3.1. Правові основи безпеки життєдіяльності у сфері мас-медіа

З метою забезпечення безпеки у виробничому й невиробничому середовищі проблема захисту людини від негативних факторів виділилася в окремий науковий напрям, названий безпекою життєдіяльності.

Безпека в мас-медійній сфері – це “відсутність будь-якого ризику для життя, здоров’я, майна журналіста й оточуючого природного середовища за звичних умов їх виробництва і споживання”.

Головним законодавчим актом держави, що визначає основні гарантії і права громадян на безпеку, є Конституція України (прийнято 28 червня 1996 р.). Положення Конституції є первинними, тому всі інші правові акти повинні їм відповідати. Відзначимо ті її положення, що прямо пов’язані з забезпеченням охорони праці в галузі [19].

Людина, її життя і здоров’я, честь і достоїнство, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Встановлення і забезпечення прав і волі людини є головним обов’язком держави (ст. 3).

Забезпечення екологічної безпеки і підтримка екологічної рівноваги на території України, ліквідація наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов'язком держави (ст. 16).

1. Друга редакція Закону “Про охорону праці”, прийнята Верховною Радою 21 листопада 2002 р.

3. Закон “Про охорону навколишнього середовища”, прийнятий Верховною Радою 25 червня 1991 р.

4. Закон “Про захист людей від впливу іонізуючих випромінювань”, прийнятий Верховною Радою 14 січня 1998 р.

На індивідуальному рівні вирішення питань БЖД цілком визначається знаннями і досвідом індивідуума, а тому управління БЖД здійснюється людиною. Якість управління діями і вчинками людини багато в чому визначається станом її здоров’я, включаючи і психіку [19].

“Небезпека – центральне поняття охорони праці в галузі, під яким розуміються будь-які явища, що загрожують життю і здоров’ю людини”. Ознаками, що визначають небезпеку є:

- загроза для життя;

- можливість завдання збитку здоров’ю;

- порушення умов нормального функціонування органів і систем людини.

Потенційна небезпека – це можливість дії на людину несприятливих або несумісних з життям факторів. Потенційна небезпека полягає в прихованому, неявному характері прояву небезпек.

За ступенем і характером дії на організм всі несприятливі або несумісні з життям фактори умовно поділяють на шкідливі і небезпечні.

До шкідливих відносяться ті фактори, які “за певних умов стають причиною захворювань або зниження працездатності”. Мається на увазі зниження працездатності, що зникає після відпочинку або перерви в активній діяльності. Приклад шкідливих факторів: запилення і загазованість повітря; шум; іонізуючі випромінювання; монотонність діяльності, важка фізична праця; токсичні речовини; забруднення води і продуктів харчування; неправильне освітлення тощо.

Небезпечними називають ті фактори, які “за певних умов призводять до травматичних пошкоджень або раптового і різкого погіршення здоров’я. Приклад небезпечних факторів: вогонь, транспортні засоби і рухомі частини ма­шин, отруйні речовини, гострі і падаючі предмети і т. ін.”.

Класифікацію небезпечних і шкідливих факторів (небезпек) здебільшого проводять за такими ознаками:

1. Походження: природні, екологічні, техногенні, антропогенні, біологічні, соціальні, політичні, війсь­кові та змішані.

2. Структура (будова): прості і похідні (складні) або породжувані взаємодією простих, виробничі.

3. Наслідки: втома, захворювання, травми, аварії, пожежі, летальні випадки тощо.

4. Характер впливу на людину: механічні, фізичні, хімічні, біологічні, пси­хофізіологічні; всі вони поділяють на активні і пасивні. До пасивних відносяться небезпеки, що активізуються завдяки енергії, носієм якої є сама людина. До них відносять (гострі речі, що колються і ріжуться) нерухомі елементи; нерівності поверхні, по якій переміщається людина; ухили підйоми; незначні тертя між поверхнями, що стикаються. Активні небезпеки – всі інші, що виявляють активність при впливі на людину.

