15.Поняття про мовленнєву діяльність. Опишіть походження внутрішнього мовлення. Визначте види мовлення. Схарактеризуйте схожість та відмінність процесів мислення та мовлення, їх генетичні корені.

Психолог Л. С. Виготський характеризував мовленнєву діяльність як процес

матеріалізації думки, тобто перетворення її у слово.

Мовленнєва діяльність складається з мовленнєвих дій (актів), що являють

собою підготовку і реалізацію висловлення, цілком, незалежно від його

обсягу (це може бути репліка в діалозі, розповідь і т.д.)

У лінгвістиці найбільш відома схема мовленнєвого акту, запропонована Р.

О. Якобсоном. Вона включає наступні основні компоненти: хто говорить

(адресант), хто слухає (адресат), контекст (обстановка, у якій

виробляється висловлення, наприклад, офіційні збори, сімейний обід),

передана інформація (повідомлення).

Теорія мовленнєвої діяльності враховує перш за все, що комунікація - це

не передача інформації, а обмін нею між співрозмовниками. Вони по черзі

міняються ролями («я» - комунікатор, «ти» - перципіент), висловлюючись

про спільний предмет розмови.

Механізм мисленнєво-мовленнєвої діяльності надзвичайно складний і до

кінця не вивчений. Виділяють 3 фази мовленнєвого акту: підготовка і

виконання висловлення, його сприйняття і розуміння, зворотний зв'язок.

У сучасній психології розрізняють мовлення зовнішнє та внутрішнє. Зовнішнє у свою чергу має дві форми: усне мовлення та писемне. Крім того, усне мовлення буває діалогічним та монологічним.

Внутрішнє мовлення виступає механізмом мовного мислення людини, тому не випадково відомий психолог Л.С. Виготський писав, що „внутрішнє мовлення - це живий процес народження думки у слові". Усне мовлення може протікати в трьох основних формах: вигук, діалогічне (відповіді на питання) та монологічне (самостійно розгорнуте висловлювання) мовлення.

усного мовлення — діалогічного та монологічного. Усне діалогічне мовлення може здійснюватися або у формі відповідей на питання, або у формі розмови, тоді як усне монологічне мовлення може бути лише у вигляді розповіді, переказу, оповідання.

Монологічні форми мовлення - це лекції, доповіді, виступи на зборах, оголошення, накази, різні усні та письмові повідомлення.

Мислення дорослої, нормальної людини нерозривно пов'язане з промовою. Думка не може ні виникнути, ні протікати, ні існувати поза мовою, поза промови. Ми мислимо словами, які вимовляємо вголос або проговорюємо про себе, тобто мислення відбувається у мовній формі. Люди, однаково добре володіють кількома мовами, абсолютно чітко усвідомлюють, якою мовою вони мислять в кожен даний момент. У промові думка не тільки формулюється, а й формується, розвивається.

Фізіологічні основи мислення й мови

В основі процесу мислення лежить складна аналітико-синтетична діяль-ність кори великих півкуль головного мозку в цілому, але не якихось окремих її ділянок. В основі мислення лежить утворення другосигнальних тимчасових нервових зв'язків, що спираються на первосигнальному зв'язку.

Коли ми говоримо один з одним, то, з одного боку, сприймаємо чутні (звукові) і видимі (письмові) мовні сигнали, з іншого - вимовляємо звуки мови за допомогою м'язового голосового апарату. Відповідно в корі лівої півкулі головного мозку є три центри мови: слуховий, руховий і зоровий.

Один з таких центрів - слуховий центр Верніке забезпечує розуміння сприймаючих слів. При порушенні його роботи людина втрачає здатність розрізняти, впізнавати слова, хоча відчуття звуків у нього залишається, внаслідок чого втрачається здатність і до осмисленої мови. Руховий центр мовлення Брока забезпечує вимовляння слів. При руйнуванні цього центру людина не здатна вимовити жодного слова, хоча і розуміє слова, які чує: у нього залишається тільки здатність до крику й співу без слів. Робота зорового центру забезпечує розуміння писемного мовлення, читання При ураженні його людина втрачає здатність читати, хоча зір у нього зберігається, Зрозуміло, виділення зазначених центрів певною мірою умовно, тому що в основі мовленнєвої діяльності лежить об'єднує роботу цих центрів діяльність кори в цілому.

Взаємозв'язок мислення й мови

Пов'язана з свідомістю в цілому, мова людини включається у певні взаємовідносини з усіма психічними процесами; але основним і визначальним для промови є її ставлення до мислення.