Питання для перевірки засвоєних знань

1. Поняття про надзвичайну ситуацію.

2. Причини виникнення та класифікація над­звичайних ситуацій.

2. Запобігання виникненню НС.

3. Організація життєзабезпечення населення в НС.

4. Ліквідація наслідків НС.

5. Евакуація населення.

6. Єдина державна система запобігання та реагування на надзвичайні ситуації (ЄДСЗР), її завдання.

Література: основна [3, 4], додаткова [12, 14].

Список рекомендованої літератури (модуль і «безпека життєдіяльності»)

Основна:

1. Желібо Є.П., Завіруха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник за редакцією Є.П.Желібо, 6-е вид. – К.: Каравелла, 2008. – 264 с.

2. Желібо Є.П., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для дистанційного навчання. – К.: Університет „Україна”, 2005. – 264 с.

3. Желібо Є.П., Сагайдак І.С. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для аудиторної та самостійної роботи. – К.: ЕКОМЕН, 2010. – 201 с.

4. Смирнов В.А., Дикань С.А. Безпека життєдіяльності: Опорний конспект із розгорнутими тестовими завданнями для студентів усіх спеціальностей денної, заочної та дистанційної форми навчання. – Полтава: ПолтНТУ, 2008. – 304 с.

Додаткова:

5. Барбашев С.В., Зибницкий Р.Г., Шимчев С.А. Мир атомной энергии / Под ред. канд.физико-математических наук Барбашева С.В. – Запорожье: Дикое поле, 2007. – 112 с.

6. Безопасность жизнедеятельности: Учебник для вузов / Под общей ред С.В.Белова. 2-е изд., испр. и доп. – М.: Высш школа, 1999.

7. Гаубер-Швенк Г., Швенк М. Харчування: dtv-Atlas: пер. з нім. / Наук. ред. пер.: В.Г.Передерій, Ю.Г.Григоров. – К.: Знання-Прес, 2004. – 183 с.

8. Довідник нормативних документів у сфері охорони праці, пожежної безпеки, гігієни праці та соціального страхування від нещасних випадків / Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні, 2009. – 244 с.

9. Залеський І.І., Клименко М.О. Екологія людини. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2005. – 287 с.

10. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник / За редакцією К.М.Ситника. – К.: Вища школа, 2003. – 358 с.

11. Малахов Г.П. Основы здоровья. – Москва: ИКЦ «МарТ», Ростов н/Д: Издательский центр «МарТ», 2006. – 832 с.

12. Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2010 році / Міністерство надзвичайних ситуацій України, Міністерство екології та природних ресурсів України, Національна академія наук України, 2011. – 216 с.

13. Сталий розвиток суспільства: 25 запитань та відповідей: Тлумачний посібник / за ред д.хім.н. В.В.Підліснюк. – К.: Поліграф-експрес, 2001. – 28 с.

14. Хромченко В.Г. Цивільна оборона. Навч. посібник. – К.: Кондор, 2008. – 264 с.

15. Яремко З.М. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 320 с.

Модуль іі «основи охорони праці»

САМОСТІЙНА РОБОТА № 1 (2 години)

Тема 1. Законодавча та нормативна база України про охорону праці

Тема 2. Організація охорони праці на підприємстві.

Тема 3. Навчання з питань охорони праці.

Тема 4. Аналіз умов праці на підприємстві.

Тема 6. Економічні питання охорони праці.

Питання до самостійної роботи

1. Функції та задачі системи управління охороно праці на виробництві.

2. Основні заходи по запобіганню травматизму та професійних захворювань.

3. Соціальне та економічне значення охорони праці.

4. Оцінка стану охорони праці, пільги та компенсації за несприятливі умови праці.

Ключові терміни та поняття: система управління охороною праці, травматизм, професійне захворювання, заходи з безпеки, пільги та компенсації.

Система управління охороною праці (СУОП) – це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, запобігання травматизму та профзахворювань, а також додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

Створення СУОП здійснюється шляхом послідовного визначення мети і об'єкта управління, завдань і заходів щодо охорони праці, функцій і методів управління, побудови організаційної структури управління, складання нормативно-методичної документації,

В спрощеному вигляді будь-яку систему управління (керування) можна підрозділити на дві підсистеми: таку, що управляє і таку, якою управляють. В свою чергу, у системі управління виділяють об'єкт, яким управляють та орган, який здійснює таке управління. Останній, на основі аналізу отриманої інформації – зовнішньої (наприклад, наказу міністерства) або внутрішньої про стан об'єкта, розробляє і видає управлінську інформацію (наприклад, наказ по підприємству). Як правило, на великих та середніх підприємствах на підставі управлінської інформації деякий виконавчий орган (наприклад, керівники структурних підрозділів) здійснюють управлінську дію на об'єкт. У багатьох випадках орган, що здійснює управління та виконавчий орган об'єднують одним поняттям – суб'єкт управління.

