Глава 1.7. Державне соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві

Згідно зі ст. 8 Закону «...усі працівники підлягають обов'язковому соціа­льному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворю­вань. Страхування здійснюється в порядку і на умовах, обумовлених законо­давством і колективним договором (угодою, трудовим договором)».

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, що при­вели до втрати працездатності»» (далі - «Закон про страхування від нещасних випадків») введений у дію з 01.04.2001 року.

Законодавство про страхуваннявід нещасних випадків складається з Ос­нов законодавства України про обов'язкове державне страхування, даного За­кону, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про охорону пра­ці» та інших нормативно-правових актів.

Основними завданнямистрахування, згідно із ст. 1 є:

• проведення профілактичних заходів, спрямованих на ліквідацію небезпе­чних і шкідливих виробничих факторів;

• попередження нещасних випадків і профзахворювань, обумовлених умо­вами праці;

• відновлення здоров'я й працездатності потерпілих на виробництві від не­щасних випадків і профзахворювань;

• відшкодування матеріального й морального збитку застрахованим і чле­нам їхніх родин.

До основних принципів страхування від нещасних випадків віднесені:

• своєчасне і повне відшкодування збитку страховиком;

• обов'язковість оплати страхувальником страхових внесків;

• формування й використання страхових засобів на солідарній основі;

• диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму й професійної захворюваності на кож­ному підприємстві.

При страхуванні принциповим є визначення суб'єкту і об'єкту страхуван­ня. У даному разі об ’єктомстрахування від нещасного випадку є життя застра­хованого, його здоров'я і працездатність.Суб’єктамистрахування є застрахова­ні громадяни (в окремих випадках - члени їхніх родин, страхувальник і страхо­вик).

Звичайно страхується фізична особа,в інтересах якої здійснюється стра­хування (надалі - «працівник»).Страхувальникомє роботодавець, астрахови­ком- Фонд соціального страхування від нещасних випадків. При цьому чин­ність Закону про страхування від нещасних випадків в обов'язковому порядку поширюється на всіх осіб найманої праці:

• громадян, які працюють за трудовим договором (контрактові) на підпри­ємствах і в організаціях усіх форм власності;

• учнів, студентів, аспірантів, які працюють під час або після занять, та у період проходження виробничої практики;

• осіб, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховально- трудових установах, що залучаються до трудової діяльності на виробниц­тві цих або інших підприємств за спеціальними договорами. Застрахованою вважається і дитина, що народилася інвалідом у результа­ті отриманої в період вагітності травми або профзахворювання її матір'ю. Така дитина, відповідно до медичного висновку, вважається застрахованою до 16 років або до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення нею 23 ро­ків.

Працівник стає суб'єктом соціального страхування від нещасних випадків з моменту заключення трудового договору або підписання контракту навіть за відсутності згоди або заяви працівника.

Суб'єкти підприємницької діяльності, особи, які працюють самостійно, священнослужителі й особи, що працюють у релігійних організаціях на вибор­них посадах, можуть застрахуватися добровільно. У цьому разі початком тер­міну страхування вважається день подачі заяви.

Усі застраховані особи є членами Фонду соціального страхування від не­щасних випадків (далі - «Фонд»).

Реєстрація страхувальників у робочому органі виконавчої дирекції Фонду проводиться:

• страхувальників - юридичних осіб - у десятиденний термін з моменту одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

• страхувальників - фізичних осіб - у десятиденний термін після укладання трудового договору (контракту) з найманим робітником.

Факт реєстрації страхувальника страховиком засвідчується страховим по­свідченням за формою, встановленою Фондом.

При добровільному страхуванні від нещасних випадків термін страхуван­ня починається з наступного дня за днем подачі заяви, за умови оплати страхо­вого внеску.

Застрахованим особам видається посвідчення про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування. Пос­відчення є документом строгої звітності.

Проведення процесу страхування неможливе без визначення таких клю­чових понять як «страховий ризик» і «страховий випадок».

У даному разі під «страховим ризиком»розуміються обставини, внаслі­док яких можливий страховий випадок.

«Страховим випадком»є нещасний випадок на виробництві або профза­хворювання, що заподіяли застрахованому професійно обумовлену фізичну або психічну травму в результаті обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, з настанням яких виникає право застрахованої особи на оде­ржання матеріального забезпечення і/або соціальних послуг. Слід зазначити, що страховим випадком є нещасний випадок або профзахворювання, що відбу­лися в результаті порушення правил і норм самим постраждалим, тобто й у цьому випадку страхувальник не звільняється від виконання обов'язків перед потерпілим.

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, прове­дення медичної, професійної й соціальної реабілітації, а також страхових ви­плат є акт розслідування нещасного випадку або професійного захворювання установленої форми.

В окремих випадках Фонд своїм рішенням може визначити «страховим» нещасний випадок навіть тоді, коли він не ввійшов до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, або профзахворювання, якщо на момент ухва­лення рішення медична наука має нові дані, що дають підставу вважати це за­хворювання професійним.

