46. Припинення дії патенту та визнання його недійсним

Стаття 32. Припинення дії патенту

1. Власник патенту в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.

Не допускається повна або часткова відмова від патенту без попередження особи, якій надано право на використання винаходу за ліцензійним договором, зареєстрованим в Установі, а також у разі накладення арешту на майно, описане за борги, якщо до його складу входять права, що засвідчуються патентом.

2. Дія патенту припиняється у разі несплати у встановлений строк річного збору за підтримання його чинності.

Річний збір за підтримання чинності патенту сплачується за кожний рік його дії починаючи від дати подання заявки. Документ про першу сплату зазначеного збору має надійти до Установи не пізніше 4 місяців від дати публікації відомостей про видачу патенту. Документ про сплату збору за кожний наступний рік має надійти або бути відправленим до Установи до кінця поточного року дії патенту за умови сплати збору протягом його останніх 4 місяців.

Дія патенту припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено.

Річний збір за підтримання чинності патенту може бути сплачений протягом 12 місяців після закінчення встановленого строку. У цьому випадку розмір річного збору збільшується на 50 відсотків. При сплаті збору дія патенту відновлюється.

Якщо збір не сплачено протягом цих 12 місяців, Установа публікує у своєму офіційному бюлетені інформацію про припинення дії патенту.

Збір за підтримку чинності патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи деклараційного патенту на секретну корисну модель не сплачується.

Стаття 33. Визнання патенту недійсним

1. Патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону;

б) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці;

в) порушення вимог частини другої статті 37 цього Закону;

г) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

2. З метою визнання деклараційного патенту недійсним будь-яка особа може подати до Установи клопотання про проведення експертизи запатентованого винаходу (корисної моделі) на відповідність умовам патентоздатності. За подання клопотання сплачується збір.

3. При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.

4. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту.

47. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг: загальна характеристика. Відмінність від об’єктів патентного права.

Першим кроком у напрямку формування правового меха­нізму у цій сфері стало прийняття у 1993 р. Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та у 1999 р. Закону України « Про охорону прав на зазначення походження товарів», які заклали фундамент розвитку національного зако­нодавства про торговельні марки та географічні зазначення. На їх основі була створена низка підзаконних правових актів. Сут­тєво на розвиток інституту засобів індивідуалізації вплинуло оновлення цивільного законодавства, зумовлене прийняттям Цивільного та Господарського кодексів України (ЦК України та ГК України). Водночас у цій сфері правового регулювання спостерігається значна кількість прогалин та суперечностей, незбалансованістїц законодавства, відсутність системних під­ходів правової охорони. Зокрема, нині на належному рівні не забезпечується охорона комерційних найменувань, що спри­чиняється відсутністю спеціального системного нормативного акта регламентації відносин у сфері їх використання, проце­дури та порядку державної реєстрації, захисту суб'єктивних прав на комерційні найменування. Крім того, норми чинних законів не відповідають кодифікованим правовим актам.

Спільною рисою, що поєднує вказані об'єкти і водночас відрізняє їх від інших об'єктів права інтелектуальної влас­ності, є їхнє призначення. Вони індивідуалізують учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Комерційне (фірмове) найменування індивідуалізує самого суб'єкта, а торговельні марки та географічні зазначення є засобами індивідуалізації товарів (послуг).

Комерційні найменування, торговельні марки та геогра­фічні зазначення є об'єктами цивільних прав саме завдяки тому, що дають змогу індивідуалізувати певного суб'єкта, товар чи послугу. Це відрізняє їх від багатьох інших об'єктів права інтелектуальної власності, що виступають у цивільних відносинах як результати творчої діяльності (твори, вина­ходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції та ін.). Це позначається на особливостях правового режиму засобів індивідуалізації.