До основних функцій управління охороною праці належать:

• прогнозування і планування робіт, їх фінансування;

• організація та координація робіт;

• облік показників стану умов і безпеки праці;

• аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;

• контроль за функціонуванням СУОП;

• стимулювання діяльності з охорони праці.

Основні завдання системи управління охороною праці:

• навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда питань охорони праці;

• забезпечення безпеки технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд;

• нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

• забезпечення працівників засобами колективного та індивідуального захисту;

• забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;

• організація лікувально-профілактичного та санітарно-побутового обслуговування працівників;

• професійний відбір працівників з окремих професій;

• удосконалення нормативної бази підприємства з питань охорони праці.

Усі підприємства, установи та організації повинні дбати про безпеку праці і піклуватися про здоров'я своїх працівників. До обов’язків роботодавця входить розробка комплексних заходів по охороні праці, які б гарантували безпечні і здорові умови праці на робочому місці. На жаль, сучасний стан організації праці при відсутності наукових та проектно-конструкторських розробок нових технологій, наявності недосконалого обладнання і управлінських рішень щодо безпечних умов праці, не гарантує стовідсоткової безпеки працівникам. Тому на підприємствах для відшкодування впливу небезпечних і шкідливих чинників виробництва на організм людини застосовується система пільг і компенсацій. Так, робітники, які працюють в умовах, що не відповідають нормам безпеки і санітарним нормам, користуються пільгами та отримують компенсації. Сюди належать електро- та газозварювальники, кочегари парових і водонагрівальних котлів, машиністи компресорних станцій та ін. Перелік шкідливих виробництв, професій і посад зі шкідливими умовами праці, які мають право на отримання пільг, затверджений Кабінетом Міністрів України, Держкомпраці України і профспілками.

Основні заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійної захворюваності поділяються на технічні та організаційні.

До технічних заходів належать заходи з виробничої санітарії та техніки безпеки.

Заходи з виробничої санітарії передбачають організаційні, гігієнічні та санітарно-технічні заходи та засоби, що запобігають дії на працюючих шкідливих виробничих чинників. Це створення комфортного мікроклімату шляхом влаштування відповідних систем опалення, вентиляції, кондиціонування повітря; теплоізоляція конструкцій будівлі та технологічного устаткування; заміна шкідливих речовин та матеріалів нешкідливими; герметизація шкідливих процесів; зниження рівнів шуму та вібрації; встановлення раціонального освітлення; забезпечення необхідного режиму праці та відпочинку, санітарного та побутового обслуговування.

Заходи з техніки безпеки передбачають систему організаційних та технічних заходів та засобів, що запобігають дії на працюючих небезпечних виробничих чинників. До них належать: розроблення та впровадження безпечного устаткування; механізація та автоматизація технологічних процесів; використання запобіжних пристосувань, автоматичних блокувальних засобів; правильне та зручне розташування органів керування устаткуванням; впровадження систем автоматичного регулювання, контролю та керування технологічними процесами, принципово нових нешкідливих та безпечних технологічних процесів.

До організаційних заходів належать: правильна організація роботи, навчання, контролю та нагляду з охорони праці; дотримання трудового законодавства, міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці; впровадження безпечних методів та наукової організації праці; проведення оглядів, лекційної та наочної агітації і пропаганди з питань охорони праці; організація планово-попереджувального ремонту устаткування, технічних оглядів та випробувань транспортних та вантажопідіймальних засобів, посудин, що працюють під тиском.

Показники ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці. Здійснення заходів з охорони праці призводить до певного соціального та соціально-економічного ефекту.

Соціальний ефект – це соціально-значимі наслідки поліпшення умов праці; зменшення кількості травм і захворювань; зменшення працівників зайнятих на важких, небезпечних та шкідливих роботах; підвищення працездатності; продовження періоду трудової активності; підвищення творчої активності особистості.

Соціально-економічний ефект – визначені у вартісній формі соціально-значимі наслідки від поліпшення умов і охорони праці.

Результати дії заходів щодо поліпшення умов і охорони праці оцінюються за допомогою чотирьох груп показників: змін стану охорони праці, соціальних, соціально-економічних, економічних.

