3. Прибуток як економічна категорія. Теорії прибутку. Норма прибутку і фактори, що на неї впливають

Орієнтуючись при прийнятті економічних рішень на мінімально можливий рівень витрат, будь-яка фірма розглядає цю задачу не як самоціль, а як засіб вирішення більш загального завдання – максимізації прибутку фірми. Ця мета є головною для неї. Прагнення до максимізації прибутку не тільки в короткостроковому, але й в довгостроковому періоді, дозволяє раціонально розподіляти ресурси, забезпечує високу ефективність, та створює необхідні умови для успіху в реалізації обраних цілей. Максимізація прибутку для фірми означає пошук шляхів отримання найбільшої різниці між загальним доходом та загальними витратами:

TR_r = TR – TC = (P – ATC)  Q  max.

де TR_r – прибуток; TR – загальний доход; TC – загальні витрати; P – ціна; ATC – загальні середні витрати; Q – обсяг продукції.

Раціональна фірма порівнює загальний доход, отриманий від продажу певного обсягу продукції на ринку, та загальні витрати на її виробництво.

Економічний інтерес фірми пов’язаний перш за все з величиною економічного прибутку (TR_ек):

TR_ек = TR – TC_ек  max.

де TC_ек – загальні витрати, що включають як явні, так і неявні витрати.

Величина економічного прибутку виступає орієнтиром при прийнятті рішень щодо доцільності діяльності певної фірми на даному ринку (в даній галузі бізнесу).Максимальний прибуток досягається у взаємодії внутрішніх (динаміка витрат виробництва) та зовнішніх (динаміка доходу фірми після реалізації продукції) факторів діяльності фірми.Головною вимогою максимізації прибутку виступає прибутковість (окупність) кожної одиниці продукції.Якщо випуск і реалізація продукції будуть збільшуватися, то за незмінної ціни (Р) і загальний дохід, і загальні витрати будуть зростати: дохід зростатиме завдяки збільшенню обсягу продажу, а витрати будуть збільшуватись в силу дії закону спадної віддачі. Прибуток буде мати місце доти, доки зростання загального доходу буде перевищувати зростання загальних витрат, а його розміри будуть залежати від співвідношення цих величин.

Для вирішення проблеми максимізації прибутку важливо враховувати не тільки загальні, але й граничні значення цих показників, тобто граничного доходу та граничних витрат. Треба зазначити, що виробництво кожної додаткової одиниці продукції збільшує загальні витрати на величину граничних витрат, і одночасно зростає загальний дохід на величину граничного доходу. Доти, доки граничний доход більше граничних витрат, загальний прибуток фірми збільшується. Це означає, що критерій максимізації прибутку ще не досягається і фірма повинна збільшувати обсяг виробництва. Припустимо, що при збільшенні випуску продукції на одну одиницю фірма отримує додатковий дохід, який перевищує її додаткові витрати (тобто MR > MC).

Різниця між MR та MC являє собою таку величину, яка має назву граничного прибутку (МR_r):

МR_r = MR – MC > 0.

Граничний прибуток вимірюється як прирощення прибутку при зміні випуску продукції на одну додаткову одиницю:

MR_r = Δπ / ΔQ.

Якщо показник MR_r буде позитивним, це буде свідчити, що кожна додаткова одиниця випуску збільшує загальний обсяг прибутку на певну величину. Фірмі вигідно збільшувати випуск доти, доки граничний прибуток не стане нульовим, тобто MR = MC. Загальний прибуток при цьому обсягу випуску досягне свого максимуму.

Якщо при збільшенні випуску на одну додаткову одиницю виявиться, що додаткові витрати фірми перевищують її додаткові доходи, тобто MC > MR, то граничний прибуток стане від’ємним :

MR_r = MR – MC < 0.

В цьому випадку фірма може збільшити свій прибуток, скорочуючи рівень випуску продукції до рівня, при якому MR = MC.

Отже, можна сформулювати правило максимізації прибутку:

Фірма буде збільшувати випуск до того моменту, поки додаткові витрати на виробництво додаткової продукції не зрівняються з граничним доходом від її продажу. Це має назву правила MC = MR. Ціна (Р) та випуск (Q), які відповідають цій умові, є оптимальними. Дійсно, при випуску більше або менше оптимального, будь-яка фірма недоотримає прибуток і не досягає максимуму прибутку.

Необхідно також звернути увагу і на такий важливий момент. Аналіз з позиції максимізації прибутку дозволяє визначити не тільки найбільш привабливі варіанти випуску продукції, але й вирішити питання про те, до яких пір втримуватися на ринку із своєю продукцією. В цій ситуації вирішальним критерієм є мінімізація втрат, які буде мати фірма, наприклад, коли зменшується ринкова ціна на продукцію фірми, або підвищується ціни на економічні ресурси. Якщо фірма отримує дохід, який покриває хоча б змінні витрати, фірма продовжує своє існування і залишається на ринку, керуючись правилом MC = MR, для знаходження обсягу виробництва, який мінімізує збитки. Якщо фірма не в змозі покривати за рахунок отриманого доходу змінні витрати, то фірмі треба буде закритися, навіть в тому випадку, коли фірма матиме змогу покривати свої постійні витрати. Показником мінімізації втрат є різниця між ціною та середніми змінними витратами ( Р – AVC ). Якщо продажна ціна буде меншою ніж середні змінні витрати (Р < AVC) то фірма повинна закритися. Отже, критичною точкою, після якої фірма припиняє свою діяльність, є рівність:

Р = AVC.

Нарешті, критерій максимізації прибутку фірми може застосовуватися для визначення вигідного як вже існуючого виробництва, так і для прийняття рішень щодо привабливості нових підприємств та проектів (в цих ситуаціях фірма порівнює очікуваний додатковий прибуток від проекту і очікувані додаткові витрати). Якщо додатковий прибуток більше нуля, то проект можна прийняти: якщо він менше або дорівнює нулю, то такий проект відхиляється.

