Основні терміни дисципліни

Соціологія – наука, що вивчає основні закономірності становлення, розвитку та функціонування суспільства як цілісної системи, його структуру, взаємодію структурних елементів, взаємовплив і взаємодію особи з найближчим соціальним середовищем, а також методику та методологію вивчення та реорганізації суспільства.

Суспільство – сукупність людей, що проживають не певній території, самоідентифікуються за культурним суверенітетом і здатні до біологічного та соціального самовідтворення.

Соціальна структура – ієрархічно побудована сукупність: індивідів, соціальних груп, спільнот, створених ними соціальних організацій та інститутів, які мають однозначні взаємозв'язки, що обумовлені статусом елементів структури та спрямовані на оптимізацію функціонування більшості членів суспільства.

Соціальна мобільність – міжгрупова або просторова рухливість населення, його здатність (готовність) до соціальних переміщень.

Мала соціальна група – нечисленна за складом соціальна група, учасники якої об'єднані спільною діяльністю і перебувають у безпосередньому стійкому особистому спілкуванні, що є основою для виникнення як емоційних стосунків, так і особливих групових цінностей і норм поведінки.

Велика соціальна група – чисельна за складом група людей, об'єднаних для спільної діяльності, але взаємодія між якими формальніша.

Соціальна організація – соціальна група, орієнтована на досягнення взаємопов'язаних специфічних цілей і формування високоформалізованих структур.

Соціальний інститут (лат. institutum – організація, лад) – відносно стійка модель поведінки людей і організацій, що історично склалася в певній сфері життєдіяльності суспільства.

Людина – поняття найбільш загальне, родове. Це представник роду (homo sapiens), який відрізняється від іншого тваринного світу прямоходінням, розвинутими в праці передніми кінцівками та розвинутим біологічно і функціонально в суспільній праці головним мозком.

Індивід – конкретна людина, яка ідентифікується за сукупністю біологічних та соціальних ознак.

Особа – конкретна людина, яка ідентифікується за сукупністю ознак детермінованих суспільними зв'язками (соціальні ознаки).

Соціалізація – процес інтеграції людини в суспільство шляхом накопичення знань про соціальне середовище, формування системи цінностей, засвоєння правил поведінки.

Вибірковий метод – науково обґрунтований підхід, за результатами якого роблять висновки про об'єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певної частини.

Генеральна сукупність – обмежений територіально і в часі об'єкт дослідження.

Вибіркова сукупність – певна кількість відібраних за суворими правилами елементів генеральної сукупності.

Одиниці відбору – елементи вибіркової сукупності, які згідно з планом дослідник вибирає на кожному етапі побудови вибірки.

Одиниці спостереження – елементи вибіркової сукупності, які підлягають обстеженню.

Література до всіх тем

1. Аза Л. Тематизація етнічності в засобах масової інформації // Медіа. Демократія. Культура. – К.: ІС НАНУ, 2008. – С. 153–177.

2. Балинська О.М. Семіотика права: Монографія / Львівський державний ун–т внутрішніх справ. – Львів, 2013. – 415 с.

3. Бандурка А.С. Строката ковдра мультикультуралізму: Монографія. – Х: Золота миля, 2013. – 197 с.

4. Бачило И.Л. О причинах и мотивах правонарушений в области расовых, этнических, национальных и религиозных отношений / И.Л. Бачило // Государство и право. – 2013. – № 3. – С. 33–42.

5. Бліхар В.С. Державно–церковні відносини як експлікація дихотомії влади та суспільства у європейській філософії: Монографія / Львівський державний ун–т внутрішніх справ. – Львів, 2013. – 515 с.

6. Бойко Н.Л. Социальный контроль и демократизация общества. – К.: ИС НАНУ, 2008. – 272 с.

7. Гладких В.И. Так есть ли у преступности национальность? / В.И. Гладких // Российский следователь. – 2013. – № 4. – С. 29–31.

