Karpenko_Ek_i_fin_pr_015-295

визначених чинним законодавством, а також на суму витрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг).

Прибуток чистий враховує у своєму складі суму прибутку від звичайної діяльності після оподаткування із врахуванням сальдо надзвичайних доходів і витрат після сплати законодавчо встановлених податків; залишається в розпорядженні підприємства.

Рентабельність – відносний показник ефективності роботи підприємства, котрий обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів).

Рентабельність виробництва – показник, що характеризує ефективність використання виробничих засобів і визначається як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих засобів і нормованих оборотних коштів.

Рентабельність капіталу (майна) – показник, що характе-

ризує ефективність використання капіталу (майна) й обчислюється як відношення балансового прибутку до вартості капіталу (майна) підприємства.

Рентабельність продукції – показник ефективності виробництва. Його визначають зіставленням прибутку з витратами й ресурсами на виробництво продукції.

Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом за-

стосування норм амортизації до балансової вартості груп основних засобів на початок розрахункового кварталу.

Точка беззбитковості – мінімальний обсяг виробництва (реалізації) продукції, за якого сума одержаного валового доходу дорівнює сумі поточних витрат.

Фінансова діяльність підприємства – діяльність, спрямо-

вана на здійснення фінансових інвестицій, зокрема, придбання цінних паперів, вкладання коштів у банки з метою отримання доходу.

Фінансовий план – план формування та розподілу фінансових ресурсів підприємства.

Фінансовий стан підприємства характеризується забезпе-

ченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального

Сутність проблеми підвищення економічної ефективності діяльності полягає у збільшенні економічних результатів на кожну одиницю витрат у процесі використання наявних ресурсів. Проблема підвищення ефективності виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю поточних витрат і ресурсів досягати максимально можливого збільшення результату (ефекту). Різноманітність одержуваних результатів господарської діяльності є одним із напрямів класифікації видів ефективності виробництва.

Найважливішим економічним результатом господарської діяльності підприємства з урахуванням довгострокової перспективи його розвитку є отримання максимального прибутку на вкладений капітал. Співвідношення прибутку й одноразових витрат стає вихідною основою для реального підвищення ефективності виробництва.

У сучасних умовах господарювання зустрічаються різні форми прояву економічної ефективності. Технічні та економічні аспекти ефективності характеризують розвиток основних чинників виробництва й результативність їх використання. Соціальна ефективність відображає вирішення конкретних соціальних завдань (наприклад, поліпшення умов праці, охорона навколишнього середовища тощо). Зазвичай, соціальні результати тісно пов’я- зані з економічними, оскільки основу всякого прогресу становить розвиток матеріального виробництва.

За наслідками виділяють економічну й соціальну ефективність виробництва. Економічний ефект відображається такими показниками, як обсяг товарної, чистої, реалізованої продукції, розмір одержаного прибутку, економія окремих видів матеріальних ресурсів. Соціальний ефект може проявлятися у збільшенні нових робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшенні умов праці та побуту, стану оточуючого середовища. Можуть бути й такі негативні соціальні наслідки виробництва, як поява безробіття, посилення інфляції, погіршення економічного становища. На підприємствах необхідно визначати, оцінювати як економічну, так і соціальну ефективність. За місцем одержання виділяють локальний ефект (конкретний результат господарської чи

ками. З урахуванням цього в загальному вигляді критерієм ефективності виробництва є максимізація обсягу чистої продукції (національного доходу) відносно витрат живої й уречевленої праці. На рівні підприємства критерієм ефективності може бути максимізація прибутку за умови економічно обґрунтованої побудови системи цін на продукцію, що виробляється, та оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва.

