55. Суб’єкти права на комерційне (фірмове) найменування.

Власниками прав на комерційні найменування можуть бути лише юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності. Це випли­ває зі ст. 90 ЦК України, де юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне найменування.

Не можуть виступати у цивільному обороті під своїм комерційним найменуванням об'єднання осіб, пов'язаних між собою лише догово­ром про спільну діяльність, представництва і філії юридичних осіб та інші їхні відособлені підрозділи (цехи, відділення, ділянки тощо). Усі вони мають виступати в цивільному обороті від імені юридичної особи, яка їх утворила, і відповідно користуватися її комерційним найменуванням.

Не можуть мати комерційних найменувань ті установи, які вико­нують функції некомерційного характеру, тобто не здійснюють під­приємницьку діяльність, зокрема фонди, асоціації, громадські та ре­лігійні організації, споживчі кооперативи, а також їх об'єднання.

56. Виникнення права на комерційне (фірмове) найменування, зміст прав.

Право на комерційне найменування гарантує можливість під­приємницькому товариству виступати в цивільному обороті під власним найменуванням. Організація може бути власником прав лише на одне фірмове найменування. Юридична особа, яка є влас­ником прав на комерційне найменування, має право використовува­ти його, а також перешкоджати, забороняти будь-яким іншим осо­бам неправомірно використовувати своє комерційне найменування. Майнові права на комерційне найменування передаються іншій осо­бі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці пра­ва належать, або його відповідною частиною (ст. 490 ЦК України).

Юридична особа під своїм комерційним найменуванням укладає ци­вільно-правові угоди, реалізує особисті немайнові права, захищає свої порушені права або права, що оспорюються, здійснює інші юридичні дії. Використанням комерційного найменування також може бути його розміщення на вивісках, бланках, рахунках, прейскурантах, у публіка­ціях рекламного характеру, оголошеннях, анотаціях тощо.

Абсолютний характер права на комерційне найменування озна­чає, що всі інші юридичні особи не мають права порушувати прав на дане найменування. Однак заборонити використання різними ко­мерційними організаціями того самого чи схожого комерційного найменування дуже важко через обмеженість його спеціальних ознак.

Комерційне найменування тісно пов'язане з діловою репутацією організації. У цьому відношенні права на комерційне найменування пов'язані з правом на захист честі і гідності осіб, які є власниками комерційних організацій. Вони подібні до особистих немайнових прав. Поряд з цим права на комерційні найменування можуть мати вартісну оцінку, що зумовлює відшкодування заподіяних збитків у Разі їх порушення.

Права на комерційні найменування охороняються на всій тери­торії України. Відповідно до положень Паризької конвенції з охоро­ни промислової власності правова охорона надається їм у всіх краї­нах, які є її учасниками.

57. Загальна характеристика зазначення походження товарів.

Різновидами комерційних позначень є також зазначення походження товарів. Відповідно до чинного в Україні законодавства це поняття, що охоплює такі терміни:

- просте зазначення походження товару;

- кваліфіковане зазначення походження товару.

Просте зазначення походження товару — це будь-яке словесне чи зображальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на конкретне географічне місце походження товару. Ним може бути і назва географічного місця, яка вживається як назва товару або як складова частина його назви. При цьому географічне місце — це будь-який географічний об'єкт із офіційно визначеними межами, зокрема: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо. Прикладом простого зазначення походження товару може бути зображення пам'ятника Богдану Хмельницькому для Києва, Кремля — для Москви, Ейфелевої башти — для Парижа тощо.

Кваліфіковане зазначення походження товару охоплює такі два об'єкти:

- назва місця походження товару (далі — НМП) —назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором (наприклад, вода «Миргородська» «Боржомі», оренбурзькі пухові хустки, вологодське масло тощо);

- географічне зазначення походження товару (далі — ГЗП) — назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора (наприклад — винопродукти «Золота балка»).

Правова охорона простого зазначення походження товару набувається без здійснення державної реєстрації, а тільки на підставі його використання і полягає у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими (фальшивими) чи такими, що вводять споживачів в оману щодо дійсного місця походження товару.

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» правова охорона на підставі державної реєстрації надається тільки кваліфікованому зазначенню походження товарів і ця охорона діє безстроково, починаючи від дати реєстрації.

Стаття 6. Надання правової охорони зазначенням походження товарів

1. Правова охорона простого зазначення походження товару надається на підставі його використання.

Правова охорона простого зазначення походження товару полягає у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими (фальшивими) чи такими, що вводять споживачів в оману щодо дійсного географічного місця походження товару.

Просте зазначення походження товару не підлягає реєстрації.

2. Цим Законом надається правова охорона кваліфікованим зазначенням походження товарів на підставі їх реєстрації, яка діє безстроково від дати реєстрації.