Тема 7. Основи полемічної майстерності

1. Поняття полемічної майстерності. Обов'язковим для сучасної ділової людини є уміння компетентно обговорити життєво важливі проблеми, доводити й переконувати, аргументувати, відстоювати свій погляд і відкидати думку опонента, тобто володіти полемічною майстерністю, мистецтвом спору.

Складниками «полемічної майстерності» є: знання предмета спору, розуміння суті публічного спору і його різновидів, дотримання основних вимог культури спору, уміння довести висунуті положення і відкинути думку опонента, використання полемічних прийомів, уміння протистояти хитрощам супротивника.

2. Полеміка усна та письмова. Усна форма полеміки передбачає безпосереднє спілкування конкретних осіб. Усні спори обмежені в часі і замкнуті в просторі: вони ведуться на заняттях, конференціях, засіданнях, різних заходах. Письмові форми більш тривалі, ніж усні.

В усному спорі, особливо якщо він ведеться у присутності слухачів, важливу роль відіграють зовнішні й психологічні моменти. Велике значення має манера впевнено триматися, швидкість реакції, жваве мислення, гострий розум. Боязлива, сором'язлива людина програє самовпевненому противнику. Тому письмова полеміка більш придатна для встановлення істини, ніж усна. Але в ній є певні недоліки: іноді вона тягнеться дуже довго, впродовж декількох років. Читачі, а то й самі учасники спору, забувають окремі положення і висновки, не мають можливості відновити їх в пам'яті. Іноді спір відбувається на сторінках декількох різних видань, тому важко стежити за його перебігом.

3. Полеміка організована та неорганізована. Організовані спори плануються, готуються, проводяться під керівництвом спеціалістів. Полемісти мають можливість заздалегідь ознайомитися з предметом спору, визначити свою позицію, підібрати необхідні аргументи, продумати відповіді на можливі питання опонентів. Але спір може виникнути стихійно. Таке нерідко трапляється в навчальному процесі, на зборах і засіданнях, у побутовому спілкуванні. Неорганізована полеміка менш продуктивна, оскільки виступи її учасників недостатньо аргументовані.

4. Поведінка учасників полеміки зумовлюється повагою до опонента, витримкою і володінням собою у спорі.

5. Основні вимоги культури спору. Полемістам необхідно знати основні вимоги культури спору, дотримання яких підвищує його ефективність, сприяє успіху в дискусії. Вони вироблені практикою публічного спору, сформульовані в старих і нових риториках, наводяться в книгах з мистецтва спору: уміння чітко виділити предмет спору, визначення позицій полемістів, правильне оперування поняттями.

6. Уміння переконувати потребує глибоких знань, умінь, життєвої мудрості і є необхідною складовою більшості публічних виступів.

Ученими-психологами було встановлено, що на дієвість аргументів під час переконування впливають такі чинники:

1) характер джерела інформації, тобто того, хто переконує;

2) характер самої справи, тобто переконливість того, про що говориться:

3) характер групи (тобто її склад і погляди), яку переконують;

4) характер і важливість погляду, який має бути змінений;

5) характер слухачів.

До людини, яка переконує, слухачі можуть ставитися: а) з довірою; б) із сумнівом; в) з недовірою.

Під час обговорення треба стежити за тим, щоб:

• усі пункти обговорювалися послідовно один за одним;

• не пропустити жодного важливого чинника;

• всі учасники обговорення мали можливість висловити свою думку;

• ніхто не відхилявся від суті справи;

• було відзначено, в яких пунктах учасники дійшли згоди, а в яких – ні;

• результати обговорення були записані в протоколі чітко та недвозначно.

7. Здатність полемістів правильно формулювати запитання і вміло відповідати на них багато в чому визначає ефективність публічної дискусії.

Правильно поставлене запитання дає змогу уточнити погляд опонента, отримати від нього додаткові дані, зрозуміти його ставлення до проблеми, яка обговорюється.

Класифікація запитань:

1. Уточнювальні та доповнювальні.

2. Прості й складні.

3. Коректні і некоректні запитання.

4. Доброзичливі й недоброзичливі.

5. Гострі запитання.

Незалежно від характеру і виду запитання полемісту слід дотримуватись основного принципу – відповідати на запитання лише в тому випадку, коли до кінця зрозумілою є його суть, коли знаєш правильну відповідь.

У спорі дуже цінуються дотепні відповіді. Винахідливість полеміста, його уміння зорієнтуватися в ситуації, швидка реакція допомагають вийти із скрутного становища.