Необхідно відзначити ще одну важливу обставину. Всі види соціальних виплат і послуг, передбачені даним законом, будуть надаватися застрахова­ному і членам його родини незалежно від того, зареєстроване підприємство, на якому він працює, у Фонді соціального страхування від нещасних випадків чи ні.

1. Керування страхуванням від нещасних випадків

Страхування від нещасних випадків здійснює Фонд - некомерційна само- керована організація, що діє на підставі Статуту, який затверджується її прав­лінням. Фонд є юридичною особою, має свою печатку й емблему. Його місцез­находження - м. Київ.

Керування Фондом на паритетній підставі здійснюється: державою, пред­ставниками застрахованих осіб і роботодавців.

Безпосереднє керування Фондом здійснює його правління і виконавча ди­рекція.Робочим органом виконавчої дирекції Фонду є її керівництво, розміще­не в усіх регіонах країни.

Правління Фонду включає представників зазначених вище сторін: держа­ви, застрахованих осіб, роботодавців. При цьому представники держави приз­начаються Кабінетом Міністрів України, а представники застрахованих осіб і роботодавців обираються об'єднаннями профспілок і роботодавців, що мають статус всеукраїнських.

Від кожної із сторін обирається до складу правління Фонду по 15 осіб з правом вирішального голосу і по 5 їх дублерів, які у випадку відсутності членів основної групи виконують їх обов'язки за рішенням голови правління Фонду. Правління Фонду обирається на шестирічнийтермін. Термін повноважень його членів закінчується в день першого засідання знову обраного правління.

З числа своїх членів правління Фонду обирає голови і двох його заступ­ників терміном на двароки. При цьому забезпечується почергове представниц­тво на цих посадах кожної з представницьких сторін.

Обов’язкиПравління: призначення директора виконавчої дирекції Фонду і його заступників; формування на паритетних засадах постійних і тимчасових комісій з питань профілактики нещасних випадків, виконання бюджету, приз­начення пенсій і т. п.; щорічна підготовка пропозицій по галузевих тарифних ставках на соціальне страхування від нещасних випадків, а також затвердження наступних позицій:

• Статуту Фонду і змін до нього.

• Положення про виконавчу дирекцію Фонду і її структуру.

• Чисельність виконавчої дирекції Фонду, посадові оклади її працівників і адміністративні витрати Фонду.

• Річний бюджет Фонду, звіт про його виконання, порядок використання засобів бюджету і резерву Фонду.

• Регламент роботи правління Фонду.

• Річні програми робіт і звіти про їхнє виконання.

• Положення про службу страхових експертів з охорони праці.

• Положення про порядок використання засобів лікувально- профілактичними, навчальними та іншими установами, що роблять Фон­дові соціальні послуги, і контроль за їх цільовим використанням.

• Положення про надання Фондом на безповоротній основі фінансової до­помоги підприємствам для вирішення особливо важливих проблем з охо­рони праці.

• Інструкцію про порядок перерахування, обліку й використання страхових засобів, що узгоджується з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади.

• Інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду.

Правління Фонду проводить свої засідання за затвердженим планом, але не рідше двох разівна рік. Слід зазначити, що члени правління Фонду викону­ють свої обов'язки нагромадськихзасадах. Засідання правління Фонду вважа­ється правомочним, якщо є присутнім дві третини складу кожної представни­цької сторони, а рішення правління вважається прийнятим, якщо за нього про­голосувало більше половини присутніх. При рівному розподілі голосів голос голови правління Фонду є вирішальним. Рішення правління Фонду, прийняті в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання всіма страхувальника­ми і застрахованими.

Рішенням зазначених вище питань займається виконавча дирекція Фонду на чолі з директором, що входить до складу правління Фонду з правом дорад­чого голосу.

Матеріально-технічне забезпеченняФонду здійснюється за рахунок за­собів, що надходять у Фонд. За рахунок цих же засобів формується і майно Фо­нду.

2. Обов 'язки Фонду соціального страхування від нещасних випадків

При настанні страхового випадку, згідно із ст. 21 Закону про страхування від нещасних випадків, Фонд зобов'язаний у встановленому порядку надати со­ціальні послуги і реалізувати наступні компенсації і виплати: вчасно й у повному обсязі відшкодувати збиток, нанесений працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні;

організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов; сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому при нещасному випадку, швидкій допомозі при потребі його госпіталізації, своєчасної діагностики профе­сійного захворювання;

організувати цілеспрямоване й ефективне лікування потерпілого у влас­них спеціалізованих чи лікувально-профілактичних закладах або на дого­вірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою най­швидшого відновлення здоров'я застрахованого;

забезпечити потерпілому разом з відповідними службами охорони здоро­в'я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної раціонально організованої медичної допомоги;

вжити всі необхідні заходи для підтримки підвищення й відновлення працездатності потерпілого;