Кількісна визначеність критерію ефективності підприємства знаходить відображення в окремих показниках загальної ефективності виробництва, які формують систему показників ефективності. При цьому під системою розуміють сукупність показників, що всебічно відображають різні сторони ефективності виробництва. Ученими розроблені різні варіанти такої системи, але для всіх варіантів найважливішим принципом є формування системи на основі часткових показників, що відображають ефективність витрат окремих видів ресурсів, та узагальнюючих показників ефективності. Ці показники залежать від того, які ресурси (застосовані чи споживані) беруть для розрахунків, тобто ресурсний чи витратний підхід використовується для визначення ефективності виробництва.

Узагальнюючим показником ефективності споживаних ресурсів може бути показник витрат на одиницю товарної чи реалізованої продукції, що характеризує рівень поточних витрат на виробництво реалізованої продукції.

До узагальнюючих показників ефективності господарювання можуть бути віднесені коефіцієнти прибутку. Коефіцієнти прибутку показують, наскільки ефективно підприємство контролює витрати.

Часткові показники ефективності поділяють на три групи:

1)показники ефективності використання персоналу;

2)показники ефективності використання виробничих основних засобів та оборотних активів;

3)показники ефективності використання фінансових коштів (оборотних коштів і капітальних вкладень).

Розрахунки показників ефективності потрібні для оцінки рівня використання різних видів витрат і ресурсів, організаційно-

Ефект комерційний економічний – результат, який дає мо-

жливість оцінити ефективність упровадження технічних новинок із врахуванням економічних інтересів окремих проектноконструкторських організацій, підприємств-виробників та під- приємств-споживачів; обчислюється на окремих стадіях життєвого циклу нововведення.

Ефективність – відношення корисного ефекту (результату) до витрат на його одержання.

Ефективність абсолютна економічна визначається по під-

приємству в цілому та характеризує загальний ефект (віддачу) від використання ресурсів і витрат.

Ефективність виробництва представляє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили за певний проміжок часу під час виробництва продукції та послуг.

Ефективність екологічна – пов’язана з таким використанням ресурсного потенціалу галузі, що не завдає шкоди довкіллю і забезпечує виробництво екологічно чистої продукції.

Ефективність економічна – показник економії суспільної праці в результаті застосування певних заходів; зіставлення результатів господарської діяльності з витраченими ресурсами: трудовими, матеріальними, природними, фінансовими, основним капіталом тощо.

Ефективність економічна виробництва – кількісне співвід-

ношення результатів господарської діяльності й витрат.

Ефективність підприємства – комплексна оцінка кінцевих результатів використання необоротних та оборотних активів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу.

Ефективність порівняльна економічна характеризує еконо-

мічні переваги одного варіанта над іншими щодо раціонального використання ресурсів і витрат.

Ефективність соціальна – відповідність результатів господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства. Інтегруючим показником соціальної ефективності є підвищення народного добробуту, якості життя.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є своєчасне виявлення й усунення недоліків у фінансовій діяльності, пошук резервів підвищення рентабельності як основи стабільної роботи підприємства та використання ним зобов’язань перед державою й іншими суб’єктами господарювання.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними засобами;

оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

оцінка положення підприємства на фінансовому ринку і кількісне оцінювання його конкурентоспроможності;

визначення ефективності використання фінансових ресурсів. Отже, можна виділити три напрями аналізу фінансового стану: 1) розміщення і власність фінансових коштів; 2) достатність фінансових коштів у кожний момент часу; 3) використання фінансових коштів.

Розміщення і власність фінансових коштів, у свою чергу,

можна аналізувати за трьома напрямами при спільному використанні даних як активу, так і пасиву. Перший є аналізом структури коштів, другий і третій – оцінкою ліквідності та фінансової стійкості.

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємства, за доступністю можна поділити на:

відкриту – інформація, що міститься в бухгалтерській звітності та статистичній звітності, виходить за межі підприємства;

закриту – планові та прогнозні показники підприємства, норми, нормативи, ліміти й тарифи, система їх оцінки та регулювання фінансової діяльності.

З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності. Вона має давати:

1) оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємства;