- •2562 Методичні вказівки до практичних робіт з дисципліни «Технологічні основи машинобудування»
- •Загальні відомості щодо практичних робіт з дисципліни “Технологічні основи машинобудування”
- •Практична робота 1 Формулювання службового призначення виробу
- •Приклад опису службового призначення виробу - редуктор
- •Питання для самоперевірки
- •Визначення типу виробництва табличним способом та його характеристик
- •Порядок виконання роботи (зміст звіту):
- •Питання для самоперевірки
- •Практична робота 3 Побудова технологічної схеми складання
- •4.2 Аналіз поверхонь заданої деталі
- •4.2.1 Класифікація поверхонь
- •4.2.2 Аналіз та класифікація поверхонь заданої деталі
- •Порядок виконання роботи (зміст звіту)
- •Питання для самоперевірки
- •Практична робота 5 Виконання робочого креслення заданої деталі
- •Порядок виконання роботи (зміст звіту)
- •Практична робота 6 Класифікація основних та допоміжних конструкторських баз
- •Порядок виконання роботи (зміст звіту):
- •Питання для самоперевірки
- •Практична робота 8 Призначення технологічних баз для виготовлення деталі
- •Порядок виконання роботи (зміст звіту):
- •Питання для самоперевірки
- •Практична робота 10 Проектування маршруту обробки заготовки заданої деталі
- •Порядок виконання роботи (зміст звіту):
- •Питання для самоперевірки
- •Практична робота 11 Призначення верстатів, пристроїв та інструментів для виконання сформованих технологічних операцій
- •11.1 Призначення моделей металорізальних верстатів
- •11.2 Призначення верстатних пристроїв
- •11.3 Призначення різальних інструментів
- •11.4 Призначення вимірювального інструменту
- •Порядок виконання роботи (зміст звіту):
- •Питання для самоперевірки
Практична робота 6 Класифікація основних та допоміжних конструкторських баз
Мета роботи
Метою роботи є практичне використання студентом знань і умінь виконання класифікації основних та допоміжних конструкторських баз.
Класифікація основних та допоміжних конструкторських баз виконується на основі загальної класифікації поверхонь, виконаної у практичній роботі 4.
У даній роботі треба поглибити класифікацію базових поверхонь з точки зору кількості ступенів вільності, що вони позбавляють, та за характером прояву.
Наступні рівні класифікації баз передбачають такі ознаки:
Б За кількістю ступенів вільності, що вони позбавляють виріб (таблиця 6.1).
В За характером прояву (див. рисунок 6.1):
- явні (у вигляді реальних поверхонь, розмічувальних рисок або точок);
- сховані ( у вигляді уявної площини, осі симетрії тощо).
Таблиця 6.1- Характеристика баз за числом ступенів вільності, що вони позбавляють
Найменування бази |
Ступінь вільності, що позбавляється |
Вид поверхні, що реалізує базу |
Встановлювальна (ВБ) |
та 2 оберт.) |
Площина |
Напрямна (НБ) |
та 1 оберт.) |
Площина |
Опорна (О) |
або 1оберт.) |
Площина, зрізаний палець |
Подвійна напрямна (ПНБ) |
та 2 оберт.) |
Довгий циліндр |
Подвійна опорна (ПОБ) |
2 (2перем.) |
Короткий циліндр |
Дана практична робота передбачає виконання ескізу деталі, на якому умовними позначеннями показані основні конструкторські бази та система координат з позначеними ступенями вільности за кожною з координатних осей (дивись рисунок 6.3).
Рисунок 6.2 - Явні і сховані бази
Рисунок 6.3 - Ескіз деталі для аналізу конструкторських баз та система координат
Згідно з цією інформацією заповнюють таблицю відповідностей (дивись таблицю 6.2) та матрицю зв'язків (таблиця 6.3).
Таблиця 6.2 - Таблиця відповідностей
Зв'язки |
Ступені вільності (див. рисунок 6.3) |
1,2,3 |
I,V,VI |
4,5 |
II, III , |
- |
IV |
Таблиця 6.3 - Матриця зв'язків
|
Х |
У |
Z |
|
|
L |
1 |
0 |
0 |
Встановлювальна база |
|
α |
0 |
1 |
1 |
||
L |
0 |
1 |
1 |
Подвійна опорна база |
|
α |
0 |
0 |
0 |
||
L |
0 |
0 |
0 |
Вакансія |
|
α |
0 |
0 |
0 |
||
У таблиці відповідностей зазначаються ступені вільності (I-VI), що позбавляються при накладенні визначених зв'язків (1 – 6).
У матриці зв'язків умовним знаком (наприклад «1» або «х») позначають, які ступені вільності (переміщення L чи обертання α ) позбавляє база за конкретною координатою.
Порядок виконання роботи (зміст звіту)
а) назва та мета роботи;
б) ескіз деталі з номерами поверхонь та системою координат;
в) таблиця відповідностей;
г) матриця зв'язків.
Питання для самоперевірки
1 Що таке встановлювальна, опорна, подвійна опорна, напрямна, подвійно-напрямна база?
2 Що таке явна та схована бази?
3 Що таке таблиця відповідностей та матриця зв'язків?
Список літератури
1 Захаркін О.У. Технологічні основи машинобудування: Навчально-методичний посібник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2004.-98 с.
Практична робота 7
Вибір вихідної заготовки для виготовлення заданої деталі та виконання її ескізу
Мета роботи
Метою роботи є практичне використання студентом знань і умінь щодо вибору вихідної заготовки для виготовлення деталі, а також призначення способів обробки її поверхонь.
7.1 Вибір вихідної заготовки для виготовлення заданої деталі
Як відомо, в машинобудуванні використовують вихідні заготовки, отримані способами лиття, пластичного деформування, прокату різного профілю, виготовлені з використанням зварювання, порошкової металургії тощо.
Перелічені вище способи виготовлення заготовок мають велику кількість методів їх реалізації, наприклад, литво можна отримати формуванням дерев’яних чи металевих моделей в землю або використовуючи кокіль, виплавлювані моделі та ін. Пластичне деформування може бути виконано як у холодному, так і в гарячому стані з використанням різного виду штампів або без них (вільне кування). Заготовки з прокату мають різноманітну конфігурацію профілю від круглого та листового до дуже складного в поперечному перерізі.
При призначенні способу виготовлення вихідної заготовки технолог повинен враховувати таке:
тип виробництва;
матеріал деталі;
габаритні розміри деталі, її складність та такі характерні параметри, як товщина стінок, перепад діаметрів ступеневого вала, діаметр отвору при використанні литва чи пластичного деформування.
Чим точніше виготовлена заготовка, чим ближче її форма і розміри наближаються до параметрів готової деталі, тим менший обсяг механічної обробки треба використати, але тим вища буде і собівартість виготовлення такої заготовки.
Способи виготовлення вихідних заготовок розглядаються в суміжних курсах, наприклад, «Технологія конструкційних матеріалів», «Технологічні методи виробництва заготовок деталей машин», а також дивись додатки Г і Д та літературу [1,2,3].
Після визначення способу виготовлення вихідної заготовки треба виконати її ескіз та проставити основні розміри.
