- •106. Тимчасове застосування положень договору
- •107. Норми jus cogens та дійсність міжнародних договорів
- •108. Поняття та джерела права міжнародних організацій та конференцій
- •109. Поняття та види міжнародних організацій. Правосуб’єктність міжнародних організацій
- •110. Порядок створення, діяльності та припинення міжнародних організацій
- •111. Членство в міжнародних організаціях
- •112. Поняття та ознаки міжнародних конференцій
- •113. Загальна характеристика оон.
- •114. Компетенція та структура рє
- •115. Компетенція та структура обсє
- •116. Компетенція та структура оад
- •117. Снд
- •118. Міжрегіональні організації (оік)
- •119.Правова природа неурядових міжнародних організацій.
- •120. Поняття та джерела права зовнішніх зносин
- •121. Органи зовнішніх зносин держави.
- •122. Поняття дипломатичного права та його джерела.
- •123. Порядок встановлення дипломатичних зносин
- •124. Склад та функції дипломатичного представництва.
- •125. Поняття та джерела консульського права.
- •126. Порядок встановлення консульських зносин між державами.
- •127. Консульські функції
- •128. Дипломатичні та консульські привілеї та імунітети. (сильно много текста???))
- •129. Спеціальні місії. Конвенція про спеціальні місії 1969.
- •130. Привілеї та імунітети оон.
- •131. Інститут почесних консулів.
- •132. Розрив дипломатичних та консульських відносин та їх вплив на дію міжнародного
- •133. Законодавство України про дипломатичну службу
- •134. Законодавство України про консульську службу України
- •135. Поняття та джерела права міжнародної безпеки. Принципи міжнародної безпеки.
- •136. Система міжнародно-правових засобів забезпечення міжнародної безпеки.
- •137. Система підтримання миру та безпеки за Статутом оон
- •138. Операції оон по підтриманню миру та безпеки
- •139. Багатонаціональні сили поза межами оон, їх правовий статус
- •140. Регіональна безпека, її співвідношення, із всесвітньою системою безпеки Міжнародно-правове регулювання безпеки в рамках обсє, оаг, оає, лад, снд
- •141. Нато, цілі, принципи і система
- •142. Право Женеви і право Гааги
- •143. Поняття міжнародної протидії боротьби із злочинністю і об’єктивні передумови, які визначають спільну боротьбу держав
- •144. Міжнародні злочини та злочини міжнародного характеру та їх негативний вплив на міжнародні відносини
- •145. Співробітництво держав у боротьбі із злочинністю і його основні міжнародно-правові
- •146. Координація діяльності держав у боротьбі із злочинами міжнародного характеру
- •147. Роль оон і її органів у боротьбі із злочинністю, функціональні комісії екосор та їх діяльність
- •148. Повноваження рб оон по підтриманню міжнародного миру та безпеки
- •149. Міжнародна боротьба з тероризмом і її значення на сучасному етапі
- •150. Боротьба з незаконним оборотом наркотичних засобів і психотропних речовин
- •151. Екстрадиція як інститут правової допомоги між державами
- •152. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол)
- •153. Міжнародно-правові засади роззброєння
- •154. Поняття, джерела міжнародного гуманітарного права
- •155. Початок та закінчення війни.
- •156. Законні учасники війни
- •157. Незаконні учасники війни
- •158. Заборонені засоби ведення війни та їх характеристика
- •159. Заборонені методи війни та їх характеристика
- •142. Міжнародно-правовий захист жертв війни ( тоже как-то многовато)(((
- •161. Захист цивільних об’єктів і культурних цінностей під час збройних конфліктів
- •162. Правовий статус військових розвідників та шпигунів
- •163. Правовий режим військової окупації
- •164. Правові наслідки закінчення війни
- •165. Поняття та джерела міжнародного морського права
- •166. Види морських просторів
- •167. Правовий режим внутрішніх морських вод
- •168. Поняття та правовий режим територіального моря
- •169. Прилегла зона. Поняття, види та правовий режим
- •170. Правовий режим суден в іноземних портах
- •171. Поняття держави-архіпелагу. Архіпелажні води.
- •172. Виключна економічна зона.
- •173. Континентальний шельф.
- •174. Відкрите море.
- •175. Принцип свободи відкритого моря та його елементи
- •176. Правовий режим суден у відкритому
- •177. Кодифікація та прогресивний розвиток міжнародного морського права
- •178. Протоки, які використовують для міжнародного судноплавства
- •179. Міжнародні канали
- •180. Історичні затоки та історичні води.
- •181. Умови здійснення мирного проходу через територіальне море. Кримінальна та цивільна юрисдикція прибережної держави щодо суден, які здійснюють право мирного проходу через територіальне море
- •182. Правовий режим Чорноморських проток.
