1.3.Термінологічна база

Ключовим поняття в магістерській роботі є сугестія (навіювання). У сучасній науковій і довідниковій літературі існує багато визначень навіювання. Ще більше їх існувало в кінці XIX на початку ХХ століття – за часів пікового інтересу до цього явища. Велика кількість однобоких визначень і зловживання навіюванням як науковим терміном приводило, за словами видатного російського психолога та психотерапевта В.М. Бехтєрєва, до "...значної плутанини в освітленні тих психологічних явищ, які відносяться до царини навіювання [7, c. 322]". Бехтєрєв, який належить до когорти найавторитетніших знавців навіювання, залишив декілька визначень цього явища, які не втратили своєї актуальності до цих пір.

Визначення 1: "...навіювання є одним із способів дії одних осіб на інших, яке проводиться навмисно або ненавмисно з боку особи, яка навіює і яке може відбуватися або непомітно для особи, якій проводиться навіювання, або ж з її відома та згоди".

Визначення 2: "...навіювання зводиться до безпосередньої індукції тих або інших психічних станів від однієї особи до іншої; індукції, що відбувається без участі волі сприймаючої особи і нерідко навіть без ясного з її боку усвідомлення".

У сучасній інтерпретації "суґестія – це процес дії на психічну сферу людини, пов’язаний із зниженням критичності при сприйнятті та реалізації змісту, що навіюється". Вважається, що інформація, засвоєна за допомогою навіювання, важко піддається осмисленню та корекції. Очевидно, що в тій чи іншій формі досягнення сугестології знайшли широке застосування в пропаганді та політичній рекламі. Для того щоб свідомо реагувати на сугестивний канал політичної реклами найбілдьш свідомі користувачі та рецепієнти такого впливу мають підвищити свою компетентність в області суґестії Ймовірно, насамперед потрібно засвоїти поняття і визначення, якими оперує суґестологія. Сподіватимемося, що дана стаття пробудить інтерес до читання спеціальної літератури. Не менш важливим є повне розуміння значення маніпуляції. Американський професор факультету ЗМІ Герберт Шіллер характеризує маніпуляцію як приховане програмування думок, намірів, почуттів, ставлень, установок поведінки [47, c. 66]. Російський дослідник Д. Волкогонов розуміє під терміном “маніпуляція” панування над духовним станом людей, управління зміною їх внутрішнього світу. Він вважає, що маніпуляція відбувається за допомогою навіювання масам певних стереотипів мислення, формування такої громадської думки, яка є вигідною маніпуляторові. Маніпулювання ґрунтується на брехні й обмані. Причому, в основі цієї брехні лежать корисливі інтереси. Маніпулятивна діяльність перетворює вибір громадян із вільного свідомого рішення у формальний акт, заздалегідь запрограмований спеціалістами по формуванню громадської думки [14, c. 98]. Поширення маніпулювання пов’язане і з тим, що воно має ряд переваг порівняно з силовими й економічними методами панування: по-перше, воно здійснюється непомітно для тих, ким маніпулюють; по-друге, воно не несе за собою прямих жертв і крові; і, по-третє, маніпулювання не вимагає великих матеріальних затрат, які необхідні для підкупу або заспокоєння численних політичних противників. Саме ці два терміни лежать в онові дослідження і ми вважаємо принциповим їх осмислення та розрізнення.

Усі інші терміни, використані в роботі, представлені в класичному розумінні.

Електорат (лат. elector – виборець) - коло виборців, що голосують за яку-небудь політичну партію на парламентських, президентських або муніципальних виборах [2, c. 18].

Кінесика – дисципліна, яка вивчає семіотику рухів тіла [34, c. 42].

Політичний імідж – це своєрідне відображення суспільного уявлення про ідеальне втілення тієї чи іншої соціальної ролі, це набір стверджень і уявлень у виборців про конкретного політика шляхом узагальнень і емоційних переживань [2, c. 55].

Політичні технології (грец. techne - мистецтво, майстерність) – сукупність методів і систем послідовних дій, спрямованих на досягнення необхідного політичного результату. У політичній практиці вони постають як сукупність методів застосування об'єктивних законів політики, матеріалізація абстракцій політичної науки в конкретні рішення, документи, нормативи, розпорядження [32, c. 19].

