- •Самостійна робота з курсу
- •Завдання 1.
- •Завдання 2.
- •Завдання 3.
- •Завдання 4.
- •Завдання 5.
- •Завдання 7.
- •Завдання 8.
- •Історико-культурні ресурси смт Форос.
- •Завдання 9.
- •Транспорт і транспортна інфраструктура:
- •Туристичні підприємства:
- •Проектування вимог до процесу обслуговування туристів.
- •Визначення методів контролю якості
- •1. Структура внутрішнього туризму
Завдання 5.
Мінеральні води. На території України виявлено досить значні ресурси різних типів мінеральних лікувальних вод.
Гідромінеральне багатство України визначається наявністю таких мінеральних вод, як вуглекислі, сульфідні, радонові, залізисті та миш'яковисті, йодні, бромні та йодо-бромні, борні, кременисті води, з підвищеним вмістом органічних речовин та води без специфічних компонентів і властивостей.
-
Радонові води різноманітного хімічного складу поширені на правобережжі Дніпра, на Побужжі та Приазов'ї. Радонові води найбільш широко використовуються як зовнішній засіб у вигляді загальних і місцевих ванн. Показами для лікування радоновими ваннами є захворювання серцево-судинної системи, шкіри та органів опорно-рухового апарату. Найбільш відомі в Україні курорти, які використовують радонові води, це: курорт Хмільник (Вінницька область), санаторій у Черкаській області, водолікарні Житомира (Житомирська область), Білої Церкви (Київська область), Полонного (Хмельницька область).
-
Йодні, бромні та йодо-бромні води переважно хлоридно-натрієвого складу поширені в Карпатах, Передкарпатті, Причорномор'ї та Кримському півострові. Використовують їх у санаторіях Криму, а також у санаторіях Закарпатської області.
-
Сульфідні мінеральні води використовують як ванни, меншою мірою для зрошення та інгаляції. Позитивний ефект має лікування при захворюваннях органів опорно-рухового апарату, нервової системи, жіночих статевих органів, серцево-судинної системи. В Україні найбільш відомі санаторії із сульфідними джерелами є у Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Закарпатській областях.
-
Кремнієві мінеральні води мають різний хімічний склад, але їх об’єднує наявність у складі умовно есенціального мікроелемента – кремнію. Кремнієві мінеральні води підрозділяються на азотні і вуглекислі. В межах України можуть бути виділені три зони поширення цих вод: Закарпатська, Подільська та Дніпровська.
-
Вуглекислі мінеральні води поширені на південно-західному схилі Українських Карпат і на Закарпатті. Ці води використовують у санаторіях Закарпатської області, а також розливають як природні і лікувально-столові води. Джерела вуглекислих вод є також на Керченському півострові. Вуглекислі води використовуються для внутрішнього вживання у вигляді пиття, інгаляцій, зрошення, промивання і зовнішнього - у вигляді ванн і душів. П'ють ці води при захворюванні органів травлення, печінки і жовчних шляхів, порушенні обміну речовин.
-
Прісні лікувальні мінеральні води з підвищеним вмістом органічних речовин (0,01-0,03 г/л) відомі завдяки прикарпатському курорту Трускавець. В Україні розвідані кілька родовищ з великими запасами органічних вод такого типу, на базі яких розвиваються курорти Сатанів (Хмельницька область), Східниця (Львівська область). За наявними запасами Україна посідає зараз провідне місце в світі. Унікальність цієї води визначається своєрідністю природних умов Трускавецько-Бори-славського району, де вуглеводні виходять практично на поверхню землі й забезпечують розчиненими компонентами органічних речовин водоносні горизонти підземних вод.
-
Мінеральні лікувальні води без вмісту специфічних компонентів різноманітного хімічного складу, з мінералізацією 250-1000 г/л широко застосовують на курортах Трускавець і Моршин (Львівська область), Миргород (Полтавська область), Слов'янськ (Донецька область), у санаторіях Кримської АР, Одеської та інших областей. Розливають їх у багатьох регіонах України.
-
Лікувальні мінеральні води, що містять миш'як, давно використовуються в світовій курортній практиці у вигляді пиття, ванн, зрошувань, душів, аерозолів, інгаляцій, для підводного масажу. Курорти з подібними водами є у Франції (Ля-Бурбуль), Німеччині (Дюркхайм), Італії (Ранченью і Льовіко), Чехії (Маріанські Лазнє). Найбільш поширено зовнішнє використання вод у вигляді ванн. Вони виявилися високоефективними при лікуванні захворювань органів опорно-рухового апарату, нервової системи, ендокринних (гіпертиреоз), обміну речовин (подагра), гінекологічних. Взагалі, миш'як має велике біологічне значення для нормальної роботи організму людини і має цінну фармакологічну дію при використанні його в малих дозах. З глибокої давнини миш'як відомий як терапевтичний засіб. У малих дозах миш'як виконує тонізуючу і зміцнюючу дію на організм: збільшує секрецію шлункового соку, покращує травлення. При цьому підвищується процентний вміст гемоглобіну, зростає кількість еритроцитів в крові, одночасно знижується обмін азоту (знижується розпад білків), в той же час засвоєння фосфору і азоту з їжі підвищується. Покращується загальне самопочуття і стан організму.
