Практичні завдання до самостійної роботи

Скласти термінологічний словник до теми¹.

Тестові завдання для самоконтролю

1. Туризм – це:

   1. виїзд особи на постійне місце проживання з професійно – діловою метою;

   2. тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в професійно – ділових чи інших цілях зі здійсненням оплачуваної діяльності в місці перебування;

   3. тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно – ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування;

   4. відповіді доповнюють одна одну.

2. До складу туристичного продукту входять послуги:

   1. перевезення і розміщення;

   2. з організації відвідування об’єктів культури та відпочинку;

   3. реалізація сувенірної продукції;

   4. всі відповіді вірні.

3. Ознаки туризму як самостійної галузі національної економіки:

   1. суб’єктами туризму є досить однорідні за призначенням і технологією виробництва товари і послуги підприємства;

   2. поступове вдосконалення системи управління туризмом;

   3. створення Державної туристичної організації України;

   4. створення однорідної за цільовим призначенням продукції;

   5. усі відповіді правильні.

4. Організація рекреаційно-туристичної діяльності у правових рамках регулюється:

   1. нормативно-правовими актами реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю;

   2. законодавчими актами про сертифікацію туристичних підприємств;

   3. податковим законодавством;

   4. усі відповіді правильні.

5. Національне законодавство про туризм має базуватись на основі:

   1. звичаєвого права;

   2. принципів і норм міжнародного товариства;

   3. резолюцій міжнародних конференцій;

   4. правильна відповідь не зазначена.

Практичне завдання:

Складіть перелік основних нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини у сфері туризму з покажчиком предметних аспектів регулювання. Зразок:

Категорія нормативних актів
Назва нормативного акту	Коло відносин, що регулюються
…

Джерела і література

Основна література:

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12

Нормативно-правові акти:

13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 27, 86, 89, 13-91

Додаткова література

95, 96, 97, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 106, 107, 108, 109, 110, 111, 112, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 123, 124, 125

Тема 2 Суб’єкти туристичних правовідносин.

Основні терміни та поняття: турист, туристичний оператор (туроператор), туристичний агент (туагент), гід-перекладач, екскурсовод, спортивний інструктор, провідник, фахівець туристичного супроводу.

Методичні рекомендації до вивчення теми

Учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, як визначає ст. 5 Закону України «Про туризм», є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Отже, однією з центральних фігур досліджуваних правовідносин для задоволення потреб якої і здійснюється туристична діяльність є турист. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про туризм» турист – це особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов’язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.

Суб’єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (суб’єкти туристичної діяльності), відповідно до ст. 5 Закону України «Про туризм», є:

• туристичні оператори (туроператори) – це юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність;

Туроператори – це насамперед підприємства, що створюють власний турпродукт і реалізують його від свого імені через агентства або безпосередньо кінцевому споживачу. У процесі організації поїздок вони встановлюють договірні взаємовідносини з підприємствами, що надають послуги розміщення, харчування, транспортування та ін., з яких формується турпродукт. Часто туроператори орендують на основі довгострокових угод готелі чи інші засоби розміщення, літаки, автобуси. Туроператори поділяються на ініціативних і рецептивних.

Ініціативні туроператори відправляють туристів за кордон чи в інші регіони за домовленістю з приймаючими (рецептивними) операторами чи з готельними підприємствами. Відмінністю їх від туристських агентств, що займаються винятково продажем чужих турів, є те, що вони формують свій турпродукт додаючи до пакету рецептивного оператора власну послугу (зазвичай – це транспорт).

Рецептивні туроператори – це оператори на прийомі, що організовують обслуговування туристів у місцях призначення. Вони формують свій турпродукт з окремих послуг, що надаються місцевими готелями, підприємствами громадського харчування, екскурсійними бюро, розважальними установами тощо.

Ініціативний та рецептивний туроператори встановлюють між собою тісні договірні взаємовідносини, згідно з якими перший комплектує та направляє туристичні групи, забезпечує їх транспортом; другий приймає ці групи та організовує їхнє обслуговування на місці.

Реальне туристське підприємництво часто поєднує вищевказані операторські функції. Стосовно деяких своїх продуктів туроператор може виступати як рецептивний, так й ініціативний, а в деяких випадках – і як агент із продажу готових турів, сформованих іншим туроператором [113].