забезпечити відповідно до медичного висновку домашній догляд за пост- раждалим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсу­вати йому відповідні витрати), сприяти потерпілому, який проживає в гу­ртожитку, в одержанні ізольованого житла;

відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) або ме- дико-соціальної експертної комісії (МСЕК) проводити навчання й перек­валіфікацію потерпілого у власних навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушко­дження здоров'я або нанесення моральних збитків потерпілий не може виконувати колишню роботу; працевлаштувати осіб зі зниженою працез­датністю;

• організувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування чи з іншими за­цікавленими суб'єктами підприємницької діяльності; компенсувати при цьому витрати виробництва, що не покриваються засобами від збуту зробленої продукції, за рахунок Фонду;

• у разі невідкладної потреби зробити інвалідам разову грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань, за їхній рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду і її регіональних відділень - за рахунок Фонду;

• виплачувати за потерпілого внески на медичне й пенсійне страхування;

• організовувати залучення інвалідів до участі в громадському житті.

Фонд здійснює згідно із ст. 22 цього Закону профілактику нещасних ви­падківв таких напрямках:

1. Надає страховикам необхідні консультації, сприяє в утворенні ними і реалізації ефективної системи керування охороною праці.

2. Бере участь у наступних розробках і напрямках:

• у розробці центральними органами виконавчої влади національної й галу­зевої програм поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого се­редовища і їхньої реалізації;

• у навчанні, підвищенні рівня знань працівників, які вирішують питання охорони праці;

• в організації розробки й виробництва засобів індивідуального захисту працівників;

• у проведенні наукових досліджень у сфері охорони й медицини праці.

3. Перевіряє стан профілактичної роботи й охорони праці на підприємст­вах, бере участь у розслідуванні групових нещасних випадків, нещасних випад­ків зі смертельними наслідками і з можливою інвалідністю, а також професій­них захворювань.

4. Веде пропаганду безпечних і нешкідливих умов праці, організує виро­бництво тематичних кінофільмів, радіо- і телепередач, видає й поширює норма­тивні акти, підручники, журнали, іншу спеціальну літературу, плакати, пам'ятки і т. п. з питань соціального страхування від нещасного випадку й охорони пра­ці. З метою виконання цих функцій Фонд створює своє видавництво з відповід­ною поліграфічною базою.

5. Бере участь у розробці законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці.

6. Вивчає й поширює позитивний досвід по створенню безпечних і не­шкідливих умов праці.

7. Надає підприємствам на безповоротній основі фінансову допомогу для вирішення особливо гострих проблем з охорони праці.

8. Виконує інші профілактичні роботи.

Виконання статутних функцій і обов'язків Фонду покладено на страхових експертівз охорони праці, які здійснюють свою діяльність відповідно до По­ложення про службу страхових експертів з охорони праці.

Фонд здійснює координаціювсієї страхової діяльності, пов'язаної з охо­роною праці.

Фінансуваннястрахових виплат, соціальних послуг і профілактичних за­ходів проводиться Фондом за рахунок його засобів. Фонд забезпечує фінансу­вання заходів, передбачених національною, галузевими, регіональними програ­мами поліпшення стану безпеки, умов праці й виробничого середовища, плана­ми наукових досліджень з охорони та медицини праці, навчання і підвищення кваліфікації відповідних фахівців з питань охорони праці, організації розробки та виробництва засобів колективного й індивідуального захисту працівників; розробки, видання, поширення нормативних актів, спеціальної літератури, а та­кож інших профілактичних заходів відповідно до задач страхування від нещас­них випадків.

Державний нагляду сфері страхування від нещасних випадків здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади. Направляє і коор­динує їхню роботу Кабінет Міністрів України.

Безпосередній нагляд за діяльністю Фонду здійснює наглядова рада, яка складається з15 чоловік- по5 представників від держави, застрахованих осіб і роботодавців. Вони працюють на громадських засадах. Термін дії їх повнова­жень - 6 років. Голова наглядової ради обирається на один рік зі складу членів ради. Законом про соціальне страхування від нещасних випадків визначені пра­ва й обов'язки членів наглядової ради, порядок її роботи. Метою нагляду є конт­роль за виконанням страхувальниками і Фондом діючого законодавства.

2. Відшкодування збитку, заподіяного застрахованому ушкодженням

його здоров 'я

Згідно із ст. 11 Закону «...власник зобов'язаний відшкодувати працівнико­ві збиток, заподіяний йому внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаних з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого за­робітку відповідно до законодавства, а також виплатити потерпілому (членам родини й утриманцям померлих) одноразову допомогу». Крім того, відповідно до ст. 30 Закону «...власник цілком відшкодує збитки іншим підприємствам, громадянам і державі на загальних підставах у зв'язку з заподіянням збитку при порушенні вимог з охорони праці».

