очей та обличчя людини від ОР, РР і біологічних аерозолів (БА), а та­кож від ряду СДОР, які використовуються в технологічних про­цесах промислового виробництва.

До складу комплекту протигазів входять фільтруючо-поглинаюча коробка, лицьова частина, сумка, плівки, що не запотіва­ють. Узимку лицьові частини можуть доукомплектовуватися утеплювальними манжетами.

Протигаз ГП-5М відрізняється від протигаза ГП-5 тільки лицьовою частиною, що має переговорний пристрій і призна­чений в основному для забезпечення особового складу невоєнізованих формувань і керівного складу об'єктів народного го­сподарства.

Шолом-маска протигаза ГП-5 виготовляється п'яти розмірів (0, 1, 2, 3, 4), а протигаза ГП-5М — чотирьох розмірів (0, 1, 2, 3).

Для визначення розміру лицьової частини необхідно вимірю­вати сантиметровою стрічкою вертикальне охоплення голови, що проходить по замкнутій лінії через маківку, щоки і підборіддя. Результат виміру округляється до 0,5 см і за таблицею визнача­ється розмір шолома-маски (табл.3.1).

Таблиця 3.1 – Розміри протигазів ГП-5 і ГП-5М

Лицьова частина протигаза	Розмір лицьової частини і відповідне йому вертикальне охоплення голови, см
	0	1	2	3	4
ГП-5	до 63	63,5—65,5	66—68	68,5—70,5	71 і більше
ГП-5М	до 63	63,5—65,5	66—68	68,5 і більше	-

ГП-7 на відміну від ГП-5 має маску об‘ємного типу з внутрішнім обтюратором і переговорним пристроєм (мембраною). Маска буває трьох розмірів. Перевагами ГП-7 перед ГП-5 є те, що він створює менший опір диханню, обтюратор менш тисне на обличчя. Це дозволяє перебувати в протигазі ГП-7 більш тривалий час.

Крім протигазів типу ГП-5 і ГП-7, використовуваних для за­хисту дорослого населення, промисловістю випускаються дитячі протигази, що забезпечують захист органів дихання від отруйних речовин (ОР), радіоактивних речовин (РР) і бактеріального зараження (Б№), а також деяких СДОР. До них відносяться протигази ПДФ-2д, призначені для дітей дошкільного віку (від 1,5 до 6-7 років), і ПДФш — для дітей шкільного віку від 7 до 17 років. Будова ди­тячих протигазів аналогічна дорослим.

Для захисту грудних дітей (до 1,5 року) застосовуються каме­ри захисні дитячі КЗД-4 (КЗД-6).

Фільтруючі протигази (ГП-5, ГП-7 та ін.) не захищають від оксидів вуглецю, аміаку та деяких інших СДОР. Тому для пра­цюючих на підприємствах хімічної, гірничодобувної, металур­гійної промисловості та в інших галузях, де виробляються, вико­ристовуються, зберігаються і транспортуються СДОР, для захисту органів дихання застосовуються засоби індивідуального захисту фільтруючого типу промислового призначення (марки А, В, Г, Е, КД, СО, М) (табл.3.2).

Промислові фільтруючі протигази призначені для захисту ор­ганів дихання, обличчя й очей людини від впливу шкідливих до­мішок, які містяться в повітрі у вигляді газів, пари і аерозолів (пилу, диму, туману). Промислові протигази комплектуються фі­льтруючими коробками великих і малих габаритних розмірів, спеціалізованими за призначенням. Спеціалізація коробки харак­теризується її маркою, літерними позначеннями і кольором заба­рвлення.

Для розширення захисних властивостей інших фільтруючих протигазів до них додаються додаткові патрони ДПГ-1 і ДПГ-3. ДПГ-1 додатково захищає від діоксиду азоту, оксиду вуглецю, оксиду етилену. ДПГ-3 захищає від аміаку, сірководню тощо.

Гарантійний термін збереження протигазових коробок малих габаритних розмірів марок А, В, КД, СО - 3 роки, марки Г - 1 рік.

