10.Визначте поняття мислення у психології. Назвіть основні методи дослідження мислення. Охарактеризуйте класичні експерименти з вивчення процесів розв’язання творчих задач.

Р. Декарт висунув формулу «Я мислю, отже, я існую».

МИСЛЕННЯ - це процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів і явищ в їх істотних зв´язках і відношеннях.

Пізнавальна діяльність людини починається з відчуттів і сприймань. мислення — вищої абстрактної форми пізнання об’єктивної реальності. Уявне відображення дійсності характеризується низкою особливостей. Одна з цих особливостей виражається в опосередкованому характері уявного відображення дійсності.

До опосередкованого пізнання людина вдається тоді, коли безпосереднє пізнання виявляється неможливим через недосконалість людських аналізаторів або недоцільність, що зумовлюється складністю процесу пізнання.

Ще одна ознака мислення полягає в тому, що завдяки йому в об’єктах відображуються не будь-які, а істотні ознаки та властивості, що грунтуються на об’єктивних відносинах і закономірних зв’язках, репрезентованих у самих предметах та явищах. Істотні ознаки та відносини виражають сутність предметів і явищ, їх причинно-наслідкові залежності.

Ще однією особливістю мислення є узагальнений характер відображення дійсності. За допомогою мислення людина пізнає істотні ознаки, що виявляються спільними для споріднених у тому чи іншому відношенні об’єктів, і уявляє їх узагальнено, оперуючи поняттями.

Мислення людини нерозривно пов’язане з мовою, яка є знаряддям формування і способом існування думки. Значення мислення в житті людини полягає в тому, що воно дає можливість наукового пізнання світу, передбачення і прогнозування розвитку подій, практичного оволодіння закономірностями об’єктивної дійсності, постановки їх на службу потребам та інтересам людини.

11.Охарактеризуйте допонятійний та понятійний рівні мислення. Опишіть спроби вивчення мислення під час його формування. Назвіть класифікації видів мислення. Розвиток мислення в онтогенезі.

Торкається більше дітей, порівнюють їх мислення з мисленням дорослих. Властивості допонятийного мислення : 1. Егоцентризм. 2. Відсутність узгодженості об'єму і змісту. 3. Трансдукція. 4. Синкретизм. 5. Неповнота координації інваріантних характеристик. 6. Неповнота оборотності розумових операцій. 7. Дефект розуміння.

При розгляді становлення мислення у людини, виділяють дві його стадії: допонятійную (коли у людини сильніше розвинена права півкуля, у силу чого політ фантазії не обмежується суворої раціональністю, властивої лівим) і понятійну (коли ліва півкуля починає грати не меншу роль, ніж праве). допонятійное мислення є однією з характеристик як психіки дитини в ранньому віці, так і давньої людини. Допонятійное мислення має відмінну від понятійної логіки і організації. І дитина, і стародавня людина у своїх вчинках керується певною логікою, відповідно до неї вибудована картина світу, але логіка ця абсолютно відмінна від логіки сучасної людини. Понятійне мислення формується поступово в процесі дорослішання дитини і, відповідно, в процесі еволюції людства, що змушує нас ще раз згадати про ізоморфізму філо-і онтогенезу.

Для допонятійного мислення, особливо на ранніх його стадіях, характерна майже повна ідентифікація: уявлення про золотий вік, і ритуальне повернення в минуле, здійснюване в обрядах, веде за собою позитивні зміни в реальному житті. Одна з найважливіших характеристик допонятійного мислення - синкретизм, нерозчленованість і неподільності складного явища на окремі компоненти, зв'язаність за все з всім. Так, діти вважають, що подібні предмети володіють схожими властивостями (великі речі повинні бути важкими, а маленькі - легкими). У дитячому сприйнятті виявляються нерозривно пов'язаними не залежні один від одного події, Іноді у свідомості дитини міняються місцями причина і наслідок. Таким чином, виходить, що дощ йде, тому що дерева мокрі.