- •183. Правовий режим Суецького, Панамського та Кільського каналів (много)
- •184. Міжнародний район морського дна (район)
- •185. Поняття міжнародного повітряного права
- •186. Прогресивний розвиток та кодифікація мпп
- •187. Повітряний простір як територія
- •188. Види і міжнародно-правовий режим частин повітряного простору
- •189. Принципи мпп: виключного та повного суверенітету держави над їх повітряним простором, свободи польотів у відкритому повітряному просторі, забезпечення безпеки міжнародної цивільної авіації
- •190. Міжнародні польоти, визначення та класифікація
- •191. Підстави та умови виконання регулярних та нерегулярних міжнародних польотів в межах іноземної території
- •192. Підстави та умови виконання польотів в межах міжнародної території загального користування (над відкритим морем)
- •193. Міжнародні повітряні сполучення: поняття, система
- •194. Комерційні право або “свободи повітря”
- •195. Повітряне судно як різновид літального апарату, визначення
- •196. Правовий статус повітряного судна
- •197. Цивільні і державні повітряні судна
- •198. Авіація загального призначення
- •199. Акти незаконного втручання в діяльність цивільної авіації: поняття та види
- •200. Міжнародні авіаційні організації ікао єкак, Європейська Організація щодо забезпечення безпеки аеронавігації (Євро контроль)
122. Поняття дипломатичного права та його джерела.
Дипломатичним правом є сукупність принципів і норм, які регулюють правовий статус і діяльність дипломатичних представництв держав.
Дипломатичне право необхідне для здійснення державою права посольства, яке включає активне право посольства (тобто право направляти посольства) і пасивне право посольства (тобто право приймати посольства).
Ця галузь міжнародного права є однією з найстародавніших. Її витоки можна знайти ще на стадії родоплемінного розвитку людської цивілізації, коли те або інше плем’я було вимушене направляти своїх представників для ведення переговорів із сусідніми племенами з питань війни і миру, вирішення долі полонених одноплемінників, визначення меж територій полювання та збір плодів і т. ін. Зрозуміло, ці міжплемінні відносини не регулювалися юридичними нормами, а базувалися на віруваннях, традиціях, звичаях. З появою держави і права міждержавні відносини почали регулюватися правовими нормами. Серед перших таких норм і був інститут послів, що регулював відносини між державами у зв’язку з періодичним відсиланням одна до одної послів для вирішення офіційних державних завдань. Недоторканність послів була важливою складовою цього інституту з часів глибокої старовини. Зокрема, в давньоіндійських Законах Ману (IV—II ст. до н. е.) містилося положення про недоторканність послів, що пізніше міцно затвердилося в міжнародних конвенціях і національному законодавстві держав.
Джерелами дипломатичного права є, перш за все, звичаєві норми міжнародного права. Вони кодифіковані і доповнені у ряді універсальних конвенцій: Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р. (Україна бере участь), Конвенція про спеціальні місії 1969 р. (Україна не бере участь), Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, зокрема дипломатичних агентів 1973 р. (Україна бере участь).
123. Порядок встановлення дипломатичних зносин
Встановлення дипломатичних відносин і створення представництв здійснюється за угодою держав. Встановлення дипломатичних відносин не завжди спричиняє за собою створення представництва.
Дипломатичне представництво — орган однієї держави що знаходиться на території іншої держави для здійснення з ним офіційних відносин. Існує два види дипломатичних представництв: 1) посольства і 2) місії.
Процедура призначення і ухвалення дипломатичного представника називається акредитацією. До офіційного призначення глави представництва держава повинна отримати агреман.
Агреман - це згода країни перебування на призначення певної особи Главою дипломатичного представництва.
Країна перебування може відмовити в агремані без пояснення мотивів відмови. Після отримання агремана глава представництва стає persona grata (буквально - бажаною особою).
На листі паперу з вказівкою прізвища, імені, по батькові, року народження і послужного списку кандидата на пост глави дипломатичного представництва не ставляться ніяких підписів або печаток. Якщо протягом максимум трьох тижнів з дня передачі паперу на ту, що представляється кандидатуру відповіді немає, це означає, що держава, яка приймає не бажає мати дану особу главою дипломатичного представництва. Причини можуть бути різні. Найбанальніша з них — особа допускала недружні вислови відносно приймаючої держави.
Відсутність мотивування з боку приймаючої держави вважається нормою в дипломатичній практиці. В такому випадку акредитуючи держава має запропонувати іншу особу на призначення главою дипломатичного представництва.
Після отримання агремана на представлену кандидатуру, глава акредитуючої держави підписує указ (або інший документ) про призначення даної особи главою дипломатичного представництва в державі перебування.
Після цього глава акредитуючої держави підписує вірчі грамоти, завізовані главою зовнішньополітичного відомства які адресовані главі приймаючої держави. У документі міститься прохання «вірити» всьому тому, що висловлюватиме від імені акредитуючої держави глава дипломатичного представництва.
Акредитація завершується врученням грамот главі держави призначення, після чого представник може приступити до виконання своїх функцій.
Місія дипломатичного представника припиняється за ініціативою його держави (відставка, нове призначення, хвороба) або за ініціативою країни перебування у разі визнання даної особи persona non grata (небажаною особою), для чого мають бути достатньо серйозні підстави. Такими є: припинення дипломатичних відносин, стан війни, припинення існування однієї із сторін в таких відносинах.
