2. Види і форми безробіття. Державне регулювання зайнятості

В умовах ринкової економіки існує таке явище як безробіття. Згідно з законом України «Про зайнятість» безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають підходящої роботи, заробітку і трудового доходу, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до роботи. Підходящою вважається робота, яка відповідає освіті, професії, кваліфікації працівника і надається в тій самій місцевості, де він мешкає. Рівень заробітної плати повинен бути не меншим ніж середній за даною професією.

Отже, люди, що мають роботу – зайняті, ті, що не мають роботи, але шукають її та готові працювати - безробітні; особи, які не мають роботи і не шукають її – незайняті, вони не належать до складу робочої сили і не враховуються при визначенні рівня безробіття. Це категорія осіб, у яких відсутня орієнтація пошуку роботи, чи ті, хто бажав би працювати, але відмовились від пошуку роботи, тому що втратили надію її знайти.

Рівень безробіття визначається:

кількість безробітних*100%

кількість зайнятих + кількість безробітних

Безробіття проявляється у двох основних видах: природне і циклічне, кожен з цих видів виступає у різних формах.

Більшість західних економістів вважають закономірним і необхідним існування в умовах ринкової економіки певного рівня безробіття, яке є ознакою мобільного і гнучкого ринку праці і виявляється внутрішньою (природною) потребою економіки. Це безробіття визначає резерв робочої сили, за допомогою якого можна здійснювати перерозподіл трудових ресурсів між галузями і регіонами країни відповідно до потреб економіки. На думку М. Фрідмена, природний рівень безробіття відбиває економічну доцільність використання робочої сили.

Природне безробіття набуває форми добровільного, фрикційного, структурного. Добровільне безробіття виникає у тих випадках, коли робітники не бажають працювати за пропоновану їм заробітну плату, але готові стати до роботи при більш високій оплаті праці.

Фрикційне безробіття. На ринку праці існує безробіття, яке пов'язане з переміщенням населення з однієї місцевості в іншу, з одного підприємства на друге. Цьому може бути багато причин: переїзд на інше місце проживання, зміна спеціальності, підвищення кваліфікації, незадоволення попередньою роботою. Характерною ознакою фрикційного безробіття є його добровільність та очікування роботи у найближчому майбутньому. Для того, щоб робітники знайшли необхідні робочі місця, потрібен час, цей термін пошуку роботи є основою фрикційного безробіття. Воно зумовлене також недосконалістю у технічному функціонуванні ринку праці, відсутністю інформації про вакантні робочі місця. Однак важливо, щоб така незайнятість не була надто тривалою і не охоплювала значну кількість населення країни.

Структурне безробіття. Головною причиною структурного безробіття є структурні зрушення в економіці, що викликають невідповідність професійно-кваліфікаційної і територіальної структури робочої сили структурі робочих місць, тобто попит і пропозиція робочої сили не співпадають. Структурне безробіття не виключає існування певної кількості вакантних робочих місць. Робітники, які втратили роботу в певних секторах чи регіонах, не можуть бути влаштовані на вільні робочі місця в інших галузях або місцевостях. Це пов'язано з тим, що для отримання нового робочого місця працівником потрібні перепідготовка, підвищення кваліфікації, додаткове навчання або зміна місця проживання. Тому структурне безробіття, на відміну від фрикційного, характеризується більшою тривалістю.

Циклічне безробіття зумовлено змінами у фазах економічного циклу і, насамперед, кризою і спадом виробництва. Це безробіття пов'язано зі зменшенням реального ВВП та сукупного попиту і звільненням частки робочої сили, що викликає зріст кількості безробітних. У фазах пожвавлення і піднесення зайнятість збільшується. Особливістю цього безробіття є те, що воно знаходиться у циклічному розвитку і через певні проміжки часу повторюються його спади і піднесення.

Таким чином, з точки зору західних економістів, повна зайнятість - це зайнятість на рівні природного безробіття. В цьому випадку відсутнє циклічне безробіття, яке є ознакою неповної зайнятості.

