Термінологічний словник

Банківський кредит – це кредитні відносини, в яких хоча б одна сторона є банком, тобто банки можуть виступати не тільки кредиторами, а й позичальниками.

Бланковий кредит – це незабезпечений кредит, що надається банком надійним позичальникам.

Грошова форма кредиту – це рух по­зикового капіталу здійснюється у формі грошей.

Державний кредит – це кредит, що надається юридичними та фізичними особами державі як позичальнику (в особі централь­них та місцевих органів влади); традиційна форма цього кредиту - випуск державних облігацій.

Емісійна функція кредиту (антиципаційна) полягає у то­му, що на основі кредиту здійснюється емісія грошей як пла­тіжних засобів методами кредитної експансії (розширення кредиту) і кредитної рестрикції (звуження кредиту).

Іпотечний кредит – довгостроковий кредит, який видається під заставу нерухомого майна (землі, виробничих або житлових будівель), яке при цьому залишається у користуванні позичальника.

Капіталоутворююча теорія кредиту розкривається у таких основних положеннях: кредит може створювати багатства і капітал, з ним ототожнюються гроші; банки – не посередники, вони відіграють значну роль у створенні кредиту і капіталу; кредит і банки – вирішальні фактори розвитку виробництва, що здатні запобігти економічним кризам, інфляції, забезпечити процвітання суспільства.

Комерційний кредит — надається одним товаровироб­ником іншому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу.

Консорціумний (синдикатний) кредит – для кредитування клієнта з метою зменшення ризику створюється банківський консорціум, який зби­рає з банків-учасників потрібну позичальнику суму ресурсів і укладає з ним договір.

Контокорентний кредит – банк відкриває клієнту контокорентний рахунок, з якого здійснюються усі платежі клієнта за рахунок його власних коштів, а при їх недостатності за рахунок кредиту в межах установленого ліміту, також на цей рахунок надходять кошти клієнту, які за умов заборгованості по кредиту зараховуються у його погашення.

Контрольна функція кредиту реалізується в процесі кредитування у вигляді взаємного контролю кредитора і позичальника: перевірка репутації банку, оцінка кредитоспроможності позичальника, контроль за дотриманням умов кредитної угоди щодо цільового використання коштів та своєчасного погашення відсотків та основної суми боргу.

Кредит – це специфічний вид економічних відносин між суб'єктами ринку (кредиторами і позичальниками) з при­воду мобілізації, нагромадження і перерозподілу тимчасово віль­них коштів.

Кредити до запитання видаються банком на невизначений термін. Погашаються вони по мірі можливостей клієнта, а повне погашення на першу вимогу банка.

Кредит в оборотний капітал – позика на придбання предметів праці – сировини, матеріалів, палива тощо – на покриття витрат виробництва та обігу.

Кредит в основний капітал – позика на технічне переозброєння, реконструкцію і розширення діючих підприємств, будівництво нових підприємств.

Кредитна лінія – передбачає надання обмеженої суми кредиту (ліміту), якою користується позичальник у міру виникнення потреб протягом визначеного терміну. Якщо платежі на погашення основної суми боргу знову зараховуються на поповнення суми ліміту – це називається відновлювана кредитна лінія. За відсутності такої умови – кредитна лінія є невідновлюваною.

Кредитний ризик - втрати, пов’язані з неможливістю або небажанням позичальників виконувати свої зобов’язання перед банком.

Лізинговий кредит – придбання банком рухомого або нерухомого майна у власність з метою здачі в оренду. Орендар сплачує вартість об’єкта з відсотками частинами протягом визначеного періоду, після чого цей об’єкт переходить у його власність – це фінансовий лізинг. Користування майном із сплатою орендної плати без права викупу – оперативний лізинг.

Міжнародний кредит – це кредит, який надається державою або міжнародними валютно-кредитними організаціями іншій країні, банком однієї країни банку іншої держави, підприємствами або фізичними особами однієї країни фірмам та населенню іншої держави.

Натуралістична теорія кредиту розглядає кредит як засіб перерозподілу матеріальних цінностей у натуральній формі, не визначаючи ролі банків у створенні кредиту. Її основні положеннями, що отримали подальший розвиток є: кредит сам собою не може створювати реального капіталу, який виникає тільки у процесі виробництва; кредит залежить від прибутку, не створює реального капіталу.

Нестандартні кредити – це кредити, за якими спостерігається несвоєчасне погашення з різним рівнем ризику: 5% чистого кредитного ризику – кредити "Під контролем"; 20% – "Субстандартні" кредити; 50% - "Сумнівні" кредити; за "Безнадійними" кредитами банк передбачає неповернення всієї суми боргу (100% ризик).

Овердрафт вважають різновидом контокорентного кредиту, який не обов’язково передбачає відкриття окремого (контокорентного) рахунку для кредитування. Ліміт кредитних коштів може бути визначений і на поточному рахунку клієнта, де враховуються всі його платежі та надходження, пов’язані із здійсненням господарської діяльності.

Паралельний (багатосторонній) кредит – коли одному позичальникові кредит надають різні банки на одних умовах, але кожен з них укладає окрему угоду з позичальником.

Перерозподільча функція кредиту полягає у тому, що тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб передаються в тимчасове використання підприємств і населення для задоволення їхніх виробничих чи особистих потреб.

Позичальник - одержувач позики; сторона в кредитній угоді, від якої інша сторона (кредитор) має право вима­гати повернення грошей (майна) і спла­ти процента. Позичальником може бути держава, юридична особа, грома­дянин.

Позичковий капітал - це капітал, що віддається власником у позичку і забезпечує надходження прибутку у вигляді процента.

Позичковий процент – це ціна грошей, яку позичальник сплачує зі свого прибутку за взятий у кредит грошовий капітал.

Пролонговані (відстрочені) кредити – це кредити, погашення яких на прохання клієнта банк переніс на пізніший термін.

Простий процент - коли ставки відсотків застосовуються до початкової суми протягом всього періоду.

Прострочені кредити – це кредити, які не погашені клієн­том у передбачений кредитною угодою термін.

Складний процент - це процент від сукупної вартості вкладу з процентами, нарахованими у попередньому періоді.

Споживчий кредит – це кредитні відносини, в яких позичальником є фізична особа, що отримує товари тривалого використання в кредит.

Стандартні кредити – це кредити надані позичальникам, що своєчасно розраховуються з банком за основною сумою боргу та відсотками, мають належну фінансову стійкість, яка забезпечить погашення кредиту в майбутньому. Ризик неповернення за стандартними кредитами становить 1% від суми чистого кредитного ризику.

Стимулююча функція кредиту передбачає ефективне використання позики з боку позичальника, щоб на зароблені кошти не тільки повернути кредит, але й одержати прибуток.

Строкові кредити - це кредити, строк погашення яких ще не настав.

Товарна форма кредиту – це кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстроченням платежу.

Чистий кредитний ризик дорівнює сумі загальної заборгованості позичальника зменшеної на вартість застави.