Як ми з'ясували, бухгалтерські та економічні витрати відрізняються один від одного. Отже, не співпадають бухгалтерський прибуток та економічний прибуток. Бухгалтерський прибуток – це різниця між загальними доходами фірми (TR) та бухгалтерськими витратами (TC_бух):

TР_{r бух}=TR - TC_бух,

де TР_{r бух} – бухгалтерський прибуток.

У фінансових звітах фірми розраховується та вказується бухгалтерський прибуток, знання якого необхідно власникам (акціонерам), менеджерам, інвесторам, податковим органам.

Величина економічного прибутку встановлюється як різниця між загальним доходом (виторгом) та економічними витратами (TC_ек):

TР_{r ек}=TR-TC_ек, де

де π_ек – економічній прибуток.

Крім цього, економічний прибуток можна визначити як різницю між бухгалтерським прибутком та неявними витратами:

TР_{r ек}=TР_{r бух} – неявні витрати.

Оскільки ТС_ек>ТС_бух, то TР_{r ек}< TР_{r бух} (рис. 7.5).

Економічний прибуток

Неявні витрати (включаючи нормальний прибуток)

Явні витрати

Рисунок 7.5 - Економічний прибуток та бухгалтерській прибуток

Економічний прибуток дорівнює загальному доходу (виторгу) мінус альтернативна вартість. Альтернативна вартість – це сума явних та неявних витрат. Неявні витрати включають в себе нормальний прибуток підприємця. Бухгалтерський прибуток дорівнює загальному доходу мінус бухгалтерські (явні) витрати.

Для фірми дуже важливим є економічний прибуток як перевищення доходу фірми над усіма здійсненими нею витратами. Останні стосуються не тільки витрат виробництва, але й втрачених доходів від нереалізованих видів діяльності та доходів, очікуваних від тих видів діяльності, якими фірма займається реально.

Припустимо, що на відкриття крамниці витрачено в якості авансового капіталу 20000 грн. Виторг від діяльності крамниці за рік становить 40000 грн. Проте, власник крамниці, відкривши свій бізнес, втратив, наприклад, певну суму зарплати за наймом, доходу від грошових коштів, які він за інших умов спрямував би на купівлю акцій, що приносять дивіденди.

Якщо припустити, що такі суми досягають 12000 грн., то виявиться, що уся сума витрат, пов'язаних з відкриттям крамниці, становитимуть для її власника вже не 20000 грн., а 32000 грн. Відповідно, й прибуток становитиме не 20000 грн. (40000-20000), а лише 8000 грн.

Саме такий, очищений від усіх видів витрат (включаючи витрати, що виникають в процесі економічного вибору) прибуток є економічним прибутком. Він являє собою різницю між доходом від продажу продукції та альтернативними витратами, завжди відрізняючись від бухгалтерського прибутку на величину неявних витрат. Таким чином, величина економічного прибутку виступає критерієм при прийнятті управлінських рішень, щодо доцільності діяльності фірми в певній галузі.

Якщо загальний дохід (виторг) дорівнює економічним витратам, то економічний прибуток дорівнюватиме нулю. Ситуація, за якої економічний прибуток відсутній, тобто коли загальний доход дорівнює загальним витратам (TR=TC_ек), має назву беззбитковості. За рахунок загальної виручки від реалізації товару фірма покриває як явні, так і неявні витрати і отримує нормальний прибуток. Якщо загальний дохід перевищує економічні витрати, то фірма отримує позитивний економічний прибуток, тобто прибуток понад нормальний прибуток. Наявність у фірми позитивного економічного прибутку свідчить про найбільш ефективне використання фірмою своїх ресурсів порівняно з іншими альтернативами. Коли економічні витрати перевищують загальну виручку, фірма має збитки, тобто отримує негативний економічний прибуток.

Один з основних показників діяльності фірми - це її дохід. Відповідно до видів витрат фірми її дохід виступає як загальний, середній та граничний дохід.

Загальний (сукупний, валовий) дохід (виторг) TR- це сума коштів, яку одержала фірма від реалізації продукції за певний час. Він дорівнює ціні (Р) проданого товару, помноженій на обсяг продажу (Q):

TR=P*Q

де TR – загальний доход.

Середній доход (AR) – це загальний дохід фірми в розрахунку на одиницю продукції:

AR=TR/Q

Зі зміною обсягу виробництва величини загального доходу та сукупних витрат змінюються по-різному, а отже, величина прибутку підприємства залежить від обсягу випуску продукції. Саме тому підприємства намагаються встановити такий обсяг виробництва і реалізації продукції, за якого забезпечується найбільший прибуток. З цією метою обчислюється граничний доход (MR), тобто приріст загального виторгу підприємства в результаті збільшення випуску продукції на одну додаткову одиницю:

MR=ΔTR/ΔQ

Показник граничного доходу демонструє можливості окупності кожної додаткової одиниці виробленої продукції і тому він у поєднанні з граничними витратами (MC) виступає вартісним орієнтиром можливостей розширення виробництва.

Зауважимо, що оскільки бухгалтери ігнорують неявні витрати, тому бухгалтерський прибуток перевищує економічний прибуток. Але з точки зору економіста бізнес є прибутковим тільки в тих випадках, коли сукупний дохід покриває усі витрати втрачених можливостей, як явні, так і неявні.

Таким чином: максимізація прибутку є цільовою функцією будь-якої ділової організації, а головною умовою максимізації прибутку є досягнення такого обсягу виробництва, за якого граничний дохід фірми дорівнюватиме її граничним витратам.