Відшкодування збитку- один з інститутів цивільного права, якому прис­вячена гл. 40 Цивільного кодексу України «Обов'язки, що виникають у резуль­таті нанесеного збитку». У цій главі визначені не тільки загальні підстави від­повідальності за нанесений збиток, але й відповідальність:

• за ушкодження здоров'я і смерть громадянина, за які винний зобов'язаний виплачувати страхові внески (ст. 456 Цивільного кодексу України),

• за ушкодження здоров'я і смерть громадянина, за які винний не зобов'яза­ний виплачувати страхові внески (ст. 457 Цивільного кодексу України);

• за збиток, нанесений джерелом підвищеної небезпеки (ст. 450 Цивільного кодексу України).

Крім того, Цивільним кодексом України (ст. 454) встановлений порядок обліку провини потерпілого й майнового стану особи, що завдало шкоди.

Відшкодування збитку, заподіяного застрахованому ушкодженням його здоров'я, виконується у вигляді страхових виплат.

Страхові виплати- це грошові суми, що, згідно із ст. 21 Закону про соці­альне страхування, Фонд виплачує застрахованому або особам, які мають на це право, при настанні страхового випадку.

До складу зазначених сум входять:

1. страхові виплати втраченого заробітку (або відповідної його части­

ни) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2. страхові виплати у встановлених випадках одноразової допомоги

потерпілому (членам його родини й особам, які перебували на утриманні померлих);

3. страхові виплати пенсій з інвалідності потерпілому;

4. страхові виплати пенсії у зв'язку з утратою годувальника;

5. страхові виплати на дитину, що народилася інвалідом унаслідок

травми на виробництві або професійного захворювання його матері під час вагітності;

6. страхові виплати на медичну й соціальну допомогу.

У період професійної реабілітації (навчання або перекваліфікації за інди­відуальною програмою реабілітації) Фондом щомісяця виконуються страхові виплати в розмірі середньомісячного заробітку. Розмір страхових виплат може бути змінений.

Перерахування сумщомісячних страхових виплат і витрат на медичну й соціальну допомогу виконується в таких випадках:

• зміни ступеня втрати професійної працездатності;

• зміни складу родини померлого;

• підвищення розміру неоподатковуваного податком мінімуму доходів

громадян і мінімальної зарплати в порядку, визначеному законодавством;

• підвищення тарифних ставок, посадових окладів працівників підпри­

ємств.

У випадку морального збиткутакож проводяться страхові виплати. Їхня максимальна сума встановлена в розмірі 200 мінімальних зарплат (ст. 34 Закону).

Ступінь втрати постраждалим загальної і професійної працездатності встановлюється МСЕК за участю Фонду. При цьому встановлюється не тільки обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, але і визначаються необхідні види медичної й соціальної допомоги.

Позачергова експертиза проводиться за заявою потерпілих, інших заціка­влених осіб, суду або прокуратури.

При тимчасовомупереході потерпілого на легку роботу йогосередньо - місячнийзаробіток, який за ним зберігається до повної реабілітації або до пе­реходу на інвалідність, установлюється за бажанням потерпілого, виходячи з розміру його заробітку за дванадцять або три повних календарних місяці робо­ти до ушкодження здоров'я. Однак, сума щомісячних страхових виплат, що встановлена відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, не по­винна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Фондом фінансуються також і витрати на медичнуйсоціальнудопомогу, включаючи додаткове харчування, придбання ліків, спеціальне медичне обслу­говування, на постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезу­вання, санітарно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересу­вання і т. п., якщо потреба в них установлена МСЕК. Фонд оплачує всі витрати на лікування потерпілого, якщо захворювання (випадок тимчасової втрати пра­цездатності) виникло в результаті нещасного випадку або профзахворювання.

Пенсіїтаінші форми витрату зв'язку зі смертю потерпілого фінансу­ються Фондом відповідно до діючого законодавства. Види оплати праці, що враховуються при визначенні середньомісячного заробітку, визначаються від­повідно до законодавства про пенсійне забезпечення.

У разі повторного пошкодження здоров'я, середньомісячний заробіток, за бажанням потерпілого, обчислюється за відповідні періоди, що передували першому або другому ушкодженню здоров'я. Ступінь утрати професійної пра­цездатності визначається МСЕК за сукупним результатом.

Індексація суми страхової виплати проводиться відповідно до діючого за­конодавства.

2. Порядок розгляду справ про страхові виплати

Підставоюдля розгляду Фондом справ про страхові виплати є:

• акт розслідування нещасного випадку або випадку профзахворювання;

• висновки МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності або копія свідоцтва про смерть потерпілого;

• рішення про відшкодування морального (не майнового) збитку;

• документ про необхідність надання додаткових видів допомоги.

У разі втрати годувальникаФондом повинне бути прийняте рішення про виплати втриденний термінз моменту подачі заяви (звертання заявника).

Іншісправи розглядаються Фондом удесятиденний термін(не рахуючи дня подачі необхідних документів). Рішення оформляються постановою, в якій визначаються особи, що мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена родини і їхні терміни.