Табиця.3.2 - Характеристика промислових протигазів

Марка коробки	Шкідливі речовини, від яких захищає коробка	Колір коробки	Час захисної дії фільтрувальної коробки без аерозольного фільтра
А	Пари органічних сполук: бензину, гасу, ацетону, бензона, ксилолу, толуолу, сірковуглецю, спирту, ефіру, тетраетилсвинцю, фосфору та хлорорганічних отрутохімікатів	коричневий	При З = 3,5 мг/л (по бензолу) tзах = 24 год.
В	Кислі гази та пари: сіркового ангигріду, хлору, сірководню, синильної кислоти, окислів азоту, хлористого водню, фосгену	жовтий	При З = 8,6 мг/л (по сірчаному ангідриду) tзах = 15 год.
Г	Пари ртуті, ртутноорганічні отрутохімікатів	чорний та жовтий
КД	Аміак, сірководень та їх суміш	сірий	При З = 2,3мг/л (по аміаку) tзах = 4 год.
Е	Миш‘яковий і фосфористий водень	чорний
СО	Окис вуглецю	білий	При З = 6,2мг/л tзах = 24 год.
М	Окис вуглецю, аміаку, миш‘якового та фосфористого водню	червоний	При З = 6,3мг/л tзах = 1,5 год.

Примітка. На фільтруючих коробках, що мають аерозольний фільтр, окрім основного кольору наноситься вертикальна біла смуга.

При користуванні протигазом марки Г необхідно вести облік часу роботи кожної коробки. Після закінчення 100 і 60 ч, відповідно без противоаерозольного фільтру (ПАФ) і з ПАФ, коробки вважаються відпрацьованими.

Коробки марок М і СО вважаються відпрацьованими, якщо їх маса збільшилась. При збільшені маси коробок СО на 50 г у порівнянні з первинною, коробки вважаються відпрацьованими.

Ізолюючі протигази (ІП-4, ІП-4м, ІП-5) призначені для захисту органів дихання, очей, обличчя від будь-яких СДОР, а також для робіт в умовах нестачі кисню у повітрі. Вони повністю відокремлюють органи дихання людини від зовнішнього повітря. Це автономні дихальні апарати, які забезпечують людину дихальною сумішшю за рахунок наявності в них балонів зі стис­неним повітрям чи киснем, або за рахунок регенерації видихува­ного повітря в спеціальних хімічних поглиначах; шлангові диха­льні апарати, у яких чисте повітря подається по шлангу за допомогою повітродувок чи з компресорних магістралей.

До складу входять: регенеративний патрон з пусковим пристроєм, дихальний мішок, каркас і сумка. Пусковий пристрій призначений для отримання кисню, потрібного для дихання, на початку користування протигазом і для приведення до дії регенеративного патрону. Регенеративний патрон завдяки хімічної реакції поглинає вуглекислий газ і виділяє кисень.

Принцип роботи ізолюючого протигаза заснований на прохо­дженні видихуваного повітря через регенеративний патрон, у яко­му вуглекислота і волога, що видихається, взаємодіє з кисневміс­ною речовиною, у результаті чого виділяється кисень. Кисень, який виділяється, надходить у дихальний мішок і наповнює його до об'єму, необхідного для вдихання людини. Надлишок дихаль­ної суміші стравлюється через клапан надлишкового тиску, що розташовується в дихальному мішку. Регенерація видихуваного повітря супроводжується виділенням тепла, унаслідок чого реге­неративний патрон нагрівається до температури 50-б0°С, що необ­хідно враховувати в запобіжних заходах при користуванні проти­газом ІП-4.

Час захисної дії ІП-4 з одним регенеративним патроном становить:

при середніх навантаженнях – 1 год.;

при легких навантаженнях – 3 год.;

у спокійному стані – 5 год.;

під водою – до 40 хв.

На деяких небезпечних виробництвах фільтруючі СЗОД не забезпечують захист органів дихання, для цих цілей застосовуються шлангові і автономні ізолюючі дихальні апарати.

Деякі правила користування і зберігання протигазів

Особливості користування протигазом узимку. При користуванні протигазом узимку в сильні морози можливе затвердіння гуми, обледеніння окулярів, змерзання пе­люстків видихального клапана чи примерзання їх до клапанної коробки, замерзання вологи, що потрапила в сполучну трубку.

Попередження й усунення зимових незручностей:

• надівши протигаз, періодично обігрівати клапанну пробку руками, одночасно продуваючи видихальний клапан;

• при сильному морозі і незараженій атмосфері час від часу обігрівати лицьову частину під бортами пальта;

• при вході в нагріте приміщення дати можливість металевим частинам протигаза прогрітися, після чого ретельно протерти шолом і металеві частини сухою тканиною;

• знятий шолом (маску) насухо протерти, продути видихаль­ний клапан для видалення вологи і часток льоду.

