5. Прогнозування і державні програми розвитку регіонів

Важливою складовою для наукового обґрунтування розвитку регіонів є прогнозування як з’єднувальна ланка міжтеоретичними розробками та господарською практикою. Прогноз – це нау­ково обґрунтоване бачення перспектив розвитку певного соціаль­но-економічного процесу чи явища, а також можливих шляхів та засобів досягнення визначених цілей. Він має імовірнісний харак­тер, хоча його розробка і спирається на систему кількісних і якісних показників. Загальна мета прогнозу соціально-економічного розвитку регіонів полягає в тому, щоб інформаційно забезпечити об’єктивність управлінських рішень щодо оптимальних шляхіврозвитку регіональної економіки у майбутньому. Регіональні прог­нози класифікують за такими ознаками: за терміном – оперативні,короткострокові, середньострокові, довгострокові; за функціональ­ною ознакою – пошуковий, нормативний.

Регіональне прогнозування базується на таких принципах:

• системності, що передбачає розгляд економіки регіону як важливої складової єдиного господарського комплексу країни, до складу якої входять об’єкти сфери матеріального виробництва, виробничої і соціальної інфраструктури;

• багатоваріантності стратегічних і тактичних завдань, мож­ливих шляхів досягнення перспективних цілей залежно від обраних темпів реформування економіки регіону та параметрів соціаль­но-економічного розвитку;

• єдності кількісних і якісних характеристик прогнозу, передбачення можливих негативних соціальних наслідків здійснюваних економічних перетворень, особливо у сфері зайнятості населення та ринку праці;

• оптимального поєднання різних підходів і методів до розроблення регіональних прогнозів з метою підвищення надійності прогнозних розробок, правильного вибору шляхів досягнення пос­тавленихцілей;

• ієрархічності та програмності у виборі конкретних засобів вирішення соціально-економічних завдань на основі тісного взаємозв’язку між потребами регіону та наявними і залученими матеріально-технічними, фінансовими і трудовими ресурсами;

• агрегованості основних індикаторів і показників регіональ­ного прогнозу залежно від прогнозного періоду, послідовності і можливих етапів досягнення визначених цілей.

Розроблення системи прогнозів розвитку економіки регіонів відбувається у кілька етапів.

На першому етапі здійснюється комплексний аналіз і система­тизація регіональних та міжрегіональних проблем розвитку, що потребують вирішення у найближчій та віддаленій перспективі.

До основних проблем регіонального розвитку належать: під­вищення рівня життя населення, скорочення безробіття та забезпечення зайнятості населення; екологічні проблеми; зміцнення експортного потенціалу регіонів; удосконалення територіальної спеціалізації.

На другому етапі здійснюється побудова так званого «дерева цілей», яке ґрунтується на їх чіткому ранжируванні відповідно до пріоритетів регіонального розвитку та наявних фінансових ресурсів. «Дерево цілей» будується шляхом виокремлення часткових цілей із найбільш загальних. Воно забезпечує взаємозв’язок системи цілей на різних ієрархічних рівнях управління за ступенем значущості та пріоритетності.

На третьому етапі формулюються обмеження і критерії, які й визначають границі прийнятних рішень та засобів досягнення пос­тавлених цілей; здійснюється «прив’язка» цілей до ресурсних мож­ливостейтериторії. Як правило, першочергово реалізуються цілі й проекти, які не потребують значних капітальних вкладень. На основі зіставлення цілей та ресурсних можливостей території розробляють різні, часто альтернативні варіанти соціально-економіч­ного розвитку території чи варіанти розв’язання окремих проблем.

На четвертому етапі відпрацьовують можливі сценарії розвитку подій у перспективі залежно від обраних шляхів вирішення регіональних проблем. Сценарій являє собою загальну модель, яка описує не тільки очікувані результати тих чи інших перетворень, а й визначає необхідні ресурси для їх досягнення.

У практичній площині прогнозування здійснюється на основі розробки різних типів моделей. Найбільш поширеними серед них є економіко-математичні, які являють собою певні формалізовані співвідношення, що описують основні взаємозв’язки між елементами економічної системи. Залежно від чинника часу ці моделі поділяються на динамічні та статичні. Динамічні моделі дають уявлення про розвиток об’єкта в часі, а тому широко використовуються для підтвердження чи спростування прогнозних гіпотез. Статичні моделі описують взаємозв’язки між окремими елементами цілісної системи, а тому мають обмежену сферу застосування і меншу прогностичну цінність. За формою опису причинно-наслідкових залежностей усі математичні моделі поділяються на детерміновані та стохастичні; останні, у свою чергу, поділяються на вірогідні та статистичні. Детерміновані моделі передбачають такий взаємозв’язок, коли вхідним даним відповідають певні значення вихідних результатів. Стохастичні моделі відображають протилежний, імовірнісний характер взаємозв’яз­ків між об’єктами і явищами Важливим засобом прогнозування соціально-економічних процесів є імітаційні моделі.

Важливим документом, необхідним для розвитку регіонів, має бути державна програма їх соціально-економічного розвитку. Вона повинна складатися з трьох основних розділів: аналітично-прогнозного, системи основних показників, балансових показників. Перший розділ містить результати аналізу основних тенденцій розвитку економіки регіону, цілі, завдання та прогнозні показники його соціально-економічного розвитку на перспективу. Другий включає чисельність та структуру зайнятого населення, використання трудових ресурсів, показники розвитку сфери матеріального виробництва й соціальної сфери за їх основними галузями, рівня життя населення, структурних перетворень в економіці, зовнішньоекономічної діяльності, соціально-економічно­го розвитку міст, районів тощо. Третій розділ містить рекомендації до виконання основних балансових розрахунків, необхідних для розробки програми. Він включає баланси трудових, фінансових, паливно-енергетичних ресурсів, виробництва і використання окремих видів промислової та сільськогосподарської продукції, споживання продовольчих товарів. Усі розділи програми соціаль­но-економічного розвитку територій взаємопов’язані і спрямовані на досягнення основних, визначених програмою цілей.