8.Царський рим

Основним заняттям населення було скотарствоі землеробство. Кліматичні та грунтові умови Апеннінського півострова, інакше званого ще Італією, сприяли цьому. Основназемляналежала товариству, по-іншому її називали агер-публікус. Бідні люди моглибратиїї в оренду. Кошти, отримані від оренди, йшли в скарбницю. Що стосується розподілу майна в сім'ї, то все належало її чолі - патріарху - і називалося прізвищем. До складу майна входили не тільки земля, інвентар, предмети побуту, але ідружина, діти. У зрошувальних спорудах тут не було необхідності, тому не існувала ніяких трудових повинностей, за допомогою яких можна було б підпорядкувати вільних землевласників. Змусити бідні верстви населення віддавати зароблене чесною працею силою знаряддя теж було неможливо, оскільки зброя була поки досить простим і доступним для всіх людей. Тому експлуатувати чужу працю було досить складно на даному етапі розвитку римського суспільства.Господарствомало натуральний, замкнений характер. Римляни розводили велику і дрібну рогату худобу, а також свиней. Вони обробляли зернові культури, займалися городництвом і виноградарством, була відома культура оливок. Плуг виготовлявся з цілого шматка дерева. Застосовувалися в сільському господарстві мотика, борона, коса, граблі, лопата і інших багато знаряддя. Про відносно широкому застосуванні заліза для виготовлення сільськогосподарських знарядь в кінці царського періоду свідчить те, що задоговоромримляни зобов'язувалися ввозитизалізолише для потреб с / г. Відомо було добриво гноєм, досить широко застосовувалося дренажірованіе полів. З виникненням сусідської громади з'являється майнова нерівність,суспільствопочинає ділитися на багатих і бідних. Розшарування веде за собою деякі інші наслідки, такі як поява приватної власності, розвиток ремесла і, як наслідок, торгівлі. Починається зростання обміну виробленими товарами. Тому що вся земля з часом зосереджується в руках патриціїв, решта населення перестає займатися землеробством. Ремесло переходить на новий рівень. Воно відокремлюється від сільськогогосподарства.

9.Рабство в республіканському Римі

У класичному рабстві раба позбавляли не тільки власності на засоби виробництва, а й самого перетворювали на "знаряддя, що розмовляє", яке повністю належало хазяїну. Право власності рабовласника нічим не обмежувалось. Завдання класичного рабства полягало у створенні якомога більшої кількості додаткового продукту.Існували такі джерела постачання рабів:1) продаж військовополонених і приватних осіб, захоплених під час військових дій;2) боргове рабство для осіб, котрі не мали громадянства;3) внутрішнє відтворення рабів;4) піратство;5) самопродаж, продаж у рабство своїх дітей, злодіїв та інших злочинців.

11.

Колонат - особлива форма виробничих взаємовідносин між безпосереднім виробником і великим землевласником , найбільш поширена система земельного тримання в пізньої Римської імперії , особливо у Візантії , при якій землевласник передавав в тримання орендарю земельну ділянку , іноді з інвентарем і посівним матеріалом. Поява колона було пов'язано з кризою рабовласницького господарства та економічної невигідністю рабської праці . Колон став основною формою експлуатації хліборобів і був перехідною формою до феодальної залежності.За своїм юридичним положенням колон наближався до раба , однак наявність власного господарства , орендна плата з частки врожаю зближують колона з феодально - залежним селянином. Спочатку колонат був однією з різновидів рабовласницьких відносин . У IV -V ст. колони - це вже групи залежного сільського населення , різного за походженням , юридичній і соціальним станом . Вони злилися в одне стан , яке займало проміжне положення між рабами і вільними і було попередником середньовічних феодально-залежних селян.