Особливості користування пошкодженим протигазом:

• при незначному розриві маски щільно притиснути порване місце долонею до обличчя;

• при великому розриві маски, пошкодженні стекол окулярів, розриві сполучної трубки, пошкодженні видихального клапана (ко­ли не можна закрити рукою отвір клапанної коробки) необхідно:

а) затримати подих, закрити очі і зняти маску;

б) відгвинтити сполучну трубку від протигазної коробки і взяти горловину протигазної коробки в рот, затиснути ніс і дихати (очі не відкривати);

• при незначному розриві чи проколі сполучної трубки затри­мати подих, затиснути пальцями пошкоджене місце і продовжу­вати дихання;

• при великому ушкодженні сполучної трубки протигаза загальновійськового зразка приєднати протигазну коробку безпосе­редньо до шолома-маски.

Зміна протигаза в отруєній атмосфері:

Для заміни в отруєній атмосфері пошкодженого протигаза не­обхідно:

• затримати подих, закрити очі;

• зняти маску пошкодженого протигаза;

• надягти маску справного протигаза, зробити різкий видих, відкрити очі, відновити подих;

• вкласти коробку справного протигаза у свою сумку.

Правила зберігання протигаза:

• оберігати протигаз від ударів, поштовхів і струсів;

• не тримати у вологому місці і ні в якому разі не допускати потрапляння води в коробку;

• не сушити і не зберігати протигаз біля натопленої печі чи опалювальних приладів;

• бережно поводитися з видихальним клапаном (якщо клапан засмічений або склеївся, обережно продути його);

• зберігати протигаз у зібраному вигляді в сумці (із закритим кла­паном), підвішеній на лямці чи поставленій на полицю дном униз.

Забороняється:

• зберігати в сумці які-небудь сторонні предмети;

• зберігати протигаз поблизу летючих рідин (бензин, гас);

• виймати клапан.

Окрім протигазів на хімічно небезпечних виробництвах застосовуються різні респіратори, які ділять на два типи: респіратори у вигляді фільтруючих напівмасок і респіратори з фільтруючими елементами.

Респіратори призначені для захисту органів дихання від радіоактивного пилу, шкідливих газів, парів та аерозолів. Бувають двох типів:

- фільтруючим елементом є лицева частина респіратора (Пелюсток, Р-2, Р-2д);

- повітря очищується фільтруючими патронами, що під‘єднанні до напівмаски (РУ-60М).

За терміном використання респіратори поділяють на одноразові (Пелюсток, Р-2) і багаторазові зі змінними фільтрами (РПГ-67, РУ-60М).

Принцип їх роботи заснований на очищенні повітря, яке вдихається, від твердих і рідких часток, що затримуються у волокнах фільтрую­чого матеріалу. Від отруйних речовин і СДОР респіратори не за­хищають (захищають респіратори промислового призначення).

Респіратори Р-2 призначаються для дорослого населення, а Р-2д — для дітей віком від 7 до 17 років і мають вигляд напівмаски, виготовленої зовні з пористого матеріалу, а всередині — з тонкої поліетиленової плівки, у яку вмонтовані два клапани. Між зовніш­ньою і внутрішньою частинами напівмаски міститься фільтр із син­тетичних волокон. При вдиханні повітря проходить через пористий зовнішній матеріал і очищається від великих часток, аерозолів. Дрі­бніші частки затримуються фільтруючим матеріалом із синтетичних волокон. Очищене повітря через клапан вдиху надходить у підмасковий простір, а потім у легені людини. При видиханні повітря ви­ходить через видихальний клапан назовні. Для герметизації респі­раторів Р-2, Р-2д в ділянці носа є носовий затискач, який необхідно стиснути, що не сталося підсмоктування повітря при вдиханні.

Захисна потужність респіраторів становить: для Р-2 до 12 год., Р-2д до 4 год. Респіратори можуть використовува­тися багаторазово, але загальний час використання не повинен перевищувати час захисної потужності.

Протипильні тканинні маски та ватномарлеві пов’язки грають допоміжну роль і можуть бути виготовлені населенням для захисту від радіоактивного пилу. Наприклад, ватно-марлева пов'язка виготовляється так: на шматок марлі розміром 100 х 50 см накладають рівний шар вати розміром 30 х 20 см і товщиною 1—2 см. Марлю з обох кінців загинають, кінці надрізають уздовж, щоб утворилися дві пари зав'язок. Пов'язкою щільно закривають рот і ніс шляхом зав'язування верхніх кінців пов'язки на потилиці, а нижніх - на тімені. Для герметизації в ділянці носа (праворуч і ліворуч) за­кладають шматочки вати. Для захисту очей можна вдягати протипилові захисні окуляри.