Суспільна свідомість – це сукупність існуючих у суспільстві ідей, теорій поглядів, переконань, почуттів, настроїв, які відображають буття людей, умови їх життя  

Суспільство – це відносно стійка система соціальних зв'язків і відносин, що склалися між людьми в процесі історичного розвитку їх спільної життєдіяльності, спрямованої на відтворення умов для існування та задоволення життєвих потреб. Цілісність суспільства тримається завдяки дії звичаїв, традицій, законів тощо. Культурна антропологія трактує суспільство, як сукупність груп індивідів, що вирізняються особливою культурою (системою цінностей, традицій, звичаїв тощо) та існують незалежно від інших груп, тобто не є підгрупами [35, c. 66].

З метою адаптації до змісту роботи та глибшого розуміння її проблематики, ми спробували дати власне визначення сугестії. Сугестія – це специфічний вид комунікації, на меті якого лежить прагнення до керування свідомістю, можливість впливати на дії однієї людини або цілої соціальної групи чи натовпу, за допомогою поєднання голосу, рухів та жестів.

На наш погляд, таке визначення відповідає сучасним тенденціям маніпулятивних процесів та є універсальним для будь-якої галузі, в тому числі і для політичних технології та соціальної комунікації, основи яких поєднані в магістерській роботі.

Висновки до першого розділу

У першому розділі було окреслено основну проблематику магістерської роботи та показано інструментарій дослідження за допомогою аналізу літератури, стану розробки проблеми та укладання термінологічного словника.

Ми можемо сказати, що великий внесок у визначення політичної маніпуляції та сугестії внесли такі науковці як: Е. Семпсон, М. Спілмен, Р. Фішер, які звертають увагу переважно на методи побудови позитивного іміджу. У розробках радянських науковців можемо відзначити В. Житенєва, І. Мащенко, в роботах якиї переважали дослідження впливу політичної агітації, а також критика буржуазного інформаційного бізнесу. Серед українських учених дослідженням проблеми сугестії та маніпуляції в політиці займалися В. Бебик, Д. Видрін, Г. Почепцов. Не менш важливим було показати, що вивчаються проблеми як побудови позитивного іміджу, так і політичної антиреклами, стратегії виборчих кампаній та маніпулювання масовою свідомістю. Показовими в цьому плані є праці Г. Почепцова, С. Полторака, В. Бебика, Д. Видріна.

Також було згадано і про дослідників мас, які приділяли величезну увагу проблемі керування ними. Зокрема, Г. Лебон у своїй праці «Психологія народів і мас» виділяє цілу главу під назвою: «Ватажки юрби і їхні способи переконання», де відзначає, що ці способи обґрунтовуються на головній характерній рисі нашої епохи, що, на його думку, є несвідома діяльність мас. З.Фрейд, описуючи масову психологію також говорить про те, що юрба піддається вселянню й гіпнозу, тобто його теорія маніпулювання масами будується частково на чисто психологічних особливостях масової свідомості.

Незважаючи на існуючий обсяг літератури, проблема усе ще перебуває в початковій стадії вивчення, але цей висновок має й свій позитивний зміст, – тут існує широке поле діяльності для подальших досліджень.

Методологічна база базувалася на таких методах як історичний, описовий, контент-аналіз, системний, порівняльний, контент-аналіз тощо. До основи було покладено контент-аналіз, спостереження та опис. Інші методи стали допоміжними.

До термінологічного словника увійшли основні поняття, які використовувалися протягом магістерської роботи. Такими термінами є електорат, кінетика, політичний імідж, політичні технології, політична свідомість суспільство. Також нами було розроблене власне тлумачення сугестії, з урахуванням сучасних тенденцій та специфіки дослідження.

Таким чином, ми можемо сказати, що проблема політичної сугестії під час публічного політичного виступу є не тільки актуальною, а й вдалою для подальших досліджень, адже велике коло питань та аспектів забезпечує можливість вивчати зазначену тему з різних боків та поглядів.

Розділ II. Сугестивні технології: теорія та напрями реалізації.