Інша характеристика допонятійного мислення, що виділяється в психологічних дослідженнях, - трансдукція, При поясненні будь-якого явища як діти, так і первісні люди, усе незрозуміле зводять до вже відомого і знайомому.

Р.М. Грановська Центральної особливістю допонятійного мислення є егоцентризм ... дитина не потрапляє до сфери свого власного відображення, не може подивитися на себе з боку », що підтверджується численними прикладами, заснованими на експерименті.

У дошкільному віці дитина засвоює основи знань про навколишній світ, взаємини людей, про зовнішні і внутрішні якості, суттєві зв'язки предметів. Старші дошкільники уже здатні робити умовислови і узагальнення, їхнє мислення характеризує допитливість, активність тощо.

Основними напрямами розвитку мислення дошкільника є вдосконалення наочно-дійового мислення, інтенсивний розвиток наочно-образного і початок активного формування словесно-логічного шляхом використання мови як засобу постановки і розв'язання інтелектуальних завдань, засвоєння наукових понять.

У ВІЦІ приблизно 2-х років дитина вже здатна називати один і той самий предмет кількома словами, що свідчить про формування такої розумової операції як порівняння. На основі порівняння розвиваються індукція і дедукція, які до 3-3,5 років досягають значного рівня розвитку. До 4-х років мислення набуває наочно-дійового характеру, який, незважаючи на те що це елементарний рівень, зберігається протягом усього життя. Поступово відбувається перехід до наочно-образного мислення, яке у 4-5 років стає головним.

Найсуттєвішою особливістю мислення дитини дошкільного віку є пов'язаність з дією перших узагальнень (дитина мислить "діючи"). Наприклад, коли 4-5-річній дитині пропонують визначити спільне і відмінне між м'ячиком і кубиком, їй швидше і легше це зробити, тримаючи їх у руках, і дуже важко - подумки. Не менш характерною особливістю дитячого мислення є його наочність. Дитина мислить, спираючись на доступні факти з досвіду або спостережень. Розвиток мислення допомагає передбачати результати дій, планувати їх. У дитини активізуються допитливість, пізнавальні інтереси мислення у пізнанні навколишнього світу.

Абстракція - мислене відокремлення ознак і властивостей від предметів і явищ, яким вони належать.

Наочно-образне і логічне мислення уможливлюють виокремлення властивостей для різних ситуацій, правильне розв'язання різних завдань. Образне мислення ефективне при розв'язуванні завдань, які потребують уяви, здатності побачити через призму внутрішнього світу. Так, дитина уявляє перетворення снігу на воду. Для використання слова як самостійного засобу мислення, який забезпечує розв'язання розумових завдань без використання образів, дитина повинна засвоїти вироблені людством поняття.

Поняття - знання про загальні, суттєві і закріплені у словах ознаки предметів і явищ об'єктивної дійсності.

Стадія формальних операцій - стадія розвитку інтелекту, характерна для дитини віком від 11-12 до 14-15 років. Це система, надбудована над конкретними операціями.

Сенсомоторний інтелект - стадія розвитку інтелекту (від народження до двох років), яка розгортається до періоду інтенсивного опанування мови. досягається координація сприйняття та моторики, дитина взаємодіє з об'єктами, їхніми перцептивними та моторними сигналами, однак не зі знаками, символами, що репрезентують об'єкт.

Доопераційне мислення - стадія розвитку інтелекту дитини від двох до семи років, що характеризується формуванням символічної функції, Дитяче мислення на цій стадії відзначається егоцентризмом.

Стадія конкретних операцій - форма мислення, що здійснюється на основі логічних операцій, в яких використовуються зовнішні наочні дані. Ця стадія розвитку властива дітям віком від 7-8 до 11-12 років. На цій стадії формується понятійне відображення середовища, дитина опановує прості операції класифікації, формуються поняття числа, часу, руху тощо. На цій стадії операції мислення ще не цілком розвинуті, вони не формалізовані, залежні від конкретного змісту, в різних предметних областях розвиваються нерівномірно, не об'єднані в цілісну систему.