Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Самостоятельная работа.docx
Скачиваний:
10
Добавлен:
20.03.2015
Размер:
103 Кб
Скачать
☆

Завдання 7.

Історико-культурні туристичні ресурси — це сукупність створених у процесі історичного розвитку певної території пам'ятників матеріальної і духовної культури, які є об'єктами туристського інтересу. До групи історико-культурних рекреаційних ресурсів належать пам'ятки історії, історичні архітектурні пам'ятки, пам'ятки сучасної архітектури, унікальні споруди культури, спорту тощо.

Культурна спадщина — сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини, результат духовної і матеріальної діяльності Під «культурною спадщиною» розуміються:

  • пам'ятки: твори архітектури, монументальної скульптури й живопису, елементи та структури археологічного характеру, написи, печери та групи елементів, які мають видатну універсальну цінність з точки зору історії, мистецтва чи науки;

  • ансамблі: групи ізольованих чи об'єднаних будівель, архітектура, єдність чи зв'язок з пейзажем яких є видатною універсальною цінністю з точки зору історії, мистецтва чи науки;

  • визначні місця: твори людини або спільні витвори людини й природи, а також зони, включаючи археологічні визначні місця, що є універсальною цінністю з точки зору історії, естетики, етнології чи антропології.

До культурної спадщини відноситься також: вміст бібліотек, музеїв, архівів. До матеріальної культури належать також архітектурні будівлі: церкви, монастирі, замки, палаци та інші культурні та архітектурні пам'ятники.

Мечеть – мусульманська культова споруда. Найпоширеніший тип мечетей – відкритий прямокутний двір, обнесений стінами і галереями. Поряд з мечеттю будують мінарети.

Печерні міста  — підземні споруди або природні печери, що слугували житлом, військовим укріпленням, місцем релігійних культів, поховань померлих. Перші великі природні об'єкти, адаптовані та використані первісною людиною. Пристосування печер і гротів до вимог життя, а також їх збільшення й поєднання між собою, прикрашення інтер'єрів за допомогою наскельного живопису дали початок підземному будівництву й архітектурі в цілому.

Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні станом на 2013 рік налічує 7 найменувань, що приблизно становить 0,7% від загальної кількості об'єктів Світової спадщини у світі (981 станом на 2013 рік).

  1. Київський Софійський собор (і пов’язані з ним монастирські споруди) та Києво-Печерська лавра.

  2. Ансамбль історичного центру Львова.

  3. Пункти геодезичної Дуги Струве.

  4. Букові праліси Карпат.

  5. Резиденція Буковинських митрополитів.

  6. Церква Святого Духа.

  7. Стародавнє місто Херсонес Таврійський.

Монастир – комплекс споруд і будівель для релігійної громади ченців або черниць, що керуються єдиними правилами життя (статут). Перші християнські монастирі іноді відігравали роль фортець і мали відповідний вигляд.

Костел — польська назва релігійної споруди християн-католиків, церква, римо-католицький храм. Місце проведення богослужінь.

Собор — особливий статус християнського храму, який надають зазвичай через якесь його особливе становище. Тобто, собором називають кафедральний храм (храм, в якому є єпископська кафедра і де зазвичай служить єпископ). В європейських мовах відповідний термін походить від слова «кафедра».

Оборонна вежа - оборонна споруда, складова частина оборонних мурів в стародавньому світі і середньовіччі.

Замок — укріплена будівля феодала, що використовується для захисту від ворога та зазвичай служить командним центром. Як правило, замок займає найвигідніше (з військової точки зору) положення на місцевості.

Башта - висока вузька споруда, що будується окремо або як складова частина фортеці, палацу і т. ін.

Храм — архітектурна споруда, призначена для здійснення богослужінь і релігійних обрядів.

Палац — велика монументальна парадна будівля. Спочатку резиденція володаря, царственої особи, глави держави, а також членів царственої родини. Пізніше також житло вищої знаті панів, князів, графів та інших багатих осіб. З ХІІІ-XV ст. також будівля органів державної влади, з XIX-ХХ ст. палацом також називаються найважливіші громадські будівлі.

Бульвар — широка алея на міській вулиці, як правило, посередині її. Бульвар являє собою озеленену територію вздовж проспекту, транспортної магістралі або набережної з алеями і доріжками для пішохідного руху і короткочасного відпочинку.

Городище — стародавнє укріплене поселення.

