31. Просвітництво та розвиток суспільно-політичної та філософської думки в Україні у 17-18ст.

Зароджується і міцніє одна з основних ідей Просвітництва -ідея залежності

суспільного прогресу від розповсюдження освіти. Риси: ідея цінності людини, концепція

просвітницького абсолютизму, співчування за долю Вітчизни, бажання підвищити

самосвідомість та самоствердження особи.

15 жовтня 1615 р. було засновано Київську Братську школу, звідки почалися

витоки вищої освіти в нашій країні. Восени 1631 р. у Києві з'явилася ще одна школа,

ЛаврськаКиєво-Могилянська академія .

У філософії неподільно панували ідеї Арістотеля. З викладацькою роботою в

Києво-Могилянській колегії був зв'язаний Лазар Баранович. Віддаючи перевагу релігії

перед філософією.Визначним українським письменником і філософом XVII ст. був

ІоаникійГалятовський. Первинний та всестворюючий початок, за Галятовським, -це

Бог.Феофан.Він визнавав релігійну істину -"святе письмо" і природознавчу -"природу й

науку".

Григорій Савич Сковорода. У світогляді і діяльності Сковороди можна виділити

два періоди: літературний і саме філософський.

.

Бог,є тим початком, який складає першооснову сущого.

.

ідея "трьох світів", розгорнута в діалозі "Потоп Земний". Перший і головний світ у

Сковороди -макрокосм. Це "всеобщий мир обитель-ный, где все рожденноеобитает".

Макрокосму як загальному світу Сковорода протиставляє два часткових світи мікрокосм,

чи малий світ (людина), і символічний світ (Біблія).

.

Науку про людину і її щастя вважав головною і вищою з усіх наук. Проявом людського

щастя внутрішній світ, серце.

.

Сковорода відрізняв процес праці та її результат. Істинна насолода -в насолоді самим

процесом праці.

.

Розглядаючи проблему рівності людей, Сковорода визнавав лише одну нерівність нерівність

в обдарованості і покликанні в одному й тому ж виді діяльності, що має не

соціальне, а природне походження. (сродна праця)

.

Людина може досягти свого щастя, залишаючись бідною.Той, хто володіє собою, хоча й

бідний, насправді багатший за царів, а той, хто володіє світом, не володіючи собою,

потерпає за своє багатство і не може почувати себе щасливим.

32. Жанри українського живопису у 18ст.

Панувала естетика бароко. Це виявило себе, передусім, в українському

іконописанні.

У тяжкі часи неспокою і боротьби культ Богородиці в Укр набув особливого

змісту. У козаччину Божа Матір перестає бути страктною покровителькою. Вона набуває

вигляду земної української жінки в багато гаптованому національному вбранні

Провідний майстри: у Львові був Микола Петрахнович, Іван Руткович із Жовкви.

Окреме місце в українському бароковому живопису Східної України належить іконостасу

Спасо-Преображенської церкви у Великих Сорочинцях Полтавської області, побудованої

1734 p. гетьманом Данилом Апостолом.

Сорочинський іконостас — цілий художній комплекс-більше сотні різних ікон. То

яскраві, то глибоко притамовані серед її пишної різьби й позолоти створюють живу

кольорову симфонію. А образи правого і лівого бічних вівтарів — "Введення Храму",

"Зішестя до пекла" за своїм характером є раніше написаними картинами. Вони вражають

експресією, енергійними ракурсами, внутрішньою напруженістю.

У розглядуваний період набуває розвитку український портретний живопис.

Портрет, поруч з гербом, став однією з важливих ознак приналежності до суспільних

верств.

Портрети позначені лаконізмом деталей, стриманістю у зображенні емоцій.

Спочатку на портретах герби зустрічаються зрідка. Урочиста поза, жести, що

підкреслюють гідність та амбіцію (рука на ефесі шаблі тощо), зустрічаються лише в

поодиноких творах.

Портретне малярство на Наддніпрянщині представлене найбільш епітафіальними

— тобто посмертними зображеннями. Портретам козацької старшини не властива

бундючність і гонристість. Як молода еліта, старшинство зберігає ще багато народна і в

побуті, і в зовнішньому вигляді. У козацькому образі підкреслюють ще й таку

особливість, як його психологічна глибина, що передає, чи принаймні, натякає на

складність козацької душі.

З другої половини XVII ст. як самостійний жанр виокремлюється гравюра. Велике

художнє значення мають, зокрема, ілюстрації до "Києво-Печерського патерика" майстра

Іллі, твори гравера Федора до Євангелія.