Фонд може відмовитиу страхових виплатах в наступних випадках:

1. Навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для на­стання страхового випадку.

2. Подача роботодавцем або потерпілим помилкових даних про стра­ховий випадок.

3. Здійснення застрахованим навмисного злочину, що призвело до на­стання страхового випадку.

4. Нещасний випадок не зв'язаний з виробництвом.

Рішення про відмову у виплатах повинне бути відповідним чином обґрунтоване.

Припиненнястрахових виплат і надання соціальних послуг можливі в таких випадках:

• на термін проживання потерпілого за кордоном;

• на період перебування потерпілого на державному утриманні за умови, що частина виплат, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, що перебувають на утриманні потерпілого;

• виплати призначені на підставі помилкових даних;

• страховий випадок виник у результаті навмисного нанесення травми;

• потерпілий ухиляється від медичної або професійної реабілітації, не ви­конує правил, пов'язаних із встановленням або переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки, установленого для нього режиму, що перешкоджає його видужанню;

• в інших випадках, передбачених законодавством.

Якщо на утриманні потерпілого перебувають члени родини, які прожи­вають на території України, виплати у випадках, зазначених у пунктах 1...5, не припиняються, а тільки зменшуються на величину до 25 % від усієї суми ви­плат.

Обкладаннястрахових виплат податками здійснюється відповідно до ді­ючого законодавства.

2. Порядок і терміни проведення страхових виплат

Страхові виплати проводяться щомісяцяв дні, встановлені Фондом:

• потерпілим - з дня втрати працездатності в результаті нещасного випадку або встановлення профзахворювання;

• особам, які мають право на виплати в зв'язку зі смертю годувальника - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати. Одноразова допомога виплачується в місячний термін із дня визначення

МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а у разі смерті потерпілого - в місячний термін з дня смерті застрахованого особам, які мають на це право.

Страхові виплати проводяться протягом терміну, на який МСЕК або ЛКК установлена втрата працездатності в зв'язку зі страховим випадком, а фінансу­вання додаткових витрат - у період, на який визначена потреба в них.

Якщо з вини Фонду потерпілому не визначена або не виплачена сума страхової виплати, то ця сума виплачується без обмеження терміну й підлягає корегуванню в зв'язку з ростом цін на споживчі товари й послуги відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці».

Якщо потерпілий виявився в місцях позбавлення волі, суми страхових виплат переводяться на спеціальний рахунок і виплачуються йому після звіль­нення, а особи, які перебувають на утриманні потерпілого, одержують виплати у встановленому порядку.

У випадку виїзду потерпілого на постійне місце проживання за кордон України суми страхових виплат переводяться Фондом на їхню адресу в поряд­ку, передбаченому міждержавними умовами.

Копії рішень Фонду або суду про призначення страхових виплат, заяви потерпілих або зацікавлених осіб з усіма необхідними документами зберіга­ються Фондом. Через два роки після припинення страхових виплат зазначені вище документи передаються в архів для постійного зберігання.

2. Права й обов 'язки застрахованого і роботодавця, як страхувальника

Згідно із ст. 43 Закону про страхування від нещасного випадку кожен за­страхований має правобрати участь у керуванні страхуванням від нещасних випадків (на виборній основі), тобто бути повноправним їх представником, бра­ти участь у розслідуванні страхового випадку.

Якщо ж нещасний випадок відбувся із застрахованою особою, то вона має право на послуги медичної й професійної реабілітації, включаючи збереження робочого місця, навчання або перекваліфікацію (якщо загальна тривалість реа­білітації не перевищує двох років); на відшкодування витрат на проїзд до місця лікування або навчання і назад, витрат на житло і харчування, транспортування багажу й проїзд особи, яка її супроводить; на послуги соціальної реабілітації (придбання протезів, автомобіля, допомогу у веденні домашнього господарст­ва), а також одержання (безкоштовно) від Фонду роз'яснень з питань соціально­го страхування від нещасних випадків.

У випадку загибелі потерпілого члени його родини мають право на одер­жання від Фонду страхових виплат і послуг, пов'язаних з ритуальними діями.

Застрахований має не тільки права, але й обов’язкиперед Фондом (ст. 44 Закону). Так, він зобов'язаний знати й виконувати вимоги законодавчих та ін­ших нормативно-правових актів з охорони праці, виконувати обов'язки, перед­бачені колективним договором. Лікуватися потерпілий повинен у лікувально- профілактичних установах або в медичних працівників, визначених Фондом (з ними у Фонду є договір). У період лікування він зобов'язаний чітко виконувати режим лікування і дотримувати визначених лікарями правил поведінки; не ухи­лятися від професійної реабілітації; вчасно сповіщати робочий орган виконав­чої дирекції Фонду про обставини, що ведуть до зміни розміру матеріального забезпечення, складу соціальних послуг і порядку їхнього надання.

Страхувальник(роботодавець)має право:брати участь у керуванні стра­хуванням від нещасних випадків (на виборній основі); вимагати від Фонду ви­конання його обов'язків з організації профілактики нещасного випадку чи профзахворювань, а також соціального захисту потерпілих. Страхувальник, у разі незгоди з рішеннями працівників Фонду, має право на їх оскарження у спе­ціальних комісіях з спірних питань, що створюються при виконавчій дирекції Фонду і її робочих органів. При визначенні величини надбавок або зниження страхового тарифу страхувальник має право брати участь у встановленні їхніх розмірів. Він може захищати свої права, а також застрахованих їм осіб, як в ор­ганізаціях Фонду, так і в суді.

Страхувальник зобов'язанийвчасно реєструватися у Фонді, вчасно й пов­ністю оплачувати страхові внески, а також інформувати робочий орган вико­навчої дирекції Фонду про кожний нещасний випадок або профзахворювання, що мали місце на підприємстві, про зміну технології робіт або виду діяльності підприємства, що може призвести до зміни групи тарифів небезпеки; про лікві­дацію підприємства (не пізніше, ніж за два місяці).

Роботодавець щорічно зобов'язаний надавати робочому органу виконав­чої дирекції Фонду дані про чисельність працівників, річну суму зарплати, річ­ний (фактичний) обсяг реалізації продукції (робіт, послуг), кількість нещасних випадків і профзахворювань за минулий рік. Крім того, може безкоштовно створювати необхідні умови для роботи представників Фонду на підприємстві.

Роботодавець зобов'язаний повідомити застрахованим їм працівникам ад­реси і номери телефонів робочого органа виконавчої дирекції Фонду, лікуваль­но-профілактичних установ і медичних працівників (лікарів), які обслуговують дане підприємство за договором з Фондом.

Порядок і терміни подання цих даних визначаються Фондом.

2. Фінансування Фонду страхування від нещасних випадків

Фінансування Фонду здійснюється за рахунок наступних джерел:

а) внески страхувальників (для підприємств - з віднесенням їх на валові витрати виробництва, а для бюджетних організацій - з асигнувань, виділюва­них на їх утримування і забезпечення);

б) капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страховиків;

в) прибуток, отриманий від тимчасово вільних засобів Фонду на депозит­них рахунках;

г) засобів, отриманих від стягнення штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні нормативних актів з охорони праці;

д) добровільних внесків та інших надходжень, одержання яких не супере­чить законодавству.

Штрафи, суми надбавок до страхових тарифів страхувальник оплачує з прибутку, а якщо такого немає - то ці суми відносяться на валові витрати виро­бництва; для бюджетних установ і організацій - із засобів на утримання страховика.

Засоби на страхування від нещасного випадку не включаютьсяв Держав­ний бюджет України.

Засоби страхування від нещасних випадків можуть використовуватися винятково за їх прямим призначенням.

Одним з найважливіших положень Закону про страхування від нещасних випадків є те, що працівники не несуть ніяких витрат на страхуваннявід не­щасних випадків (ст. 46).

Страхові тарифи диференційованіза групами галузей економіки (видам робіт) залежно від класу професійного (виробничого) ризику виробництва. Во­ни встановлюються Законом.

Визначення розмірів страхових тарифів виконується з тією метою, щоб сума страхових внесків страхувальників у Фонд забезпечувала наступне:

• фінансування заходів, спрямованих на вирішення завдань, що ставляться перед Фондом;

• створення резерву засобів для забезпечення стабільності його функціону­вання;

• покриття витрат Фонду на здійснення соціального страхування від неща­сних випадків.

Страховий внесок страхувальник вносить у Фонд у порядку й терміни, визначені страховиком.

Віднесення організації або підприємства до певного класу професійного ризику не є постійним. Якщо на підприємстві страховим експертом відзнача­ються систематичні порушення норм і правил з охорони праці, тобто відзнача­ється зростання ризику одержання травм чи/та профзахворювань, таке підпри­ємство за рішенням відповідного робочого органа виконавчої дирекції Фонду може бути віднесене до більш високого класу професійного ризику.

При зниженні рівня виробничого ризику в результаті проведених профі­лактичних заходів клас виробничого ризику може бути змінений у бік змен­шення.

Органи Фонду мають право проводити перевірки господарчо-фінансової діяльності підприємств з питань оплати й цільового використання засобів, при­значених на соціальне страхування. Такі перевірки виконуються незалежними аудиторськими організаціями, а в окремих випадках - представниками держав­ної податкової адміністрації.

Законом про страхування від нещасних випадків передбачена відповіда­льністьФонду, страхувальників, застрахованих, а також осіб, які виконують соціальні послуги, за невиконання своїх обов'язків.

Суперечки щодо сум страхових внесків, розміру збитку і прав на його ві­дшкодування, накладення штрафів та інших питань вирішуються в судовому порядку. Крім того, зацікавлена особа з виниклих питань може звернутися у спеціальну комісію при виконавчій дирекції Фонду, яка працює на громадських і паритетних началах.