8. Головаха Є.І. Політична реформа: соціальні та психологічні виміри // Політична система для України: Історичний досвід і виклики сучасності / [гол. ред. В.М. Литвин]. – К.: Ніка–Центр, 2008. – С. 710–748.

9. Головаха Є.І. Соціальні зміни в Україні 1992–2008 роки. Висновки // Українське суспільство 1992–2008. Соціологічний моніторинг. – К.: ІС НАНУ, 2008. – С. 639–645.

10. Городяненко В.Г. Соціологія: Підруч. – К.: Видавничий центр "Академія", 2003. – 468 с.

11. Злобіна О.Г., Мартинюк І.О., Соболєва Н.І. Сучасна українська наука у соціологічному вимірі. – К.: ІС НАНУ, 2009. – 52 с.

12. Єзеров А. Конфліктологічна експертиза актів конституційного законодавства / А. Єзеров // Право України. – 2013. – № 1–2. – С. 275–283.

13. Казаков В.С. Концепция нового социального конфликта Алена Турена // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2010. – № 3. – C. 151–168.

14. Лавріненко Н.В. Гендерна нерівність у сімейному середовищі // Забезпечення гендерної рівності в українському суспільстві. – К.: Логос, 2008. – С. 45–65.

15. Лапин А.А. Региональные особенности противодействия угрозам экстремистских проявлений, связанным с возникновением межэтнических конфликтов / А.А. Лапин, Н.В. Сараев // Российский следователь. – 2013. – № 2. – С. 37–41.

16. Макеєв С.О. Соціологія: Навч. посіб. – К.: Вид–во "Знання", 2008. – 566 с.

17. Панина Н.В. Избранные труды по социологии: В 3 т. – Т. 1: Вопросы теории, методологии, технологии социологического исследования и профессиональная этика / [сост., ред., вступ. статья Е.И. Головахи]. – К.: Факт, 2008. – 472 с.

18. Панфилов И.А. О роли сети Интернет в формировании общественного мнения о деятельности органов внутренних дел / И.А. Панфилов // Российский следователь. – 2013. – № 5. – С. 31–33.

19. Петрушина Т.О. Соціально–экономическое поведение населения Украины в условиях институциональных перемен. – К.: ИС НАНУ, 2008. – 544 с.

20. Постанова Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 61 "Питання проведення антидискримінаційної експертизи та громадської антидискримінаційної експертизи проектів нормативно–правових актів" // Офіційний вісник України. – 2013. – № 9. – Ст. 343.

21. Ручка А. Медіа і глобальна культура: контекст сучасності // Медіа. Демократія. Культура. – К.: ІС НАНУ, 2008. – С. 133–152.

22. Ручка А.О. Інфраструктурні зміни в культурній сфері сучасного українського соціуму // Зб. матер. всеукр. наук.–практ. конф. "Культура в сучасному українському суспільстві". – К.: НУКіМ, 2009. – С. 162–167.

23. Ручка А.О. Концепт "субкультура" та його застосування в соціології // Нова соціокультурна реальність в Україні: теорія, методологія, практика. – К.: ДАКККіМ, 2008. – С. 14–20.

24. Соціологія: Навч. посіб. / [за ред. доктора соц. наук С.О. Макєєва]. – К.: Знання, 2008. – 566 с.

25. Стегній О.Г. Типи політичної культури регіональних спільнот України // Вісник Львівського ун–ту. – [Серія: Соціологія]. – 2008. – Вип. 2. – С. 32–56.

26. Степаненко В., Бойко Н. Проблеми представництва суспільних інтересів у контексті конституційної реформи // Українське суспільство 1992–2008. Соціологічний моніторинг. – К.: ІС НАНУ, 2008. – С. 343–360.

27. Сучасний стан і перспективи розвитку соціології в Україні та Європі / [за наук. ред. Є.І. Головахи та О.Г. Стегнія]. – К.: ІС НАНУ, 2008. – 188 с.

28. Танчер В.В. Соціологічна думка в Україні (кінець XIX – початок XX) // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2011. – № 1. – С. 33–49.