Юридична психологія

Юридична психологія – науково–практична дисципліна, яка досліджує психологічні закономірності системи "людина – суспільство – право", розробляє рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності цієї системи. Вивчення юридичної психології дозволяє удосконалити діяльність правознавця, допомагає йому будувати та регулювати взаємовідносини з людьми, поглиблено розуміти мотиви їх вчинків і поведінки, пізнавати об'єктивну дійсність, вірно оцінювати її та використовувати результати в практичній діяльності.

У результаті вивчення юридичної психології студенти повинні:

знати:

• її теоретико–методологічні засади та принципи;

• категорійно–понятійний апарат науки, його специфіку та закономірності функціонування в сфері суспільно–правових відносин та правової поведінки;

• психологічні особливості особи злочинця та злочинних груп; закономірності індивідуально– i соціально–психологічних явищ у правоохоронній і правозастосовній діяльності;

• предмет, завдання та основні проблеми правової та кримінальної психології, психології процесуальної та непроцесуальної діяльності, психології юридичної праці, пенітенціарної психології.

уміти:

• складати психологічний портрет правопорушників (злочинців) з різною антисуспiльною спрямованістю особистості; оцінювати належність особи до кримінального середовища; діагностувати поведінку особи, яка знаходиться у небезпечному стані; виявляти агресивні стани i наміри людини чи групи, впливати на них;

• здійснювати соціально–психологічний аналіз злочинної групи, визначати статус окремих учасників;

• аналізувати чинники та динаміку розвитку натовпу; враховувати психологічні аспекти при розробці системи профілактичних заходів;

• аналізувати психологічний стан об'єкта професійного впливу, обирати адекватні особистості та ситуації методи i прийоми;

• аналізувати особливості виникнення i перебігу екстремальних ситуацій в правоохоронній діяльності; підтримувати i ефективно використовувати стан готовності до професійних дій у психологічно напружених умовах;

• аналізувати практичні ситуації правоохоронної діяльності, визначати їх психологічні чинники;

• визначати психологічні особливості слідчих дій, необхідність призначення судово–психологічної експертизи та формулювати запитання до психолога–експерта та ін.

Тематичний план

Назви тем	Всього годин	Із них:			Самостійна робота
		Лекції	Семінари	Практичні заняття
Тема 1. Теоретичні та методологічні засади юридичної психології	36	2	2	–	32
Тема 2. Кримінальна психологія	34	–	2	–	32
Тема 3. Психологія юридичної діяльності	36	2	–	2	32
Форма підсумкового контролю – залік	2	–	–	–	–
Всього годин:	108	4	4	2	96

Основні терміни дисципліни

Юридична психологія – галузь психології, яка вивчає психологічні закономірності особистості та її діяльності у сфері правових відносин.

Кримінальна психологія – напрям юридичної психології, що вивчає психологічні закономірності формування антисуспільної спрямованості особистості, мотивів вчинення злочинів, особливості виникнення i динаміки протиправних установок поведінки; психологію формування та розвитку злочинних груп (натовпу) тощо.

Психологія процесуальної (слідчої, судової, адвокатської та ін.) і непроцесуальної (оперативно–розшукової, управлінської та ін.) діяльності – напрям юридичної психології, що вивчає психологічні засади розкриття і розслідування злочинів.

Пенітенціарна психологія – напрям юридичної психології, що вивчає психологічні закономірності динаміки особистості у процесі відбування покарання, у тому числі – у місцях позбавлення волі, особливості формування і функціонування мікрогруп засуджених.

Правова психологія – напрям юридичної психології, що вивчає психологічні аспекти правотворчості і змісту права, загальної і спеціальної превенції закону, його впливу на формування правосвідомості (суспільної та індивідуальної) та суб'єктів правовідносин.

Психологія юридичної праці – напрям юридичної психології, що вивчає психологічні аспекти професійного психологічного відбору, психологічного супроводження оперативно–службових заходів, психологічної підготовки фахівців для здійснення юридичної діяльності.

Особистість правопорушника – свідомий суб'єкт, наділений сукупністю біологічно обумовлених і соціально детермінованих властивостей та якостей, поведінка якого визначається антисуспільною спрямованістю, що виникає під впливом дії певних суспільно–політичних, економічних та соціокультурних умов.

Злочинна поведінка є процес, що розгортається у просторі і часі та включає не лише самі дії, але й попередній вплив на особистість, психологічні явища та процеси, які визначають генезис протиправного вчинку.

Злочинна група – це антисуспiльне неформальне об'єднання осіб для спільного вчинення злочинів, що є єдиним, особливим суб'єктом даного виду людської діяльності.

Професійна деформація – комплекс негативних змін, зрушень у структурі особистості, що виникають під впливом змісту, організації та умов виконання службової діяльності.