Садиба — житловий будинок та господарські будівлі з прилеглими до них садом і городом, що разом з ними є окремим господарством. Садиба (або садибна забудова) — тип забудови, основними репрезентативними елементами якої були: огорожа (наприклад, посаджені палі), брами (ворота), галереї та дахи будинків. Такий тип забудови, згідно з аналізом археологічних досліджень, характерний для Києва (огорожа з київ) Х–ХІ ст., а також для багатьох великих міст Центрально-Східної Європи

Історико-культурні заповідні території - створюються як зони спеціального режиму охорони і використання історично сформованих територій міст, інших населених пунктів, ландшафтів, функціонально й планувально не відмежованих в структурі населеного пункту, з метою збереження та відновлення їх історичного вигляду.

Дзвіниця — баштоподібна мурована (рідше дерев'яна), переважно культова, споруда зі дзвонами. Дзвіниця будується окремо від храму або є його частиною. У плані дзвіниці бувають квадратні, прямокутні, круглі та багатогранні з горизонтальними поярусними членуваннями.

Пам’ятка археології — матеріальні залишки людської діяльності, що збереглися на поверхні землі, під землею або під водою і є об'єктом археологічних досліджень. Пам'ятки археології — речові джерела, що висвітлюють минуле людського суспільства. До основних пам'яток археології належать: місця поселення (стоянки, городища, селища) й окремі житла, господарські споруди, залишки фортець і міст, могильники й окремі поховання, надмогильні й культові споруди, скарби, знаряддя праці та інші давні вироби, малюнки й написи на скелях і окремих каменях тощо.

Меморіальні музеї - музеї, присвячені видатним історичним подіям, державним, політичним, суспільним і військовим діячам, діячам науки, літератури і мистецтва. М. м. створюються зазвичай на базі пам'ятних комплексів, що охороняються державою: територій, на яких відбувалися події; будинків, садиб, квартир, пов'язаних з життям і діяльністю видатних діячів; колекцій меморіальних музейних предметів.

Культура — сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії. Поняття культура об'єднує в собі науку (включно з технологією) і освіту, мистецтво (літературу та інші галузі), мораль, уклад життя та світогляд. Культура вивчається комплексом гуманітарних наук, насамперед культурологією, етнографією, культурною антропологією, соціологією, психологією, історією.

Етнічна культура - це сукупність матеріальних і духовних цінностей, вироблених певним етносом впродовж його історії на його власній території засобами етнічного самовираження (рідна мова, рідна релігія) і не включає імпортних зразків (наприклад, світові релігії). Різниця між національними культурами різних етносів полягає, насамперед, у процесі вибору-добору тих, чи інших компонентів. Запозичується від інших лише те, що зрозуміле, близьке ідейно, естетично й етично.

Трипільська культура — археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви тоді села Трипілля на Київщині (у вказаній «розширеній» назві культури присутня ще назва румунського села Кукутень). Культура набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 роками до н. е., розташовувалась між Карпатами та річкою Дніпро на території сучасних України, Молдови та Румунії, Трипільська культура є однією з основних давньоземлеробських культур мідного віку. В Україні виявлено величезну кількість — понад тисячу пам'яток трипільської культури. Вони згруповані у трьох районах: найбільше в Середній Наддністрянщині та Надпрутті й Надбужжі, менше у Наддніпрянщині. Однією з особливостей трипільської культури була величезна територія поширення (близько 190 тис. км².).

Етногенез — процес утворення етнічної спільності, походження народів на базі різних етнічних компонентів. Етногенез включає як початкові етапи виникнення якого-небудь народу, так і подальше формування його етнографічних, лінгвістичних і антропологічних особливостей.

Доба козацтва - період в історії України під час котрого головним захисником кордонів країни та народу, виконавцем державотворчих функцій виступало об’єднання вільних та незалежних людей – козаків.

Сфера гостинності - це комплекс галузей головне завдання яких пов'язується з обслуговуванням туристів під час їхнього перебування поза місцем постійного проживання. До сфери гостинності, згідно визначень провідних спеціалістів у сфері економіки туризму, належать готельний та ресторанний бізнес, підприємства транспортного обслуговування, сфера розваг. Готельна сфера в структурі індустрії гостинності виконує ключові функції, оскільки пропонує відвідувачам комплекс послуг, у формуванні та реалізації яких беруть участь всі сектори й елементи індустрії гостинності.

Санаторно-курортне господарство — це група спеціалізованих будинків і споруд з відповідним матеріальним і обслуговуючим забезпеченням, які покликані задовольняти потреби населення у лікуванні і відпочинку. 

Транспорт — сукупність засобів, призначених для переміщення людей, вантажів, сигналів та інформації з одного місця в інше.

Туристичні підприємства - це виробничі підприємства різних форм власності (державні, приватні, товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства тощо), які виробляють туристичні товари і послуги для громадян. Усі туристичні підприємства є частинами туристичної індустрії, яка виробляє товари та послуги. Туристичний бізнес може бути представлений різними формами - від індивідуальних туристичних підприємств до туристичних компаній і різноманітних форм їх об'єднань.