2.2. Сучасне втілення мовної сугестії

Поява сугестивної лінгвістики є спробою зробити крок не лише до свідомого, а і до таємниць несвідомого. Впливати, управляти, маніпулювати. Спробу вибудувати структуру вербальної сугестії здійснив історик Б.Ф. Поршнєв, котрий стверджував, що існують такі рівні мовної сугестії: фонологічний, номінативний, семантичний, синтаксично-логічний, контекстуально-смисловий, формально-символічний [36, c. 9].

Іншу думку виказав Б.А.Грушин вибудовує іншу структуру, поділивши сугестію на декілька рівнів: змістовний, логіко-структурний, морфологічний, функціональний, феноменологічний [17, c. 233].

Грузинська дослідниця психологічної школи установки Р.Г Швідобадзе зазначає: «Якщо припустити, що людина досить часто приховує свої ставлення і емоції, або просто не думає про них під час комунікації, то це, звичайно, мало відображається на лексичному запасі, бо той, хто говорить легко контролює як лексику так і інші виразні засоби, але. Тим не менше, інформація все ж просочується, потрібно шукати більш формальні несвідомі характеристики і їх зв’язок з тим чи іншим ставленням чи емоцією». У результаті проведених експериментів Р.Г Мшвідобадзе виявила, що індексальна інформація (в даному випадку інформація про позитивні і негативні установки індивіда) передається через мовний канал не лише за допомогою лексико-семантичних засобів, але і таких формальних мовних параметрах, які в свідомості мовця не несуть такого навантаження. Мовець використовує синтаксичні і морфологічні параметри не спеціально (усвідомлено) як би використовував лексичні засоби, а несвідомо на рівні установки [45, с. 100].

У структурі мови виділяють ряди однорідних одиниць-рівнів. Є. Бенвеніст запропонував виокремлює наступні рівні мовлення та лінгвістичного аналізу:

• речення,

• знак,

• фонема [5, 304].

Сугестивна лінгвістика лише зароджується як предметна область. Тим більше, є цінною теорія, яку визначає головні закони цієї дисципліни, викладені професором Л.Н. Мурзіним:

• мовлення можна розглядати в цілому як явище сугестивне, іншими словами, всі компоненти мовленні потенційно сугестивні,

• сугестивна лінгвістика – наука міждисциплінарна, що знаходиться на стику філології і психології,

• форма втілення сугестивності мовлення – текст в широкому значенні слова, текст можна розглядати як вербальним так і невербальним, отже компоненти тексту – знакові компоненти, засоби сугестії,

• сугестивна лінгвістика має динамічну природу,

• мовна сугестія імовірнісна за своєю природою

• правомірно розглядати процес направленого впливу в традиціях теорії комунікації. У такому випадку суб’єкта впливу можна назвати с4угестором, а об’єкт впливу – сугестантом. Вони взаємодіють між собою за допомогою механізмів сугестії, коті запускаються вербальними і невербальними засобами [28, c. 88].

Користуючись усіма рівнями сугестії політик може розраховувати на те, що його промова буде не тільки вдалою, а й мати певний вплив на суспільну свідомість. Сугестивність тексту майже не помітна для пересічного реципієнта, тому й вплив вимірюється за максимальною шкалою.

Вибудовуючи ієрархію рівнів сугестивної лінгвістики, потрібно мати на увазі, що сама сугестія – явище неоднозначне, хоча в будь-якому випадку йдеться про вплив на несвідоме. Із погляду латентного вербального впливу базовими будуть одні рівні мовлення (напр. фонологічний), а з позиції відкритої (прямої) сугестії, що базується на особливій соціально-психологічній ролі сугестора визначальними потрібно визнати інші рівні (напр. стають значимими наказові форми дієслова). До того ж, так як аналіз і синтез відбуваються в сугестивній текстовій продукції одночасно, потрібно говорити не про протиставлення плану вираження і плану змісту, а по формозміст – змістовну форму і формальний зміст – у їх єдності.