Протипилова тканинна маска складається з корпуса, зшитого з 4-5 шарів тканини, і кріплення. У корпусі викроюються оглядо­ві отвори, куди вставляються стекла. Розкрій тканини для виготовлення всіх частин маски здійсню­ється за допомогою викройок і лекал (є 7 розмірів). Після роз­крою обробляють краї оглядових отворів, з'єднують ліву і праву половинки й окантовують краї корпуса. Потім пришивають кріп­лення.

Маска кріпиться на голові резинкою, яка проходить у верх­ньому шві, а внизу - зав'язками і поперечною резинкою, яка пришита до верхніх кутів корпуса маски.

При відсутності зазначених засобів частковою мірою захисту може бути будь-який предмет з бавовняної тканини - хустка, рушник, згорнутий в кілька шарів тощо.

3.1.2. Засоби захисту шкіри (ЗЗШ) призначені для захисту відкритих ділянок шкіри, одягу, взуття від забруднення радіоактивними та іншими шкідливими речовинами. До основних засобів захисту відносять:

- загальновійськовий комплект;

- легкий захисний костюм;

- захисний комбінезон;

- захисний костюм (куртка, брюки, захисний фартух, гумові рукавиці та чоботи).

Допоміжними засобами захисту є: виробничий одяг з грубошерстого, або прогумованого матеріалу, гумове взуття та рукавиці.

Людина не може тривалий час знаходитись в захисному одязі тому, що порушується природний теплообмін організму людини з навколишнім середовищем. У результаті цього відзначаються порушення дихання і серцевої діяльності; у важких випадках може виникнути тепловий удар. Тому для збереження працездатності захисний одяг треба одягати:

при t 10 ^ОС - зверху натільної білизни;

при t (0... 10) ^ОС - на білизну і легкий одяг;

при t (10...0) ^ОС - на білизну і зимовий одяг;

при t 10 ^ОС - на білизну, зимовий костюм і ватник.

Ізолюючі ЗЗШ виготовляються з повітронепроникних матеріалів, за звичай із спеціальної еластичної і морозостійкої прогумованої тканини.

Захисний комбінезон складається із зшитих з одне ціле куртки, брюк і капюшона. Костюм відрізняється від комбінезона тим, що куртка з капюшоном і брюки виготовлені роздільно.

Легкий захисний костюм Л-1 виготовляється з прогумованої тканини і складається із сорочки з капюшоном, брюк, які зшиті разом з панчохами, двопалих рукавичок і підшоломника. Л-1 використовується в розвідувальних підрозділах ЦЗ.

Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) складається із захисного плаща ЗП-1 і захисних панчіх, рукавичок. Захисний плащ має рукави і капюшон. Підошва захисних панчоху має гумову основу. Панчохи надягають поверх звичного взуття і кріпляться до ніг за допомогою хлястиків, а до поясного ременя – за допомогою тасьм.

ЗЗШ залежно від того, для яких цілей його використовують, може бути застосований у вигляді накидки (при захисту від РР,0Р і БЗ), надітим в рукави (при виконанні робіт по знезараженню техніки і транспортна) і у вигляді комбінезона (при діях в осередках ураження, проведенні рятувальних робот).

Фільтруючі засоби захисту шкіри являють собою бавовняним одягом (комбінезон), просочений спеціальними хімічними речовинами. При цьому повітропроникність матеріалу зберігається, а пари ОР при проходженні через тканину поглинаються спеціальним просоченням.

До фільтруючих засобів захисту шкіри відноситься комплект фільтруючого одягу ЗФО-58. Він складається з бавовняного ком­бінезона спеціального покрою, просоченого розчином спеціаль­ної пасти — хімічними речовинами, які затримують пари ОР (ад­сорбційного типу) або нейтралізують їх (хемосорбційного), а також чоловічої натільної білизни (сорочки і кальсонів), бавов­няного підшоломника і двох пар онуч (одна з них просочена тим самим розчином, що і комбінезон). Натільна білизна, підшолом­ник і непросочена пара онуч використовується для того, щоб не допустити подразнення комбінезоном шкірних покривів і подраз­нення їх від просочувального розчину.

Розміри комбінезонів, які входять у комплект ЗФО: перший — для людей зі зростом до 160 см, другий — від 160 до 170 см і третій — понад 170 см.

