74. Використання конкурентних переваг для досягнення цілей на ринку.

Конкурентна перевага - це становище фірми на ринку, яке дозволяє їй долати сили конкуренції та приваблювати покупців. Конкурентні переваги створюються унікальними матеріальними та нематеріальними активами, котрими володіє підприємство, тими стратегічно важливими для даного бізнесу сферами діяльності, котрі дозволяють перемагати в конкурентній боротьбі. Основою конкурентних переваг, таким чином, є унікальні активи підприємства чи особлива компетентність в сферах діяльності, важливих для даного бізнесу. Конкурентні переваги, як правило, реалізуються на рівні стратегічних одиниць бізнесу та є основою ділової (конкурентної) стратегії підприємства.

Конкурентні переваги можуть мати різноманітні форми в залежності від специфіки галузі, товару, ринку. При визначенні конкурентних переваг важливо орієнтуватися на запити споживачів та переконатися в тому, що ці переваги сприймаються ними як такі. Інакше, може виявитися, наприклад, що підприємство вважає себе відомим на місцевому ринку і не витрачає засобів на рекламу, а споживачі не володіють інформацією про це підприємство.

Фірма повинна мати декілька (чотири-п’ять) конкурентних преваг, котрі необхідно захищати щоб досягт ибажаних цілей на ринку. Засобами захисту конкурентних переваг можуть бути:

Монополія.

Патенти, ноу-хау, таємничість.

Доступ до джерел сировини та комунікацій. Існує велика кількість напрямків досягнень конкурентних переваг, чи ділових стратегій, але найбільш загальними є:

Лідерство у витратах (собівартість продукції).

Диференціація продукції

Фокусування (концентрація).

Ранній вихід на ринок (стратегія першопрохідця).

Синергізм.

75. Стратегії диверсифікації у споріднені та неспоріднені галузі.

Стратегія диверсифікації у неспоріднені галузі. Відбувається вона між непрофільними підприємствами, фірмами, що використовують свої можливості для забезпечення швидкого досягнення фінансових цілей.

Стратегія диверсифікації у споріднені галузі. У процесі пошуку варіантів диверсифікації підприємство може зупинити свій вибір на спорідненій або на зовсім новій галузі. Стратегія диверсифікації у споріднені галузі — система планів і дій підприємства щодо проникнення у галузь, наділену стратегічною відповідністю галузі, в якій воно функціонує.

Стратегія диверсифікації поділяється на:

- диверсифікацію в споріднені галузі (концентричну, горизонтальну);

- диверсифікацію в неспоріднені галузі (конгломератну).

Стратегія концентричної диверсифікації базується на пошуку і використанні додаткових можливостей бізнесу для виробництва нової продукції, яка з технічної та маркетингової точок зору подібна до продукції фірми. Як правило, ці товари привертатимуть увагу нових класів споживачів.

Стратегія горизонтальної диверсифікації передбачає пошук можливостей зростання на ринку завдяки новій продукції, яка відрізняється від тієї, що використовується. При цьому нова продукція повинна бути зорієнтована на старих клієнтів фірми. Важливою умовою реалізації цієї стратегії є попереднє оцінювання фірмою власних можливостей у виробництві нової продукції.

Стратегія конгломератної диверсифікації полягає в тому, що фірма розширюється завдяки виробництву продуктів, технологічно не пов'язаних з попередніми, які реалізуються на нових ринках. Це одна з найскладніших стратегій розвитку, оскільки її впровадження залежить від багатьох факторів: кваліфікації персоналу, наявності необхідних грошових сум тощо. Головною перевагою цього типу стратегії є зниження ризику для конгломерату загалом. Це пояснюється тим, що різні галузі можуть одночасно перебувати на різних етапах життєвого циклу.