5. Визначення переліку проблем дослідження і складання плану роботи

Цей етап роботи хоча й невеликий за об’ємом, однак надзвичайно важливий з погляду якісного виконання курсової роботи. Перелік питань з теми, які висвітлюються поступово у процесі вивчення матеріалу, наперед передбачити складно. Тому виділяють і систематизують основні питання, які є найважливішими у контексті логічного вирішення проблеми дослідження. Вони і будуть висвітлюватися в курсовій роботі.

Усі досліджувані питання, повинні знайти відображення у змісті (плані) курсової роботи. План передбачає виклад матеріалу в певній послідовності, поділ його на самостійні та взаємопов’язані частини. Зміст подають на початку курсової роботи. Зазвичай, він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів і підрозділів, зокрема вступу, основної частини (яка складається з декількох розділів і підрозділів), завершальної частини (висновків), списку використаних джерел та додатків (за необхідності). Проведена студентом ґрунтовна аналітична робота (згідно з викладеними вище рекомендаціями) дозволяє йому правильно скласти розгорнутий план курсової роботи. Після погодження плану з науковим керівником студент приступає до практичної роботи над його реалізацією.

6. Робота над текстом

Роботу над текстом курсового завдання потрібно вести у певній послідовності, відповідно до плану. Виклад тексту має бути логічним, кожне положення – виходити з попереднього і бути попередником наступного.

Об’єм тексту може варіювати залежно від специфіки тієї чи іншої теми, наявності додаткового матеріалу, який включений в текст (графічного, додатків тощо).

Поділ тексту на певні частини – розділи, а в середині них на підрозділи (параграфи) повинен бути відображений не тільки в змісті, а й у самому викладі: кожна частина і параграф виділяються і отримують відповідну назву (додаток Е).

Визначення теми роботи, коротке розкриття сутності й обґрунтування її значущості подаються у вступі. Тут важливо подати стислий теоретичний аналіз проблеми і попереднього досвіду її вивченості, здійснити обґрунтування та логіко-історичний аналіз проблеми, оцінити ступінь теоретичної і практичної значущості дослідження. У вступі бажано подати критичну оцінку методів та окремих позицій різних авторів щодо досліджуваної проблеми (додаток Ж).

Основна частина курсової роботи складається з розділів та підрозділів, які за назвою, структурою та змістом мають відповідати завданням дослідження.

У розділах основної частини подають огляд літератури за темою та виклад загальних положень з методики трудового навчання; розкривають організаційні та методичні засади навчальної та виховної роботи зі школярами певної вікової категорії; акцентують увагу на особливостях використання форм, методів, прийомів, засобів, технологій у навчально-виховному процесі; висвітлюють навчально-методичні матеріали щодо окремих тем і розділів програми з трудового навчання; здійснюють аналіз й узагальнення результатів наукового пошуку (додаток З).

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз „так званий”;

б) цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора курсової роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

є) коли автор курсової роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали студента, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – Г.М.), (підкреслено мною. – Г.М.), (розбивка моя. – Г.М.).

При роботі над рукописом необхідно звертати увагу на розбивку тексту за абзацами. Кожен абзац має містити в собі певну думку, виражену однією чи кількома фразами або реченнями.

Узагальнені числові дані, які концентруються в таблицях, зображу­ються на діаграмах і графіках, чи з допомогою схем, повинні наводитися з необхідним ступенем точності й аргументованості та з обов’язковим посиланням на відповідні джерела.

Виклад матеріалу основної частини підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній у меті курсової роботи.

Завершальна частина вміщує в концентрованому вигляді основні результати дослідження, узагальнені висновки з усіх поставлених завдань, які виконувались студентом у процесі написання роботи. Найважливішою частиною висновків є пропозиції та рекомендації щодо наукового і практичного використання здобутих результатів (додаток К).

Список використаних джерел – це елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. слід розміщувати одним із таких способів: 1) у порядку появи посилань в тексті (найбільш зручний для користування); 2) в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків у хронологічному порядку. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи (додаток Л).

При пронумерованому списку використаних джерел досягається досить значна економія в об’ємі тексту курсової роботи, оскільки у необхідних випадках досить у кінці наведеної цитати вказати у квадратних дужках номер відповідного джерела інформації за списком і сторінку, з якої вона взята, наприклад [14, 35]. У випадку опису джерела в цілому в дужках зазначається лише його номер за списком [8].

До додатків за необхідності доцільно включати допоміжний матеріал: таблиці, ілюстрації, світлини тощо.

Оскільки курсова робота є першим етапом самостійної наукової діяльності студента, вона має відповідати всім вимогам, які висуваються до такого виду науково-дослідницьких робіт.

При написанні роботи від руки її об’єм не має перевищувати 40 сторінок, а при друкуванні – до 25 сторінок тексту, не враховуючи списку використаних джерел та додатків. Писати роботу бажано чорною кульковою або чорнильною ручкою чітким, розбірливим почерком або друкувати.