• туристичні агенти (турагенти) – це юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб’єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Туристичні агентства – це підприємства, які виконують роль посередників між туроператорами, готелями, авіакомпаніями, з одного боку, і кінцевими споживачами, з іншого. Вони займаються роздрібним продажем як готових турпродуктів, так і окремих туристичних послуг. Продаж турпродуктів здійснюється за цінами, від імені та за рахунок туроператорів. Реалізація окремих послуг відбувається за цінами, від імені та за рахунок підприємств, що надають їх За свою посередницьку діяльність турагентства одержують комісійну винагороду.

Готель – підприємство будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що надає послуги з тимчасового розміщенням, до яких належить обслуговування жилого приміщення (номера), харчування (ресторанне обслуговування), збереження майна і багажу проживаючого, а також інші послуги, надані залежно від категорії готелю.

Аналогічні засоби розміщення – підприємства будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що складаються з номерів і надають обмежені готельні послуги, включно з щоденним заправлянням ліжок, прибиранням кімнат і санвузлів;

Заклад ресторанного господарства – організаційно-структурна одиниця у сфері ресторанного господарства, яка здійснює виробничо-торговельну діяльність: виробляє і (або) доготовляє, продає і організовує споживання продукції власного виробництва і закупних товарів, може організовувати дозвілля споживачів.

Ресторан – різновид об’єкта ресторанного господарства з різноманітним асортиментом страв, напоїв, кулінарних та кондитерських виробів складного приготування, з виготовленням та реалізацією страв на замовлення та фірмових страв, вино-горілчаних та тютюнових виробів, з підвищеним рівнем обслуговування і комфорту в поєднанні з організацією дозвілля відвідувачів.

Туристичні корпорації – це великі підприємства, що шляхом участі об’єднують широке коло фірм, що представляють різні види туристичних послуг. Вони в значній мірі монополізували ринок і перетворилися в потужні міжгалузеві виробничо-господарські комплекси, що включають підприємства різних підгалузей туристичної індустрії (готельні, транспортні, операторські, страхові й інші компанії) і реалізують тури через широку мережу ініціативних туроператорів і турагенств в різних країнах.

Транспортні компанії – підприємства будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що надають послуги перевезення;

• інші суб’єкти підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг;

• гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу – фізичні особи, які проводять діяльність, пов’язану з туристичним супроводом і які в установленому порядку отримали дозвіл на право здійснення туристичного супроводу, крім осіб, які працюють на відповідних посадах підприємств, установ, організацій, яким належать чи які обслуговують об’єкти відвідування;

• фізичні особи, які не є суб’єктами підприємницької діяльності та надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування тощо.

Перелік посад фахівців туристичного супроводу, кваліфікаційні вимоги до них та порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі туризму.

На сьогодні таким документом є Положення про порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу фахівцям туристичного супроводу, затверджене наказом Державної туристичної адміністрації України від 24 вересня 2004 р. № 83. Це Положення розроблено з метою забезпечення надання якісного туристичного супроводу та екскурсійного обслуговування груп туристів та туристів, що здійснюють подорожі індивідуально, створення бази даних про наявні в Україні кадри туристичного супроводу, ступінь фахової підготовки гідів-перекладачів, екскурсоводів, спортивних інструкторів, провідників та інших фахівців туристичного супроводу.

Цим Положенням визначаються:

• порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу;

• порядок створення та основні функції акредитаційних комісій;

• перелік документів, що надаються фахівцями туристичного супроводу акредитаційній комісії для отримання дозволу на право здійснення туристичного супроводу;

• порядок контролю та скасування дії дозволу на право здійснення туристичного супроводу.

Дозвіл на право здійснення туристичного супроводу є офіційним документом, який підтверджує кваліфікацію фахівця туристичного супроводу і дає право на:

• надання екскурсійних послуг екскурсоводами та гідами-перекладачами в населених пунктах та об’єктах показу, внутрішніми правилами яких це не заборонено, у межах даної адміністративної території та надання дорожньої інформації під час слідування туристичних груп до місця призначення;

• надання відповідних послуг із туристичного супроводу іншими фахівцями туристичного супроводу.

Дозвіл повинні отримувати гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу – фізичні особи, які проводять діяльність, пов’язану з туристичним супроводом, за винятком осіб, які працюють на відповідних посадах підприємств, установ, організацій, яким належать чи які обслуговують об’єкти відвідування (музеї, парки – пам’ятки садово-паркового мистецтва, монастирські комплекси, спеціалізовані виставки тощо).