Використання абстрагування від вищої влади, не розділення їх думок чи підкреслення некомпетентності – один з засобів наближення до народу та створення іміджу «своєї» людини. Такий прийом використав Микола Присяжнюк у своїй промові на колегії Державного комітету земельних ресурсів України. Зазначаючи, що «вкрай погано реалізовується чи не головне завдання земельної реформи - раціональне використання та охорона земель. В Україні залишається найвищою  в світі розораність сільськогосподарських угідь - 78 відсотків. Роботи з раціоналізації землекористування та охорони земель проводяться досить повільно і як результат - деградація ґрунтового покриву окремих територій досягла  критичного стану» [52], політик повністю перекладає відповідальність на недієвість державної реформи та стає на один бік із населенням (Додаток А.1.). Далі він посилається на думку експертів, що знову акцентує увагу на їх роботу ту думку, а не на труднощі самого Миколи Присяжнюка. Ця семантична сугестія підкріплена вдалими зворотами, та гіперболізованими словосполученнями та реченнями (вкрай погано, остаточне знищення, нездатність Кабінету Міністрів та відповідних органів забезпечити використання коштів).

Тактика лестощів також є переконливою та не може не навіювати електорат піддатися на маніпуляцію. У своєму виступі на загальнонаціональному круглому столі Юлія Тимошенко не забувало нагадувати оточуючим про їх важливість та індивідуальність: «Високоповажне зібрання, щановний пане Президенте, я дійсно вважаю, що Ви дуже вчасно зібрали тих людей, які уособлюють і політикум, і культурне, й наукове середовище нашої країни. І прекрасно дійсно створений документ, який чітко без вуалювання говорить про ту стратегію, яку під час президентських виборів обрала країна, обрало суспільство. Тут все виписано чітко і без будь-яких натяків [51]». Також Юлія Тимошенко не надає точних даних, а перебільшує їх на користь своєї думки, говорячи ніби то від всього населення: «По-перше, сьогодні майже 100% людей вважають ситуацію або напруженою (62%), або вибухонебезпечною (майже вся решта відсотків). Тобто йдеться про те, що ситуація дуже складна. Чому вона такою стала? Внаслідок певних дій політиків у парламенті» (Додаток А.2.).

Не менш вдалим маніпулятором є Арсеній Яценюк, який у своїй промові на Форумі Об'єднаної опозиції використовує свою обізнаність на сучасних недоліках економічного положення країни та визнаючи усі існуючі проблеми: «Погляньте, що відбувається (Додаток А.3.). «Кожен 10 українець сьогодні не має роботи, кожен 4 молодий українець отримує диплом і одразу отримує свідоцтво про безробіття. 80% українських сімей знаходяться за межею бідності. У нас країна бідних людей і дуже багатих чиновників. У нас країна бідної нації, але розкішних апартаментів президента, уряду і тих, хто знаходиться біля нього. Зовнішній борг країни сягнув 126 млрд доларів. Кожен, хто нас чує, вже винен більше 20 тис грн. Це не наші борги, але вони поставили віддавати ці борги нам і нашим дітям. Це країна повної і тотальної корупції та бідності, але це країна розкоші для президента, для його оточення». А потім одразу змушує кожного слухача почувати себе особливим та причетним до виправлення ситуації: «Ми зробимо країну процвітаючою, ми зробимо країну справедливою і чесною, ми зробимо країну такою, де хочеться жити і гордитися своєю державою. Гідність для кожного, справедливість для всіх, чесність для влади – це те, з чим йдемо на вибори 2012 року. Це те, за що ми будемо боротися, і те, що ми привнесемо народу України [50]». Арсеній Яценюк також використовує найвищі ступені порівняння та яскраві прикметники : тотальна проблема, питання життя і здоров’я нації, історична площа, історична відповідальність, ми ліквідуємо монархію Януковича).