Оскільки комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення не є результатами творчої діяльності, у відносинах, що виникають із приводу цих об'єктів, немає такого суб'єкта, як творець. Відповідно, щодо таких об'єктів не передбачено особистих немайнових прав. Зміст права інте­лектуальної власності на засоби індивідуалізації становлять лише майнові права. Оскільки основна функція цих об'єктів полягає в індивідуалізації певної особи, товару чи послуги, законодавство до певної міри обмежує оборотоздатність майно­вих прав на них. Так, право на комерційне найменування може передаватися іншій особі лише разом із цілісним майновим комплексом чи його частиною. Право на торговельну марку може передаватися іншій особі, але за умови, що це не вводи­тиме в оману споживача. Географічне зазначення взагалі не є об'єктом чиїхось виключних прав, а тому право на географічне зазначення не може переходити до іншої особи за договором.

Отже, ця група видів творчості посідає проміжне місце між літературно-художньою і науково-технічною творчістю. Наприклад, зображувальні торговельні марки інколи можуть бути об'єктами авторського права — вони можуть бути створені у вигляді малюнка, графічного чи скульптурного зображення.Позначення для товарів і послуг може мати вигляд форми ви­робу, що наближає його до промислового зразка. Зазначена діяльність не відзначається високим творчим рівнем. Від неї, наприклад, не вимагається створення результату на рівні світової новизни. Новизна зазначених засобів обмежується територією держави, де вони зареєстровані. Усі засоби інди­відуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг підлягають обов'язковій експертизі і державній реєстрації, за­хищаються вони свідоцтвами. Строки правової охорони визна­чає закон. Спільною ознакою результатів цього виду творчості є їх призначення — індивідуалізувати учасників цивільного обороту (комерційні найменування), товарів і послуг (торго­вельна марка і географічне зазначення походження товарів). Спеціального закону щодо охорони комерційного (фірмового) найменування в Україні не існує, а основні положення щодо охорони цього об'єкта інтелектуальної власності містяться лише в ЦК України.

Торговельні марки, комерційні найменування та геогра­фічні зазначення, незважаючи на притаманний їм незначний рівень творчості, зазнають суттєвого впливу загальних право­вих механізмів охорони результатів інтелектуальної діяльнос­ті, пов'язані з ними та упорядковуються відповідно до вимог законодавства про інтелектуальну власність. Зв'язок системи засобів індивідуалізації з комплексом об'єктів права інтелек­туальної власності проявляється у наявності схожих форм зовнішнього втілення та зумовлену зазначеною обставиною можливість виникнення конфліктів у сфері співвідношення окремих елементів (колізії між правоволодільцями зображу­вальних чи об'ємних торговельних марок та володільцями патентів на промислові зразки; авторами та суб'єктами права на засоби індивідуалізації тощо). Засоби індивідуалізації учас­ників цивільного обороту, товарів і послуг є позначеннями чи комбінаціями позначень, які не вводять в оману споживачів та придатні для ідентифікації юридичних осіб — підприємців, товарів, послуг чи походження товарів із географічного місця, де їх характеристики значною мірою співвідносяться з гео­графічним походженням.

Зміст поняття «засіб індивідуалізації» не обмежується лише трьома зазначеними об'єктами інтелектуальної власності та охоплює значне коло інших позначень, застосовуваних для ідентифікації у сфері цивільних правовідносин (ім'я фізичної особи, псевдонім, назва підприємства, найменування держави, доменне ім 'я тощо). Розвиток глобальної інформаційної мережі (Інтернет) зумовив розширення традиційного переліку засобів індивідуалізації — об'єктів інтелектуальної власності за раху нок включення до нього нового видового елементу — доменного імені. Словесні позначення, які використовуються для адреса­ції інформаційних ресурсів у мережі Інтернет та ідентифікації товарів і послуг, їх виробника чи географічного місця виготов­лення, спричиняють високий ступінь виникнення конфліктів між патентоволодільцями назв доменів, торговельних марок, комерційних найменувань та географічних зазначень.