Зміни стану умов праці оцінюються за факторами:

1) зміна кількості машин і механізмів виробничих будівель тощо, приведених у відповідність до вимог стандартів безпеки праці та інших нормативних актів;

2) поліпшення санітарно-гігієнічних показників, зменшення вмісту шкідливих речовин у повітрі зниження рівнів шуму та вібрації, поліпшення освітленості тощо;

3) поліпшення психофізіологічних показників, зменшення фізичних та нервово-психічних навантажень;

4) поліпшення естетичних показників, раціональне компонування робочих місць і машин, упорядкування приміщень і території, поєднання кольорових відтінків тощо.

Соціальні результати заходів щодо поліпшення умов і охорони праці визначаються за наступними показниками:

1) збільшення кількості робочих місць, які відповідають нормативним вимогам та скорочення кількості працюючих у незадовільних умовах праці;

2) зниження рівня виробничого травматизму;

3) зменшення кількості випадків професійного захворювання;

4) зменшення кількості випадків інвалідності;

5) зменшення плинності кадрів через незадовільні умови праці.

Показники соціальної і соціально-економічної ефективності розраховуються як відношення величин соціальних або соціально-економічних показників до витрат, необхідних для здійснення.

Економічні результати заходів щодо поліпшення умов і охорони праці визначається шляхом розрахунку трьох основних показників: чистого економічного ефекту, загальної економічної ефективності та порівняння економічної ефективності для економічного обґрунтування заходів щодо поліпшення умов і охорони праці.

Економічний ефект визначається як різниця між річними економічними результатами заходів та витратами на їх здійснення.

Економічна ефективність визначається як відношення економічних результатів до витрат.

Економічне обґрунтування заходів щодо поліпшення умов і охорони праці здійснюється у наступному порядку:

1) визначається набір необхідних даних про зміну стану виробничого середовища за базовим і впроваджуваним варіантами;

2) витрачаються витрати на реалізацію заходу;

3) розраховується соціальна і соціальна-економічна ефективність;

4) розраховується економічний ефект за результатами здійснення заходу.

Вихідні дані для розрахунку ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці наведені у різних формах обов’язкового обліку та звітності.

Витрати на заходи щодо поліпшення умов і охорони праці. Поліпшення умов праці потребує капітальних вкладень і поточних витрат.

До капітальних вкладень відносяться одноразові та поетапні витрати з метою створення чи оновлення основних фондів працеохоронного призначення, удосконалення техніки та технології виробництва з метою поліпшення умов і охорони праці (К).

Поточні (експлуатаційні) витрати – це витрати на утримання і обслуговування обладнання, що має працеохоронне призначення (С).

Заходи з охорони праці можуть мати багатоцільову і одноцільову направленість.

При багатоцільовій направленості кошти на охорону праці входять до капітальних вкладень для оновлення виробництва і окремо не виділяються.

Одноцільове фінансування передбачає фінансування лише працеохоронних заходів. Витрати на проведення заходів (одноцільові) визначаються як сума капітальних вкладень і поточних щорічних витрат:

,

де С – поточні (експлуатаційні) витрати на охорону праці, грн.;

Ен – нормативний коефіцієнт ефективності і капіталовкладень;

К – капітальні витрати на охорону праці, грн.

У результаті аналізу зарубіжного та вітчизняного досвіду оцінка ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці та загальних положень теорії ефективності встановлено, що методика визначення ефективності охорони праці має забезпечувати:

• можливість розрахунків на всіх рівнях управління охороною праці;

• врахування інтересів власника підприємства, найманих працівників та держави;

• можливість порівняння показників між собою та з показниками іншого періоду.

Розрахунок ефективності виконується або за обов’язковими витратами на охорону праці, передбаченим законодавством України, або за показниками, що базуються на визначенні економії внаслідок поліпшення соціально-економічних результатів після запровадження того чи іншого працеохоронного заходу.

Показники економії поділяються на слідуючи групи:

• економія від зменшення професійної захворюваності та травматизму за рахунок скорочення витрат робочого часу, зростання продуктивності праці, економії заробітної плати, економії на собівартості продукції);

• економії від зниження плинності кадрів за рахунок зменшення собівартості продукції, збільшення прибутку, за рахунок скорочення витрат на підготовку кадрів;

• економія від скорочення пільг і компенсації за роботу в несприятливих умовах за рахунок економії фонду заробітної плати в зв’язку з відміною скороченого робочого дня;

• скороченням чи повною відміною додаткової відпустки;

• із скороченням чисельності працівників, що мають право на підвищення тарифу в важких, шкідливих умовах праці;

• за рахунок економії витрат скорочення чисельності працівників, які мають право на лікувально-практичне харчування.

