54. Характер війни 1941–1945 рр. Для українського народу. Евакуація й оборонні бої Червоної Армії в 1941–1942 рр. В Україні та їх значення в ході війни.

Характер війни – завоювання світового панування. З одного боку війна була загарбницькою. Для країн, які зазнали агресії війна була справедливою. Найскладніше визначити характер війни стосовно СРСР. У період з 17 вересня 1939 р. до 22 червня 1941 р. він сам виступав у ролі агресора, приєднавши до себе значні території.  Але після нападу Німеччини СРСР виніс на собі основний тягар боротьби, і війна мала для нього справедливий характер.

22 червня 1941 року фашистська Німеччина раптово напала на СРСР. Напад здійснювали три добре озброєні групи армій:  - група армій «Північ» здійснювала наступ на Ленінград та Прибалтику; - група «Центр» - на Москву і центральні області Росії; - група «Південь» в Україну і Кавказ. 23-29 червня 1941 – найбільша танкова битва в районі Луцьк-Бруди-Рівне-Дубно. 7 липня 1941 р. керівництво України опублікувало звернення до українського народу, у якому закликало населення чинити рішучий опір фашистській агресії. До Червоної армії з України було мобілізовано понад 2,5 млн осіб. Населення широко залучалося до будівництва оборонних споруд, створення грошового і продовольчого фонду оборони, шефства над військовими шпиталями. 3 перших днів війни на території України діяли два фронти - Південно-Західний (командувач генерал-полковник М. Кирпонос) і Південний (командувач генерал-лейтенант I. Тюленєв). Німецько-фашистські війська прорвали оборону Південно-Західного фронту, і 7 липня 1941 р. почалася оборона столиці України Києва, яка тривала 72 дні. Оборона Одеси (5 серпня – 16 жовтня) тривала понад 70 днів. У першій половині вересня 1941 р. німецькі війська, поновивши наступ, взяли у кільце в районі Києва чотири армії Південно-Західного фронту. При спробі вирватися з оточення загинули командуючий фронтом генерал-полковник М. Кирпонос. 30 жовтня почалась оборона Севастополя (250 днів). 16 листопада – захоплено Крим. Радянське командування почало контррнаступ під Харковом 12 травня 1942 р. :важка поразка. 22 серпня 1942 р. радянські війська залишили місто Свердловсь, після чого вся Україна опинилася під окупацією. Серед причин невдач Червоної армії: - зосередження і розгортання військ з урахуванням нових кордонів не було завершено до початку війни; - фактор раптовості нанесення першого удару; - кращі командні і командирські кадри Червоної армії були репресовані (до 75% командного складу); - до початку війни не було завершено переозброєння Червоної армії; - радянське керівництво прорахувалося у визначенні можливого напрямку головного удару супротивника; - використання Німеччиною потенціалу завойованих країн; радянська військова техніка переважала в кількості, але поступалась в якості.

55-56. Післявоєнна відбудова України. ОУН-УПА в боротьбі проти радянської влади на Західній Україні. Ліквідація греко-католицької церкви та її наслідки.

Війна принесла багато втрат Україні. Від рук фашистів загинув кожний шостий її житель.

У важких умовах жила більшість населення України. Не вистачало продуктів харчування, одягу, взуття. Мільйони людей тулилися в землянках, бараках, гуртожитках і переповнених комунальних квартирах.

Досить складним залишалося внутрішньополітичне становище, особливо в західних регіонах України, де з поверненням радянської влади з небаченою силою спалахнула боротьба з ОУН - УПА. Насадження тоталітарного режиму, прискорена радянізація західних областей після вигнання німців, масові репресії проти місцевого населення призвели до спалаху громадянської війни. Спираючись на значну підтримку місцевого населення, боротьба ОУН - УПА активізувалася.

Після завершення війни Україна активно виходить на міжнародну арену. 1944 року створено Міністерство закордонних справ УРСР, яке очолив відомий радянський письменник О. Корнійчук. У квітні 1945 року Україна разом з СРСР та Білоруссю була включена до складу 47 країн-засновників ООН. Українські представники з'явилися в ЮНЕСКО, Міжнародній організації праці та ін. З одного боку, міжнародна діяльність республіки має позитивний характер, а, з другого, — вона повністю залежить від рішень Москви.

29 червня 1945 року між СРСР і Чехословаччиною підписано Договір про входження Закарпатської України до складу УРСР. 16 серпня 1945 року були врегульовані територіальні проблеми між Радянським Союзом та Польщею і Румунією, підписано документи про встановлення нового кордону. 10 лютого 1947 року в Парижі представники СРСР, БРСР, УРСР разом з іншими державами підписали договори з країнами, які в роки Другої світової війни воювали на боці гітлерівської Німеччини: Румунією, Угорщиною, Фінляндією, Болгарією та Італією.

Чинячи опір тоталітарному режиму, місцеве населення вдавалося до різних методів боротьби: від саботажу до збройного опору. Організатором цього була УПА, яка у 1943 р. об'єдналась з підпіллям ОУН в єдину структуру ОУН-УПА.

На завершальному етапі Другої світової війни керівництво УПА—ОУН вело активну підготовку до боротьби з радянськими військами. У 1945-1946 pp. УПА взяла під контроль значні території Західної України. Після завершення бойових дій у Європі проти УПА були кинуті війська МВС-МДБ. Величезні райони на території Волині та у передгір'ях Карпат блокувалися і прочісувалися. Всіх, хто хоч якось був пов'язаний з опором, знищували або відправляли в Сибір.

Після закінчення Другої світової війни кордон між Радянським Союзом і Польщею, згідно з договором між ними, пройшов в основному по так званій лінії Керзона. На польській території виявилися великі поселення українців, які жили там споконвічно. Водночас частина польського населення опинилася на радянській території. За домовленістю між Польщею і СРСР передбачався обмін населенням на добровільних умовах. Проте насправді з самого початку він супроводжувався насильством і численними жертвами.

До кінця 1946 р. з Польщі в УРСР було вивезено майже півмільйона осіб. У 1947 р. виселення українців з південно-східної Польщі вступило в завершальну стадію. На цьому етапі воно було особливо жорстоким.

Внаслідок депортаційних акцій населені українцями землі на території Польщі були полонізовані. Одночасно з території України переселяли поляків і також властивими радянській владі насильницькими методами.