- •Конспект лекцій тема 1 Предмет, метод і завдання курсу «Регіональна економіка»
- •1. Об’єкт і предмет курсу «Регіональна економіка»
- •2. Основні поняття та наукові категорії регіональної економіки
- •3. Місце регіональної економіки в системі наук
- •4. Методологічні основи досліджень регіональної економіки. Значення наукових методів: їх сутність і види
- •Загальнонаукові підходи і міждисциплінарні методи
- •Специфічні методи наукових досліджень у сфері регіональної економіки
- •5. Основні завдання курсу
- •1. Зміст основних понять «закон», «закономірність», «принцип», «фактор», їх об’єктивний характер
- •Тема 2 Наукові засади формування регіональних соціально-економічних систем
- •2. Загальні закономірності розміщення виробництва та формування економіки регіонів
- •Закономірність територіального поділу суспільної праці
- •Закономірність глобалізації і регіоналізації розвитку світового господарства та її вплив на розміщення виробництва й формування економічних регіонів
- •3. Принципи та фактори розвитку і розміщення продуктивних сил, їх сутність. Принципи розвитку і розміщення продуктивних сил
- •Фактори розвитку і розміщення продуктивних сил
- •4. Основні етапи розвитку теорій регіональної економіки.
- •5. Поняття про економічний простір, особливості його формування та структура
- •Структура економічного простору
- •Тема 3 Економічне районування та територіальна організація господарства
- •1. Економічне районування як науковий метод територіальної організації народного господарства
- •2. Принципи, критерії та чинники економічного районування
- •Критерії економічного районування
- •Чинники економічного районування
- •3. Економічний район, його сутність та основні риси
- •4. Системи економічного районування України
- •Тема 4 Регіон у системі територіального поділу праці
- •Планлекції
- •1. Співвідношення понять «територія» і регіон та взаємозв’язок між ними
- •2. Взаємовідносини «регіон-столиця»
- •3. Поглиблення територіального поділу праці і оптимізація галузевої структури господарського комплексу регіону
- •Тема 5 Державна регіональна економічна політика та управління регіональним розвитком
- •1. Суть, мета і концепція державної економічної політики
- •2. Основні напрями та завдання державної регіональної економічної політики
- •3. Сутність механізму реалізації державної економічної політики
- •Організаційно-правова база реалізації регіональної економічної політики
- •4. Роль органів місцевого самоврядування у здійсненні державної регіональної економічної політики
- •5. Прогнозування і державні програми розвитку регіонів
- •Тема 6 Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах
- •1. Економіка України як єдиний господарський комплекс. Особливості та стан формування
- •2. Галузева структура економіки та тенденції її розвитку
- •3. Стратегія і тактика структурної перебудови економіки
- •4. Основні напрями удосконалення розміщення продуктивних сил
- •Тема 7 Природний трудоресурсний потенціал економіки України
- •План лекції
- •1. Сутність потенціалу розвитку регіону і його оцінка. Природно-ресурсний потенціал і природокористування
- •2. Демографічний, розселенський і працересурсний потенціал
- •3. Виробничий потенціал
- •4. Науково-технічний потенціал
- •5. Фінансовий потенціал
- •6. Інноваційно-інвестиційний потенціал
- •7. Бюджетний потенціал
2. Принципи, критерії та чинники економічного районування
Принципи районування – вихідні положення, правила,якими користуються вчені у процесі обґрунтування мережі районів певноїкраїни.
Найважливішим і найістотнішим є принцип об’єктивної територіальної цілісності. Відповідно до нього економічний район є не статичною однорідною територією, а соціально-економічною одністю, цілісністю. Така єдність забезпечується сформованістю на території господарського комплексу відповідного рівня, в якому розвиваються галузі спеціалізації, базові, допоміжні, супутні, обслуговуючі. Важливі принципи районування, такі як економічний, єдності спеціалізації і комплексності, можна розглядати як часткові щодо принципу територіальної цілісності.
Важливим принципом інтегрального районування є принцип тяжіння, сутність якого полягає у необхідності включення в межі району як ядра, так і навколишньої території, яка знаходиться під його районоформуючим впливом. Це вимагає вивчення всієїсукупності зв’язків: виробничо-природних, соціально-виробничих, виробничих, соціальних, управлінських та ін. Ядра районів є чітко вираженими, в той час як периферійні частини такої чіткості не мають. Існує навіть думка, що об’єктивно провести межі районів неможливо, вони залежать від авторського бачення районування і є суб’єктивними та розпливчастими. Встановлення меж районів – здобуток не стільки науковий, скільки практичний.
Принцип перспективності, або конструктивності, визначає часову властивість мереж районування. Відповідно до нього районування має вирішувати проблеми, які можуть виникнути у районі. Районування може реконструювати минуле, передавати стан регіоналізації соціально-економічної диференціації на певну дату близького минулого і прогнозувати майбутні тенденції.
Урахування адміністративного принципу районування створює умови для управління територією у майбутньому, а також спрощує процес розробки і реалізації програмних і прогнозних документів. Водночас не завжди доцільно враховувати адміністративні межі при проведенні районування. Сучасний адміністративний поділ не є досконалим, що проявляється у тому, що частини окремих областей тяжіють до центрів поза їх межами. Наприклад, східна частина Кіровоградської області тяжіє до Кривого Рогу більшою мірою, ніж до обласного центру. Подібні вади сучасного адміністративно-територіального поділу покликана усунути адміністративна реформа за допомогою в тому числі районування.
Крім вищезгаданих принципів, часто при проведенні районування виходять з принципів: 1) урахування історико-географічних особливостей українських земель, національного і етнічного складу населення; 2) збереження єдності локальних систем розселення; 3) посилення територіальної спеціалізації виробництва та можливостей для комплексного економічного і соціального розвитку території; 4) урахування економіко-географічного положення території та його впливу на розміщення підприємств, установ і організацій. Важливо, щоб виділені райони були одномасштабними, тобто величини їх економічних потенціалів були між собою близькими (за такими показниками, як обсяг валового внутрішнього продукту, вартість основних фондів, чисельність населення та ін.). Це сприятиме вдосконаленню територіального управління.