Марксистський напрям економічної думки вважає основними формами безробіття при капіталізмі плинне, приховане і застійне. Існування неповної зайнятості ці вчені пояснюють закономірностями капіталістичного способу виробництва і особливостями нагромадження капіталу. Попит на робочу силу визначається не усім капіталом, а тією його часткою, яка витрачається на придбання робочої сили. В міру розвитку технічного прогресу питома вага фізичного капіталу (засоби виробництва) підвищується, а доля витрат на робочу силу зменшується, що відбивається у зростанні органічної будови капіталу. Отже, попит на робочу силу відносно зменшується, а якщо величина всього капіталу не змінюється, то потреба у робочій силі зменшується й абсолютно. Це веде до виникнення зайвої робочої сили, тобто безробіття.

Плинне безробіття проявляється у тому, що частина робочої сили, яка володіє необхідною професійною підготовкою, то позбувається роботи, то знову знаходить її. Це є наслідком циклічного характеру виробництва, структурних і технологічних змін в економіці, диспропорційного розвитку продуктивних сил. Найчастіше плинне безробіття носить коротко- і середньотерміновий характер.

Приховане або аграрне безробіття більш за все характерне для сільського господарства, де зайві робітники використовуються у виробництві, яке потребує значно меншої кількості робочої сили. Таке безробіття приховується ілюзорною зайнятістю в аграрному виробництві. Крім того, ця зайнятість не забезпечує людині достатніх засобів існування, внаслідок чого робітники змушені шукати додаткову роботу у містах, займатися сезонною роботою та ін. Приховане безробіття може виникати і у містах на підприємствах, де працівники мають неповний робочий день або перебувають у неоплачуваній відпустці.

Застійне безробіття визначається відсутності роботи тривалим часом або нерегулярністю зайнятості. Це призводить до того, що працівники втрачають кваліфікацію, бажання працювати і відмовляються від пошуку роботи. Деяка частина цих людей відноситься до люмпенів і осіб без певного місця проживання.

Таким чином, на відміну від природного безробіття, можна виділити вимушене безробіття, коли людина може і хоче працювати, шукає роботу, але не може її знайти, тому що немає вільних робочих місць. Формами цього безробіття є плинне, приховане, застійне, сезонне, технологічне, конверсійне. Сезонне безробіття обумовлено сезонністю праці у деяких галузях: сільське господарство, будівництво та ін. Технологічне безробіття виникає внаслідок впровадження нової техніки і технології, модернізації, раціоналізації виробництва, що пов'язане з ліквідацією робочих місць. Причиною конверсійного безробіття є скорочення виробництва у військово-промисловому комплексі.

Безробіття приносить значні збитки для людини і суспільства. Втрата роботи лишає працівника засобів для існування, завдає йому морально-психологічної травми, приводить до зниження кваліфікації. Національна економіка внаслідок безробіття втрачає частку суспільного продукту. Відомий економіст А. Оукен математично визначив відношення між рівнем безробіття і відставанням обсягу національного продукту: збільшення безробіття на 1% над природним призводить до втрати реального ВВПна 2,5%.

Державне регулювання зайнятості. Негативний вплив безробіття на соціально-економічний стан суспільства потребує державного регулювання зайнятості. Державне регулювання зайнятості – це система правових, організаційних та економічних заходів щодо забезпечення ефективної зайнятості та раціонального використання робочої сили.

Правові заходи – це закони та підзаконні акти, які визначають умови зайнятості населення, захист його від безробіття, соціальні гарантії у випадку безробіття, початок працездатного віку, вихід на пенсію та інше.

Організаційні заходи регулювання зайнятості поділяються на активні і пасивні. Активними є такі: створення нових робочих місць, організація громадських робіт, сприяння розвитку малого бізнесу, підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів, професійна орієнтація населення і т.і. До пасивних заходів належить виплата допомоги безробітним, асигнування коштів на забезпечення дострокового виходу на пенсію.

Економічні методи регулювання зайнятості, перш за все, стимулюють попит на робочу силу. До них відносяться: пільгове оподаткування та кредитування галузей і регіонів, де бажано збільшити зайнятість, державні закупівлі товарів і послуг, інвестиції у створення і реконструкцію робочих місць, стимулювання підприємств у забезпеченні зайнятості інвалідів і молоді, прямі виплати підприємствам за кожного найнятого працівника.