Ізолюючі засоби захисту шкіри призначаються для особового складу формувань ЦО. Вони застосовуються при роботі в зонах ураження в умовах високої концентрації ОР, а також при вико­нанні дегазаційних, дезактиваційних і дезинфекційних робіт.

Для захисту від радіоактивного пилу населення може присто­сувати і звичайний одяг. Щоб забезпечити його герметичність, потрібно мати додаткові пристосування: нагрудники, капюшон, бічні застібки штанів. Для захисту від РР можна також викорис­товувати підручні засоби захисту шкіри (предмети особистого, побутового, спортивного, виробничого й іншого одягу і взуття з додатковими засобами герметизації).

Підручні засоби захисту шкіри. До підручних засобів захис­ту шкіри відноситься звичайний одяг і взуття. Накидки і плащі з прогумованої тканини, хлорвінілу чи поліетилену, пальта з дра­пу, грубого сукна або шкіри добре захищають від радіоактивного пилу і бактеріальних засобів. Вони також можуть захищати від крапельно-рідких ОР протягом 5—10 хв; ватяний одяг захищає значно довше.

Для захисту ніг використовуються гумові чоботи промислово­го і побутового призначення, гумові боти, калоші, валянки з ка­лошами, взуття зі шкіри і шкірозамінників з калошами. Звичайне взуття на час виходу із зараженої місцевості можна обгорнути щільним папером у кілька шарів, а зверху паперу -брезентом або мішковиною.

Для захисту рук можна використовувати гумові або шкіряні рукавички і брезентові рукавиці.

Одяг необхідно застібати на всі ґудзики, обшлаги рукавів та штанів обв'язувати стрічкою, комір пальта піднімати й обв'язувати шарфом. Для захисту шиї і відкритої частини голови, не захищених маскою, необхідно мати капюшон.

Більш надійний захист може забезпечити виробничий спец­одяг: комбінезони, куртки і штани, халати з капюшонами, зшиті в основному з брезенту, вогнестійкої або прогумованої тканини, грубого сукна.

Для підвищення захисних властивостей одягу від парів ОР не­обхідно просочити його спеціальною пастою. У домашніх умовах для просочування можуть використовуватися розчини на основі синтетичних миючих засобів, які використову­ються для прання білизни, або мильно-олійна емульсія. Емульсія готується в такий спосіб: в 2 л гарячої води розчинити 250—300 г подрібненого господарського мила, додати 0,5 л мінеральної або рослинної олії, після чого нагріти розчин до температури 60—70°С.

Після просочення одяг злегка віджимають і висушують на відкритому повітрі. Одяг, просочений розчином, не має запаху, не подразнює шкіру і легко переться. Просочення не руйнує одяг і полегшує її дегазацію і дезактивацію.

3.1.3. Медичні засоби індивідуального захисту призначені для запобігання або зниження ефекту впливу на людину уражаючих факторів. До них відносять:

- радіозахисні;

- знеболюючі;

- протибактеріальні;

- антидоти від ОР;

- зв‘язуючи засоби.

До табельних медичних засобів захисту відносять:

- аптечку індивідуальну (АІ-2);

- індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8, ІПП-10);

- пакет перев‘язочний медичний (ППМ).

АІ-2 призначена для запобігання або послаблення дії радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів. Крім того, має знеболюючий анти шоковий препарат. У коробці є 7 секцій, в яких розташовані шприц-тюбик і 6 пеналів з пігулками різного призначення.

ІПП-8 (ІПП-10) – призначений для знезаражування відкритих ділянок шкіри людини та її одягу. Включає флакон з дегазуючим розчином і кілька марлевих тампонів. Використовується підчас часткової санітарної обробки після хімічного зараження. Треба пам'ятати, що рідина ІПП-8 отруйна і небезпечна при попаданні всередину і в очі! Тому шкіру навкруги очей після обробки слід промити чистою водою і обтерти сухим тампоном.

ППМ – призначений для перев‘язування ран і опіків. Складається з бинта шириною 10 см і довжиною 7 м, на якому розміщені дві ватно-марлеві подушки (32 х 17,5 см), одна з яких рухома, інша – нерухома. ППМ – стерильний, загорнутий у пергаментний папір і укладений в чохол з прогумованої тканини. При пораненнях подушечки накладають внутрішньою стороною на поранену поверхню (при крізному пораненні - на вхідний і вихідний отвір). До внутрішньої поверхні подушечок руками не торкатися. Закінчивши бинтування, кінець бинта закріплюють шпилькою.