10.8.3.Вимірювання довжини прокату і труб

Вимірювання довжини прокату за допомогою імпульсних перетворювачів положення прокату у принципі не відрізняється від вимірювання ширини листового прокату.

При вимірюванні довжини прокату за допомогою кодового перетворювача положення прокату (рис.10.26) довжина прокату визначається

Рисунок 10.26 – Схема кодового перетворювача довжини прокату

як значення координати х переднього кінця смуги в мить, коли задній її кінець проходить місце розташування першого по ходу смуги фотореле положення 1. Підвищення точності вимірювання довжини смуги за допомогою кодових перетворювачів положення прокату без істотного збільшення числа реле положення досягається з використанням шахової схеми того, що має в своєму розпорядженні реле. Реле положення 1, 2..., n, розташовані на відстані Δ один від одного, утворюють перетворювач положення переднього кінця смуги ПППК.

Реле положення 1', 2'..., n', розташовані на відстані δ один від одного, утворюють перетворювач положення заднього кінця смуги ППЗК. Величини Δ і δ зв'язані співвідношенням Δ=(n'-1)δ. Відстань між реле 1 і 1' дорівнює мінімальній довжині l_min смуги П, а відстань між реле n і n' - максимальній довжині смуги l_max. В мить, коли задній кінець смуги знаходиться в зоні дії перетворювача ППЗК, а передній кінець проходить місце розташування якого-небудь з реле положення, створюючих перетворювач ПППК, вихідні сигнали перетворювачів в паралельних унітарних кодах відображають координати заднього і переднього кінців смуги х_з і х_п. Вимірювана довжина смуги визначається виразом l = l_min+x_з+x_п.

Використовуючи вимірника положення прокату з проміжним перетворенням вимірюваної координати кінця смуги в кутове переміщення робочого валка (вимірювального ролика) довжину прокату визначають як значення координати х переднього кінця смуги у момент виходу заднього кінця з валків (вимірювальних роликів).

10.8.4. Сельсинний вимірник діаметру рулону. Вимірник (рис. 10.27)

Рисунок 10.27 – Блок-схеми сельсинного вимірника діаметру рулону: СД - сельсин-датчик; У - випрямляч; Ф- фільтр; НУ – нелінійний підсилювач

містить сельсин-датчик СД, вал якого сполучений з валом важеля притискного ролика, випрямляч В, фільтр Ф і нелінійний підсилювач НУ. характеристику вхід-вихід підсилювача НУ вибирають за умови компенсації нелінійності вимірювального механізму і характеристики сельсина-датчика.

Література

1. Технические средства автоматики. Кишнёв В.В., Иванов В.А., Тохтобаев Г.М., Афанасьев А.А. – М.: Металлургия, 1981. – 240с.

2. Зимодро А.Ф., Скабинский Г.Л. Основы автоматики. – Л.: Энерго-атомиздат, 1984. – 160 с.

3. Головко Д.Б., Рего К.Г., Скрипник Ю.О. Автоматика і автоматизація технологічних процесів. – К.: Либідь, 1997. – 232 с.

4 Зайцев Г.Ф., Костюк В.И., Чинаев П.И. Основы автоматического управления и регулирования. – Киев: Техника, 1975. – 496 с.

5. Выдрин В.Н., Федосиенко А.С. Автоматизация прокатного производства. – М.: Металлургия, 1984. – 472 с.

6. Афанасьев В.Д. Автоматизированный электропривод в прокатном про-изводстве. – М.: Металлургия, 1979. – 280 с.

7. Ключев В.И. Теория электропривода. – М.: Энергоатомиздат, 1985. 560 с.

8. Кочетков В.П., Багаутинов Г.А. Теория автоматизированного электропри-вода: Учебное пособие.– Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 1992.– 328с.

9. Денисов А.А., Нагорный В.С. Пневматические и гидравлические устрой-ства автоматики.– М.: Высшая школа, 1978.– 214 с.

10. Погорєлов С.В. Автоматизація приводів машин. Конспект лекцій. – Запоріжжя: ЗДІА, 2004– 148с.

169