5. Збиток: соціальний, технічний, екологічний тощо.

6. Локалізація: пов’язані з атмосферою, літосферою, гідросферою, космосом.

7. Час дії негативних наслідків: імпульсні і кумулятивні. (наприклад, концентрація енергії вибуху у визначеному напрямку).

8. Сфера прояву: побутові, спортивні, дорожньо-транспортні, виробничі, військові тощо.

У медіа фактори ризику або небезпечні фактори класифікують наступним чином:

1) травмонебезпечність;

2) вплив довкілля;

3) пожежонебезпечність;

4) біологічний вплив;

5) психофізіологічні навантаження;

6) небезпека випромінювань;

7) хімічна дія;

8) підвищений рівень запиленості та загазованості;

9) специфічні фактори ризику;

10) інші фактори.

Травмонебезпечність може виникнути в результаті переміщення механізмів і предметів, тіл, складного рельєфу місцевості, переміщення гірських порід (при зсувах, сходженні лавин та інших природних явищах), небезпечних атмосферних явищ, несприятливих ергономічних характеристик туристського спорядження, що використовується туристами.

Вплив довкілля (навколишнього середовища) обумовлений основними факторами: висока або низька температура повітря, вологість і рухомість повітряних мас, опади, перепади тиску, недостатність кисню у зоні обслуговування туристів та ін.

Для подолання такого фактору ризику як пожежонебезпечність підприємство або заклад сфери медіа повинно забезпечити експлуатацію об'єктів обслуговування туристів у суворій відповідності з вимогами існуючих нормативних документів.

Біологічні фактори ризику викликають опіки, алергії та інші токсичні реакції у людини. До них належать патогенні мікроорганізми, отруйні рослини, комахи, плазуни, які переносять інфекційні захворювання. До небезпечних випромінювань належать підвищений рівень ультрафіолетового та радіологічного випромінювання. Токсичні, подразнюючі, сенсибілізуючі фактори – це хімічні фактори ризику.

Вимоги щодо допустимого рівня шкідливих речовин у повітрі (підвищена запиленість та загазованість) зони обслуговування туристів, приміщень, транспортних засобів визначені відповідними санітарними нормами та правилами.

Специфічні фактори ризику обумовлені:

• “можливістю виникнення природних і техногенних катастроф у зоні розміщення підприємства сфери медіа або маршруту, а також інших надзвичайних ситуацій;

• складним рельєфом місцевості;

• рівнем професійної підготовленості обслуговуючого персоналу;

• підготовкою туристів до переміщення за маршрутом певного виду та категорії складності;

• інформаційним забезпеченням (гідрометеорологічні прогнози, маркування трас туристичних маршрутів)”.

Висновки до третього розділу

Підсумовуючи основні вимоги до охорони праці у галузі журналістики, можемо зазначити, що Охорона праці журналістів здійснюється за визначеними законодавством України правовими, соціально-економічними, організаційно-технічними, санітарно-гігієнічними та лікувально-профілактичними нормами. Журналістам гарантуються права на охорону праці, пільги та компенсації за роботу із важкими та шкідливими умовами праці, на медичні огляди, соціальне страхування, на всебічне розслідування нещасних випадків, смерті і шкоди, завданої здоровю при виконанні службових обовязків, та права на відповідні відшкодування на підставі і за нормами Закону України "Про охорону праці" при обовязковому врахуванні в колективних договорах особливих і специфічних рис журналістської діяльності та запровадженні відповідних заходів. Журналісти мають право на щорічну відпустку тривалістю 36 календарних днів та санаторно-курортне лікування за рахунок власників (засновників, співзасновників) засобів масової інформації. Відшкодування, заохочення і пільги журналістам, які виконують (виконували) службові обовязки в небезпечних для життя та здоровя умовах, забезпечуються власниками (засновниками, співзасновниками) засобу масової інформації.