Екскурсоводи та гіди-перекладачі під час надання екскурсійних послуг та інші фахівці туристичного супроводу при здійсненні туристичного супроводу повинні мати при собі:

• нагрудний знак (бейдж);

• Дозвіл на право здійснення туристичного супроводу;

• копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, завірену в установленому порядку (у разі, якщо екскурсовод / гід-перекладач самостійно надає екскурсійні послуги або інший фахівець туристичного супроводу – послуги туристичного супроводу як суб’єкт підприємницької діяльності).

Вам необхідно ознайомитися з порядком надання згаданих дозвільних документів, порядком здійснення такої діяльності.

Вам необхідно пригадати матеріал попередньо вивчених навчальних курсів щодо організаційно-правових форм суб’єктів господарювання. Відповідно до Державного класифікатора організаційно-правових форм господарювання (ДК 002:2004), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 р. № 97, організаційно-правова форма господарювання – це форма здійснювання господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов’язаннях підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо.

Туристична діяльність може здійснюватися юридичною особою – організацією, створеною і зареєстрованою у встановленому законом порядку, або фізичною особою – підприємцем, іноді – фізичною особою (громадянином). Юридична особа може бути створена шляхом об’єднання осіб та (або) майна.

У туристичній діяльності діють багато суб’єктів різних організаційно правових форм.

У залежності від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні виділяють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є державні, комунальні, а також підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризи­ків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Однією із найбільш популярних організаційно-правових форм для здійснення туристичної діяльності є господарські товариства. Найбільшу увагу з п’яти існуючих їх різновидів слід приділити акціонерним товариствам та товариствам з обмеженою відповідальністю.

Окремо слід з’ясувати правове становище фізичної особи – підприємця (ФОП) та особливості здійснення нею підприємницької діяльності у сфері туризму. Слід чітко розмежувати правове становища фізичної особи громадянина і фізичної оособи – підприємця. Зважаючи на те, що окремі види діяльності у сфері туризму можна здійснювати без реєстрації ФОП слід розглянути їх особливості та порядок здійснення.

Продовжуючи попередню тему, слід зауважити, що одним із учасником туристичних правовідносин, якому належать певні управлінські, дозвільні та контрольні функції є Державне агентство України з туризму та курортів. Слід детальніше ознайомитися з його функціями, обов’язками та правами, якими вони забезпечені.

Говорячи про правове становище учасників туристичних правовідносин слід пам’ятати, що вони значною мірою базуються на договорах, що укладаються між ними. Договорам присвячена тема 4, але із загальним поняттям договірних правовідносин, прав і обов’язків варто ознайомитися вже зараз.

План лекційного заняття:

1. Суб’єкти туристичних правовідносин: поняття, склад.

2. Правовий статус суб’єктів туристичних правовідносин.

3. Органи державної влади, що здійснюють регулювання в сфері туризму.

4. Суб’єкти туристичної діяльності: сутність, види, права та обов’язки.

5. Організаційно-правові форми суб’єктів підприємницької діяльності, що можуть здійснювати надання туристичних послуг.

План практичного заняття № 2:

1. Суб’єкти туристичних правовідносин: поняття, склад.

2. Правовий статус суб’єктів туристичних правовідносин.

3. Органи державної влади, що здійснюють регулювання в сфері туризму.

4. Державне агентство України з туризму та курортів: склад, повноваження, права та обов’язки.

План практичного заняття № 3:

1. Суб’єкти туристичної діяльності: сутність, види, права та обов’язки.

2. Організаційно-правові форми суб’єктів підприємницької діяльності, що можуть здійснювати надання туристичних послуг.

3. Громадські туристичні організації: правові засади створення та функціонування.

4. Туристи як суб’єкти туристичних правовідносин (суб’єктивні права, свободи і юридичні обов’язки тощо).

Самостійна робота:

1. Туристи як суб’єкти туристичних правовідносин (суб’єктивні права, свободи і юридичні обов’язки тощо).

2. Державне агентство України з туризму та курортів: склад, повноваження, права та обов’язки.

3. Суб’єкти туристичної діяльності: сутність, види, права та обов’язки.

4. Громадські туристичні організації: правові засади створення та функціонування.