Висновок до сьомого питання:

Таким чином, для еритроцитів характерна антигенна специфічність, що визначає групи крові. Групові антигени фіксуються на мембранах еритроцитів. Вони називаються аглютиногенами, з якими можуть реагувати специфічні розчинені у плазмі антитіла (аглютиніни). Під час реакції «антиген – антитіло» молекула антитіла з’єднується містками з кількома еритроцитами, в результаті вони склеюються (аглютинують), а також гомолізуються. Під час переливання крові важливо, щоб аглютиногени еритроцитів донора не аглютинувалися аглютинінами крові реципієнта, що призводить до гемолізу еритроцитів і закупорки капілярів, порушень кровообігу і навіть смерті.

Загальний висновок: Таким чином, термін внутрішнє середовище організму запропонований французьким фізіологом К. Бернаром. У це поняття включена сукупність рідин – кров, лімфа, тканинна (інтерстиціальна, позаклітинна), цереброспінальної, суглобова, плевральна та інші рідини, які омивають клітини і біляклітинні структури тканин, беручи тим самим безпосередню участь у здійсненні обмінних реакцій організму.

Кров – основна транспортна система організму. Вона являє собою тканину, що складається з рідкої частини – плазми – і зважених в ній клітин (формених елементів). Її головною функцією є перенесення різних речовин, за допомогою яких здійснюється захист від впливів зовнішнього середовища або регуляція діяльності окремих органів і систем. В залежності від характеру речовин, що переносяться, і їх природи кров виконує такі функції: 1) дихальну, 2) поживну, 3) екскреторну, 4) гомеостатичні, 5) регуляторну, 6) креаторних зв'язків, 7) терморегуляційну, 8) захисну.