2. Визначення страхових тарифів

До основних принципів страхування від нещасних випадків віднесені:

• своєчасне й повне відшкодування збитку страховиком;

• обов'язковість оплати страхувальником страхових внесків;

• формування і використання страхових засобів на солідарній основі;

• диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кож­ному підприємстві.

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються у відсотках:

1. Для підприємств - від річного фактичного обсягу реалізованої проду­кції (робіт, послуг), за винятком суми податку на додану вартість і акцизний збір.

2. Для бюджетних установ і організацій - від річної суми фактичних ви­трат на оплату праці та інші виплати найманим робітникам, що підлягають оподаткуванню з громадян.

При цьому розмір страхового внеску залежить від класу професійного ри­зикувиробництва, до якого віднесене підприємство, а також від рівня травмати­зму, професійного захворювання і стану охорони праці.

Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства прово­диться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до «Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ і організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на вироб­ництві і професійного захворювання» (далі - «Порядок»), що затверджується Кабінетом Міністрів України.

З метою визначення страхових тарифів для підприємств на страхування від нещасних випадків, галузі економіки і види робіт (далі - галузі економіки) диференціюються (класифікуються) за класами професійного ризику виробниц­тва. Витяг з класифікації наведений табл. 1.1. Г алузі економіки іменуються від­повідно до загального класифікатора галузей народного господарства України.

Клас професійного ризикувиробництва окремої галузі економіки характе­ризується інтегральним показником професійного ризику виробництва - чим більше значення інтегрального показника, тим вище (починаючи з першого) клас професійного ризику виробництва. Зазначені інтегральні показники виро­бництв, віднесені до одного класу конкретної галузі економіки, за величиною повинні бути між собою ближче, ніж виробництва, віднесені до інших (різних) класів.

Таблиця 1.1. - Класифікація галузей економіки і видів робіт за

професійним ризиком виробництва (витяг)

Галузі економіки і види робіт	Код по Загальних класифікаторах галу­зей народного господарства України
6 клас - Господарське керування будівництвом	69000
8 клас - Виробничі види побутового обслугову­вання населення	86000-86290
13 клас - Деревообробна промисловість	15200-15290
14 клас - Промисловість будівельних матеріалів	18110-16112, 16130-16240, 16260-16273
16 клас - Будівництво (без обліку будівництва шахт)	61000-61130, 61132-65000
18 клас - Виробництво будівельних металови­робів	14831

Інтегральний показникпрофесійного ризику виробництвадля кож- ної галузі економікивизначається, як відношення витрат на відшкодування збитку потерпілим на виробництві до фактичних витрат на оплату праці в ми­нулому календарному році по даній галузі економіки:

^ИОЕ = (ВУое / ЗОТое)х100,

де И_ОЕ - інтегральний показник професійного ризику виробництва в галузі економіки; ВУ_ОЕ - сума відшкодування збитку потерпілим на виробництві, що була витрачена в минулому календарному році в галузі економіки; ЗОТ_ОЕ - фа­ктичні витрати на охорону праці в минулому календарному році в галузі еко­номіки.

Інтегральний показникпрофесійного ризику виробництва для галузей еконо­міки кожногокласупрофесійного ризику виробництва визначають за формулою

^ИКЛ =^(ВУКЛ /^з°Ткл)х^100,

де И_КЛ - інтегральний показник професійного ризику виробництва для галузей економіки відповідного класу професійного ризику виробництва; ВУ_КЛ - сума від­шкодування збитку потерпілим на виробництві, витрачена в минулому календар­ному році в галузях економіки, що віднесені до одного класу професійного ризику виробництва; ЗОТ_КЛ - сума фактичних витрат на оплату праці в минулому кален­дарному році в галузях економіки, що віднесені до одного класу професійного ри­зику виробництва.

Для визначення величин страхових внесків використовують наступні показники:

1. Сума приведених фактичних витратна оплату праці в минулому кален­дарному році, що визначається для галузей економіки кожного класу професійного ризику виробництва за такою формулою:

ПЗТкл = ЗТОкл х СПРкл,

де СПРкл - ступінь професійного ризику виробництва галузей економіки відповід­ного класу, що визначається співвідношенням інтегрального показника професій­ного ризику виробництва для галузей економіки цього класу до інтегрального пока­зника професійного ризику виробництва галузей економіки першого класу профе­сійного ризику виробництва:

_И^конкр

СПРкл =^^.

^Икл

2. Модуль страхових внесківдля галузей економіки всіх класів професійного ризику виробництва МВ визначається із співвідношення

MB = ЗФ / пзт,

де ЗФ - розрахункові витрати Фонду в наступному календарному році; ПЗТ - сума приведених фактичних витрат на оплату праці в минулому календарному році в га­лузях економіки всіх класів професійного ризику виробництва.

