9.2 Форми державного правління.
Форма правління являє собою спосіб організації верховної державної влади, принципи взаємин її органів, ступінь участі населення в їхньому формуванні.
Верховною державною владою є: глава держави (монарх або президент), законодавчий орган (парламент), виконавчий орган (уряд).
Залежно від положення глави держави прийнято розрізняти дві основні форми правління – монархію й республіку (див. мал. 9.2).
Монархія – це форма правління, при якій влада повністю або частково зосереджена в руках одноособового глави держави – монарха ( короля, царя, шаха, імператора й т.д.).
Ознаки монархії:
Вища влада (влада монарха) передається в спадщину.
Здійснюється безстроково.
Не залежить від волі виборців.
Розрізняють монархію абсолютну й конституційну.
Форми державного правління
Монархія
Конституційна
Абсолютна
Дуалістична
Змішана
Президентська
Парламентська
Республіка
Парламентська
Малюнок 9.2 – Форми державного правління
Для абсолютної монархії характерно повне безправ'я народу, відсутність яких-небудь представницьких органів, зосередження всієї державної влади в руках монарха. Абсолютна монархія сформувалася як політична установа в пізній період розвитку Середньовіччя. У різних країнах абсолютизм мав свої модифікації. В Англії й Франції абсолютизм був знищений у ході ранніх буржуазних революцій ХVII-ХVIII ст. У Росії абсолютизм проіснував до кінця ХIХ ст. У сучасних умовах абсолютна монархія існує в деяких країнах (Бруней, Катар, Оман).
В процесі розвитку соціально-економічних відносин абсолютна монархія в ряді країн еволюціонувала в конституційну монархію, що умовно підрозділяється на дуалістичну й парламентську.
Дуалістична монархія являє собою такий різновид форми правління, при якій державна влада ділиться між монархом і парламентом. Парламент, якому конституція формально надає законодавчі повноваження, ніякого впливу ні на формування уряду, ні на його склад, ні на його діяльність не робить. Законодавчі повноваження парламенту сильно урізані монархом, якому надається право “вето”, право призначення в нижню палату й право розпуску парламенту. Ця форма правління також характерна для обмеженого числа держав (Йорданія, Марокко, Кувейт).
Найпоширеніша форма монархії – парламентська. Влада монарха не поширюється на сферу законодавчої діяльності й значно обмежена в сфері управління. Тобто при такій формі правління роль монарха чисто номінальна; провідну роль у керуванні державою грає уряд, сформований парламентом. Найбільш типовий приклад парламентської монархії – сучасна Великобританія. До таких держав відносяться також Японія, Іспанія, Швеція, Норвегія й ін.
Монархія була пануючою формою правління у світі протягом декількох сторіч. У специфічній формі вона зберігається й сьогодні майже в третині країн світу. Збереження монархії в сучасних умовах обумовлюється історичними й національними особливостями країн, співвідношенням владних і соціальних сил, а також іншими факторами політичного життя.
Найбільш розповсюдженою формою правління в сучасних умовах є республіканська.
Республіка – це форма правління, при якій верховна державна влада здійснюється виборними органами, що обираються населенням на певний термін.
Ознаки республіки:
Виборність влади.
Виборність на певний строк.
Залежність влади від волі виборців.
Залежно від того, хто формує уряд, кому він підзвітний й підконтрольний, республіки підрозділяються на президентські, парламентські й змішані (див. табл. 9.1).
Таблиця 9.1 – Характерні риси республіканської форми державного правління
Критерії форми правління |
Президентська республіка |
Парламентська республіка |
Обсяг повноважень президента |
Одночасно глава держави й глава уряду |
Формально глава держави, але практично виконує представницькі функції |
Порядок формування уряду |
Уряд формується президентом незалежно від партійного складу парламенту |
Уряд формується парламентом на партійних засадах |
Відповідальність уряду |
Відповідальність уряд несе перед президентом |
Відповідальність уряд несе перед парламентом |
У президентській республіці:
президент обирається незалежно від парламенту (або безпосередньо народом, або колегією вибірників);
президент одночасно є главою держави й уряду. Він сам призначає уряд і керує його діяльністю;
президент не може розпустити парламент;
парламент не може винести вотум недовіри уряду. Однак парламент має можливість обмежувати дії президента й уряду за допомогою прийнятих законів. У ряді випадків парламент може відсторонити від посади президента (коли він порушив конституцію, вчинив злочин).
Президентська республіка вперше була уведена в США на основі конституції 1787 р. Така ж форма правління широко поширена в країнах Латинської Америки – Мексиці, Аргентині, Бразилії, Колумбії, Венесуелі, Болівії, Уругваєві й інших державах.
У парламентській республіці уряд формується тільки парламентським шляхом із числа лідерів партій, що мають більшість місць у нижній палаті парламенту. Правління носить партійний характер. Офіційно главою держави є президент, що обирається або парламентом, або колегією вибірників, або прямим голосуванням народу. Однак у системі органів державної влади його обов'язки звичайно обмежуються представницькими функціями. Реально державу очолює керівник уряду.
Парламентська форма правління здійснюється в Німеччині, Швейцарії, Туреччині, Індії й інших державах.
Цікавий той факт, що термін «парламент» як назва використовується в 40 країнах, «народні (національні) збори» - в 37, «конгрес» - в 16, «національна (народна) асамблея» - в 15, «державні збори» - в 14. В ряді держав назви вищих органів народного представництва індивідуальні: «кнесет», «ландтаг», «генеральні кортеси», «риксдаг», «скупщина», «сейм», «сенат» і т. ін.
Характерною рисою змішаних (президентсько-парламентських або парламентсько-президентських) республік є подвійна відповідальність уряду й перед президентом, і перед парламентом. Главою держави тут виступає президент. Змішана форма державного правління прагне сполучати сильну президентську владу з ефективністю діяльності й контролю парламенту за урядом. Ця форма правління не має таких стійких типових рис, як президентська або парламентська республіка, а в різних країнах істотно відрізняється в ту або іншу сторону. До країн зі змішаною формою республіканського правління відносяться Франція, Фінляндія, Україна й ін.