-
До залізистих мінеральних вод відносять води, що містять розчинене заліз у кількості більше 10 мг/дм3. Залізо є елементом, досить розповсюдженим у підземних водах Закарпаття, Донбасу, Полісся і Українського кристалічного масиву. Єдине розвідане родовище залізистих вод першої групи розташоване в районі м. Слов’яногірськ в Донбасі, де ці води пов’язані з пісковиками протпопівської світи верхнього тріасу на глибині 30-40 м.
Завдання 6.
Водосховища України.
Все більшого значення набуває рекреаційне використання водосховищ. їх створення набуває великих масштабів. Загальна кількість водосховищ на земній кулі більше 30 тисяч. Сумарна площа акваторії водосховищ наближається до 400 тисяч квадратних кілометрів. Створення водосховищ привело до перетворення природних умов на території, яка перевищує 700 тисяч квадратних кілометрів, і зміни інфраструктури на території 1,5 мільйона квадратних кілометрів. Рекреаційне використання водосховищ представляє великий інтерес в силу багатьох причин. Більшість водосховищ комплексного призначення створено і буде створено поблизу міст, невеликі водосховища рекреаційного призначення можуть створюватись і в межах міських територій. В багатьох районах, особливо бідних на природні водойми, водосховища підвищують рекреаційну цінність і ємність ландшафтів, а в деяких випадках служать ядром, яке створює такі ландшафти. При плануванні, проектуванні, підготовці та експлуатації водосховищ можуть враховуватись певні вимоги рекреації. Спеціальні водосховища для рекреаційної мети можуть створюватись у найбільш сприятливих в даному районі мікрокліматичних умовах. Водосховища комплексного і цільового призначення, які створюються в гірських, пустельних і північних районах, мають добрі під'їзні шляхи, що відповідає одній з найважливіших вимог рекреації - транспортної доступності. Завдяки наявності при будівництві гідровузлів бази індустрії і кваліфікованих кадрів спорудження на берегах водосховищ готелів, турбаз та інших рекреаційних об'єктів може здійснюватись в короткі терміни. Таким чином, водосховища створюють сприятливі умови для широкого їх використання з метою відпочинку, але одночасно не можна забувати, що створення водосховищ в ряді випадків ускладнює рекреаційне використання території. Це відбувається через підтоплення і затоплення існуючих мінеральних джерел, санаторіїв, будинків відпочинку, пам'яток архітектури та інших об'єктів, цінних для організації відпочинку, а також через погіршення умов відпочинку на ділянках річок в нижній частині гідровузлів з різкими добовими і тижневими коливаннями рівня і зниженням температури води. До негативних умов відпочинку також слід віднести і "цвітіння" води в деяких водосховищах, інтенсивну переробку берегів на крупних водосховищах, відсутність на тих чи інших ділянках берега пляжів і лісових масивів, значне відступання зрізу води, заростання мілководних ділянок. Вказані негативні наслідки створення водосховищ і умов їх експлуатації можуть бути пом'якшені або повністю уникненні при врахуванні інтересів рекреації ще на стадії проектування, а також за рахунок проведення інженерних, водогосподарських та інших заходів.
Створюючи можливості для організації відпочинку населення, водосховища необхідно охороняти, як і інші природні об'єкти. Для цього необхідно розробляти норми навантаження на акваторію і природно-територіальні комплекси в прибережній зоні водосховищ. Ці норми, без сумніву, будуть змінюватись в залежності від природно-кліматичної зони, грунтово-рослинного покриву, гідрологічного режиму водосховища та інших факторів. Оптимальне використання з рекреаційною метою акваторій і прибережної зони водосховищ можливе лише при задоволенні вимог рекреації до режиму рівнів, які полягають, в основному, в необхідності підтримки в літній період постійного або близького до нього рівня водосховища. Американські дослідники вважають, що в період найбільшого напливу людей коливання рівня не повинні перевищувати 30-60 сантиметрів. Однак на багатьох водосховищах комплексного призначення ці вимоги рекреації не завжди можуть бути задоволені.
Таким чином, в умовах кількісного і якісного дефіциту водних рекреаційних ресурсів роль водосховищ в організації відпочинку населення невпинно зростає. За своїм значенням рекреаційний потенціал водосховищ, особливо для короткочасного відпочинку, переважає рекреаційні ресурси внутрішніх морів.
Найбільш значущі водосховища України: Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Запорізьке, Каховське. Печенізьке, Червонооскільське, Ладижинське.