Оцінка соціального ефекту від запроваджених або планованих заходів щодо поліпшення умов і охорони праці передбачає використання наступних показників.

Скорочення кількості робочих місць , що не відповідають вимогам нормативних актів щодо безпеки виробництва, розраховується за формулою:

=

де ,– кількість робочих місць, що не відповідають вимогам санітарних норм до і після проведення заходу;– загальна кількість робочих місць.

Скорочення чисельності працівників , що працюють в умовах, які не відповідають вимогам санітарних норм, визначається наступним чином:

=

де ,– чисельність працівників, що працюють в умовах, які не відповідають санітарним нормам відповідно до і після запровадження заходу, чол.;– річна середньооблікова чисельність працівників, чол.

Збільшення кількості машин і механізмів та виробничих приміщень, приведених відповідність до вимог нормативних актів:

де ,– кількість машин і механізмів, що не відповідають нормативним вимогам відповідно до і після запровадження заходу, шт.;– загальна кількість машин і механізмів, шт.;,– кількість виробничих місць, які не відповідають нормативним вимогам відповідно до і після запровадження заходу, шт.;– загальна кількість виробничих приміщень, шт.

Зменшення коефіцієнта частоти травматизму:

де ,– кількість випадків травматизму відповідно до і після запровадження заходу.

Зменшення коефіцієнта тяжкості розраховується за формулою:

де – кількість днів непрацездатності через травматизм відповідно до і після запровадження заходу.

Зменшення коефіцієнта частоти професійної захворюваності через незадовільні умови:

де – кількість випадків професійних захворювань відповідно до і після запровадження заходу.

Зменшення кількості випадків виходу на інвалідність внаслідок травматизму чи професійної захворюваності:

де – чисельність працівників, що стали інвалідами до і після запровадження заходу, чол.

Скорочення плинності кадрів через незадовільні умови праці:

де - кількість працівників, що звільнилися за власним бажанням через незадовільні умови праці відповідно до і після запровадження заходу, чол.

Система пільг і компенсацій доповнює весь комплекс заходів по охороні праці, по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на підприємстві. Ця система включає додаткові відпустки, скорочений робочий час і робочі дні, пільгове пенсійне забезпечення, лікувально-профілактичне харчування, певні доплати до заробітної плати. Додаткова відпустка від 6 до 36 днів сприяє зняттю втоми організму у наслідок напруженої розумової і фізичної праці, сприяє виведенню з організму шкідливих і токсичних речовин, відновленню порушених функцій, а також ліквідації несприятливих фізіологічних змін в органах людини.

Скорочення робочого дня всього на одну годину скорочує на один місяць фонд робочого часу на рік, а також тривалість періоду дії несприятливих, шкідливих і небезпечних факторів на робітника, підвищує йог годинний заробіток на 16%.

Пільгове пенсійне забезпечення гарантується робітникам, які працюють у шкідливих умовах і гарячих цехах, а також зайнятті на роботах з тяжкими умовами праці. Воно передбачає надання пенсії до досягнення пенсійного віку і в більших розмірах.

Зниження пенсійного віку і стажу роботи скорочує тривалість дії на робітника шкідливих виробничих факторів, забезпечує раннє виведення з організму накопичених шкідливих речовин, швидке відновлення нормальної діяльності всіх систем життєзабезпечення людини.

Лікувально-профілактичне харчування надається безкоштовно і є засобом підвищення опірності організму людини до впливу шкідливих виробничих факторів, зниження захворюваності і запобігання передчасного стомлення людини. Ця пільга надається працівникам, зайнятим на роботах з особливо тяжкими умовами праці. Доплата до заробітної плати визначається за специфічними умовами праці на робочих місцях і становить 4-24% тарифної ставки. Вона використовується для зміцнення організму робітника і підвищення його опору дії шкідливих виробничих факторів за рахунок поліпшення харчування та побутових умов. Це сприяє підвищенню опірності організму робітника дії токсичних речовин, які можуть викликати порушення функції печінки, білкового і мінерального обміну, подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів. Молоко нормалізує обмінні процеси і функції організму людини, сприяє більш швидкому відновленню нормальної діяльності всіх систем життєзабезпечення людини. Відповідно до рекомендацій Міністерства охорони здоров’я України проводиться безкоштовна видача молока.

Основним завданням охорони праці на підприємствах є поліпшення умов праці. При створенні умов, що відповідають нормам безпеки і виробничої санітарії, зникає необхідність у витратах на пільги та компенсацію, підвищується продуктивність праці, що покращує психологічний клімат у колективі і матеріальне становище підприємства.