10. Гайдамацький рух

Гайдáмаки —самоназва народних повстанців на Правобережній

Україні, що залишалася до кінця XVIII століття під владою Речі Посполитої.

Гайдамацький рух — це національно-визвольний і суспільно-політичний

рух проти польського гніту на правобережній Україні наприкінці XVIII-го на

початку XIX-го ст., який поширився на Київщині, Брацлавщині і Волині.

Гайдамацький рух об'єднав незаможних селян-втікачів, найманих робітників

з ґуралень, млинів, фільварків, міщан, дрібну шляхту й нижче духовенство,

Гайдамаки нападали на панські маєтки, знищували панів і шляхту. Відібране

у феодалів майно вони ділили між собою та віддавали селянамале підтримували

його найширші верстви населення. Тікаючи від переслідування, вони часто

переховувалися в православних монастирях. Поява гайдамацьких загонів

сповнювала жахом панів. Про мужність і хоробрість цих людей народ складав пісні

й легенди. Про багатьох з них казали, що вони заговорені, тому їх не бере ні куля,

ні шабля. Захоплених у полон гайдамаків жорстоко мордували: саджали на палі,

четвертували, вішали.

10. Становище укр земель після розподілу Польщі

Вже у 1772 р. Росія, Австрія і Прусія, скориставшись з ослаблення Польщі,

ділять її. За угодою про перший поділ Польщі до складу Росії відійшла

східна частина Білорусії (Полоцьке, Вітебське, Мстиславське і частина

Мінського воєводства). Австрія захопила Галичину, а в 1774 р. окупувала Буковину.

У 1793 р. Прусія і царська Росія провели другий поділ Польщі. За ним: Росія змусила

короля відступити їй правобережні українські землі – Київщину, Східну Волинь,

Поділля, Брацлавщину. У 1795 р. було проведено третій, остаточний поділ Польщі.

За ним: до Росії відійшли решта Волині та Литва, Прусія забрала Велику Польщу з

Варшавою, а Австрія – Малу Польщу з Краковом та Любліном. Отже, в результаті

трьох поділів Речі Посполитої українські землі, що входили до її складу, стали

розірваними між Росією й Австрією. В той же час відбулось їх внутрішнє поєднання

під владою двох імперій: в Російській імперії були сполучені Лівобережна і

Правобережна Україна, а Галичина, Буковина й Закарпаття ввійшли до складу

Австрійської імперії.

10. Література наука музика 18 ст

Видатним явищем у літературному житті XVIII ст. стала творчість філософа і

письменника Григорія Сковороди (1722-1794). Погляди цього гуманіста-просвітнтеля,

який у своїх творах розкривав філософські, суспільно-політичні й етичні проблеми,

відбилися на становленні нової української літератури. Г. Сковорода основну освіту

здобув у Київській академії. Набуває поширення громадянська та любовна лірика.

Це були романси, сентиментальні пісні – жанри дуже популярні в західноєвропейській

літературі. У ці твори вводилися образи, запозичені з народної поезії. Багато таких

пісень і поезій приписують Марусі Чурай – легендарній українській народній співачці і

поетесі, яка нібито жила у Полтаві; документальних свідчень про неї немає. Цікавим

літературним явищем культури України XVIII ст. була творчість мандрівних дяків — учнів

духовних шкіл, які ходили в села «на пропитаніє». Вірші мадрівних дяків мали

бурлескний характер, проте у них крізь сміх, народний гумор пробивалися

соціальні мотиви.