Прихований вплив публіцистичного тексту вповні реалізується лише в процесі комунікації. Структура, змістові нашарування, які спричиняють вплив, формуються на рівні адекватності вираження ідеї мовними засобами – з урахуванням соціального статусу комуніката і комуніканта, умов комунікації й закономірностей сприймання реципієнта, що знову ж таки виражається на рівні мовного знака і його втілення в тексті. Публіцистичний текст не просто органічно/неорганічно включається в комунікативний процес: за допомогою певних чинників він має можливість створювати контекст комунікації. Ці чинники, їх місце і роль у тексті зумовлюють існування прихованого впливу, оскільки репрезентують комплекс взаємозв’язків соціальної дійсності та проектують його на свідомість реципієнта. Водночас, комунікативний аспект дії тексту визначає, подекуди й детермінує ефективність використаних прийомів, не нівелюючи при цьому впливогенності тексту, взятого поза комунікацією.

Суспільним вибором та свідомістю майстерно маніпулює й Віктор Ющенко, який використав у своєї промові на майдані низку прийомів мовної сугестії. У його промові можна чітко простежити, що політик робить вибір за електорат, але намагається це приховати (Додаток А.4.). «Я прошу вибачити кожного із Вас, що сьогодні замість величавого національного свята ми ще чіпляємося на цих горбах для того, щоб продемонструвати одне – воля народу незламна, вибір виборця святий і ніхто його не може сплюндрувати», - зазначає Ющенко та наголошує та тому, що Україна – це держава, за яку в нього болить серце, а значить він гідний взяти на себе відповідальність керувати нею: «Я знаю, що моя країна сьогодні переживає надзвичайно складні часи. Можливо, драматичні часи. Я знаю, що сьогодні твориться велике зло у моїй країні для того, щоб продовжити панування злочинців». Промовець чітко поділяє владу на білу та чорну, наводячи факти, які на місці перевірити неможливо: «Ми стали свідками фальсифікацій за відкріпними талонами, яких було видруковано більше в десятки разів, аніж у першому турі. Коли десятки поїздів, сформовані Кірпою, ганяють по всій Україні, щоб кожний із так званих виборців по відкріпних талонах у тій чи іншій області міг проголосувати по 5-6 дільницях. Хіба це не ганьба цій владі, друзі? [49]» Велику роль тут відіграють звертання: друзі, брати та сестри. На підсвідомості це зближає та робить політика більш привабливим для електорату. Кожна людина відчує свою наближеність до влади, прагнення політика зробити щось для своїх «друзів».

Доведено, що процес сприймання тексту передбачає оперування інформацією на різних смислових рівнях. Пласт смислу, винесений за межі речення, не лише створює передумови для адекватного сприймання цього речення-висловлювання, але й певним чином детермінує сприймання наступних речень. У цій функції подвійного смислового шару виразно виявляється дія закону апперцепції. Ефективність закладених у тексті впливогенних компонентів залежить також від чіткості і ясності викладу, обраного вектора логічного розгортання теми (дедуктивний, індуктивний, тридуктивний) та спродукованої автором структури тексту. Варто відзначити, що аморфна структура викладу призводить до непередбачуваного впливу, водночас вона виступає детермінантом емоційного сприймання.

Таким чином ми з’ясували, що існує безліч прийомів мовної сугестії, яка може відбуватися на різних рівнях – фонетичному, реченнєвому тощо. Кожен з методів маніпулює свідомістю виборців та є надзвичайно дієвим, адже людина не підозрює, що політик намагається зачепити не тільки логіку та розум, а гріє на підсвідомих вподобаннях та смаках. На конкретних прикладах нами було доведено, що в кожному абзаці можна відшукати мовну сугестію, яка призводить до того, що суспільство починає мислити думками промовця, погоджуватися з його ідеями. Маніпуляторами є усі політики, але ступень дієвості навіювання залишається різним. Адже написаний текст не може бути потужною зброєю без уміння говорити, добирати правильну інтонацію та інші прийоми маніпулятивного впливу.