Порядок виконання роботи (зміст звіту):

а) назва та мета роботи;

б) обґрунтування способу виготовлення вихідної заготовки;

в) ескіз заготовки з необхідними розмірами.

Питання для самоперевірки

1 Які основні способи виготовлення вихідних заготовок використовують у машинобудуванні?

2 Що впливає на вибір способу виготовлення вихідної заготовки?

3 У яких типах виробництва використовують більш точні заготовки?

Список літератури

1 Руденко П.О. Проектування технологічних процесів у машинобудуванні: Навчальний посібник. – Київ: Вища школа, 1993. – 414 с.

2 Справочник технолога – машиностроителя: В 2 т./ Под ред. А.Г. Косиловой и Р.К. Мещерякова. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Машиностроение, 1986. – Т.1 – 656 с.

3 Боженко Л.І. Технологія машинобудування. Проектування та виробництво заготованок: Підручник. – Львів: Світ, 1996. – 368 с.: іл.

Практична робота 8 Призначення технологічних баз для виготовлення деталі

Мета роботи

Метою роботи є практичне використання студентом знань і умінь призначення технологічних баз.

Технологічні бази поділяються на чорнові та чистові. При їх призначенні потрібно враховувати такі принципи:

Чорнові бази – бази, що використовують на першій механічній операції. Ці бази призначені для підготовки чистових баз. Чорнові бази використовуються тільки один раз:

- якщо у деталі є поверхні, що не підлягають обробці,то їх потрібно застосувати для чорнових баз;

- за чорнові бази не можна брати поверхні рознімання штампів, такі, що мають ливники й інші особливості заготовок;

- за чорнові бази потрібно брати поверхні, на яких передбачений мінімальний припуск.

Чистові бази - бази, що використовуються на наступних операціях технологічного процесу.

- чистові технологічні бази повинні по можливості бути елементами деталі, що є її конструкторськими або вимірювальними базами ( принцип суміщення баз);

-чистові бази повинні забезпечувати обробку заготовок на різних технологічних операціях без зміни баз ( принцип постійності баз);

- якщо таких поверхонь у деталі немає, то створюють штучні чистові бази ( центрові гнізда, штучні приливки тощо).

З технологічної точки зору всі поверхні деталі можна поділити на 2 множини – поверхні технологічні бази і множина поверхонь, доступних для обробки з їх використанням. Таку класификацію доцільно виконати у вигляді таблиці (див.таблицю 8.1).

Ескіз деталі та нумерацію її поверхонь беруть з практичної роботи 4 (див. рисунок 8.1).

Рисунок 8.1 - Приклад нумерації поверхонь деталі

При цьому бажано, щоб студент запропонував як можна більшу кількість варіантів технологічних баз.

Таблиця 8.1 - Варіанти схем технологічних баз

Номери поверхонь технологічних баз	Номери поверхонь, доступних для обробки
1,2	3,4,5,6,7,8,
4,5	1,2,7,9,10
5,7	1,2,3,4,8,9,10
1,7	2,3,4,5,6,8,9

Порядок виконання роботи (зміст звіту):

а) назва та мета роботи;

б) ескіз деталі з номерами поверхонь;

в) таблиця варіантів схем технологічних баз.

Питання для самоперевірки

1 Що таке технологічна база?

2 Що таке чорнова та чистова база?

3 У чому полягає принцип суміщення баз?

4 У чому полягає принцип постійності баз?

Список літератури

1 Захаркін О.У. Технологічні основи машинобудування: Навчально-методичний посібник. – Суми: Вид-во СумДУ, 2004.-98 с.

Практична робота 9

Призначення способів обробки поверхонь заготовки

Мета роботи

Метою роботи є практичне використання студентом знань і умінь призначення способів обробки поверхонь заготовки.

Наступним кроком роботи технолога при проектуванні технологічного процесу виготовлення деталі є призначення способів обробки її поверхонь. Сукупність цих способів, що дозволяють перевести поверхню із стану вихідної заготовки у стан, заданий у кресленні, називають маршрутом обробки поверхні (МОП). Склад конкретного МОП залежить від точності вихідної заготовки (способу її виготовлення) та вимог щодо якості готової поверхні. Чим ці вимоги точніші, тим більше способів обробки включають до МОП.

Як правило, існує деяка множина МОПi для i–ї певної поверхні. Найбільш раціональний МОПi визначають на підставі економічних розрахунків.

У практичній роботі треба призначати не менше 2 варіантів МОП для 2 найбільш точних, але різних за типом поверхонь деталі (наприклад, поверхня обертання та площина).

Типові МОП для деяких поверхонь, технологічні можливості різних способів обробки наведені у додатку Ж, а також [1,2,3].

Результати роботи треба надати у вигляді таблиці (див.таблицю 7.1).

Таблиця 7.1 - Варіанти МОП

Номер поверхні	Тип поверхні	Варіанти МОП
		МОП 1				МОП 2
1	Площина	Спосіб обробки		Точність (квалітет)	Rz, мкм	Спосіб обробки	Точність (квалітет)	Rz, мкм
		1 Чорнове стругання 2 Чистове стругання		.14 10	40	1 Чорнове фрезерування 2 Чистове фрезерування	14 10	40
....	....	....	...	....	....	....	....	...