2. Визначення страхових тарифів підприємств одного класу професійного ризику на майбутній календарний рік

Сума страхових внесківпідприємств одного класу професійного ри­зику виробництва в наступному календарному році СВ_к визначається за формулою

СВкл — ПЗТкл х MB.

Страховий тарифна наступний календарний рік дляпідприємств о д н о го кл асупрофесійного ризику виробництва визначається за формулою

_Ст = ^сВкл^{х 100}

^СТКЛ - ^,

^зоТкл ^{х и}от

де И_От - прогнозований індекс росту фактичних витрат на оплату праці в на­ступному календарному році.

Місячна сума страхового внескудля підприємств визначається за формулою

СВстр - 0,01 (ЗОТстр х СТкл),

де СВ_сТр - місячна сума страхових внесків; ЗОТ_сТр - сума фактичних витрат на оплату праці в місяці, за який платиться страховий внесок, грн.

За результатами роботи підприємства за минулий календарний рік Фонд може встановити збільшення (надбавку) або зниження розміру страхового вне­ску:

Ппр - ВУпр / СВпр; ^пкл = ^Вукл ^{/ СВ}^

де П_ПР- питома вага витрат Фонду на відшкодування збитку потерпілим на пі­дприємстві в минулому календарному році; ВУ_ПР- сума витрат Фонду на відш­кодування збитку потерпілим на підприємстві в минулому календарному році; СВ_ПР- сума страхових внесків підприємства; П_КЛ- питома вага витрат Фонду на відшкодування збитку потерпілим на виробництві в минулому календарному році на підприємствах відповідного класу професійного ризику виробництва; ВУ_КЛ- сума витрат Фонду на відшкодування збитку потерпілим у минулому календарному році на цих підприємствах; СВ_КЛ- сума страхових внесків цих підприємств.

Зниження або надбавки до страхових внесків встановлюють залежно від співвідношення П_ПР/ П_КЛза табл. 1.2 і 1.3 відповідно.

Розміри знижки чи надбавки до страхового внеску не можуть перевищу­вати 50 % страхового тарифу, встановленого для відповідної галузі економіки (виду робіт).

Якщо на страхувальника протягом календарного року накладався штраф за порушення законодавства з охорони праці, він втрачає право на зниження страхового тарифу.

Таблиця 1.2. - Зниження страхового внеску

Показник ППРнижче показника ПКЛ, %	Зниження страхового внеску, %
20 - 39,9	10
40 - 59,9	20
60 - 79,9	30
80 і більше	40
Не допущено жодного нещасного випадку і професійного захворювання	50

Таблиця 1.3. - Надбавка до страхового внеску

Показник ППРперевищує показник ПКЛ, %	Надбавка до страхового внеску, %
20 - 39,9	10
40 - 59,9	20
60 - 79,9	30
80 - 100	40
Більше 100	50

Контрольні запитання

1. З яких документів складається законодавство про страхування від не­щасних випадків в Україні ?

2. У чому полягають завдання страхування від нещасних випадків на виробництві?

3. Що є об'єктом страхування ?

4. Хто є суб'єктом страхування ?

5. Хто є страхувальником, а хто - страховиком ?

6. Правила реєстрації страхувальників.

7. Поняття «»страховий ризик»» і «»страховий випадок»».

8. Структура і керування Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

9. На який термін установлені повноваження членів Фонду соціального страхування від нещасних випадків ?

10. У чому полягають обов'язки Правління Фонду ?

11. Які компенсації й виплати зобов'язаний зробити Фонд при нещасному випадку ?

12. За якими напрямками здійснюється Фондом профілактика нещасних випадків ?

13. Хто здійснює нагляд за роботою Фонду ?

14. У чому полягають функції Фонду з координації і фінансування охорони праці?

15. Які положення про відшкодування збитку при нещасному випадку пе­редбачені Законом ?

16. Основні положення з відшкодування збитку здоров'я працівнику.

17. Що входить до складу страхових виплат ?

18. З яких причин може бути змінений розмір суми страхових виплат ?

19. Підстави для розгляду Фондом справ про страхові виплати.

20. B яких випадках може бути відмовлено або припинено страхові виплати ?

21. Порядок і терміни проведення страхових виплат.

22. Які права має застрахований ?

23. Які обов'язки покладаються на застрахованого ?

24. У чому полягають права й обов'язки страхувальника ?

25. Джерела фінансування Фонду.

26. За яким принципом встановлюються розміри страхових тарифів ?

27. B яких випадках проводиться зміна розміру страхових тарифів ?

28. Яка відповідальність передбачена за невиконання обов'язків у страху­ванні від нещасних випадків ?

29. Принципи визначення страхового тарифу.

30. Як характеризується клас професійного ризику ?

31. Як визначається інтегральний показник професійного ризику галузі економіки ?

32. Викласти методику визначення страхових тарифів підприємств одного класу професійного ризику на майбутній календарний рік.

33. B яких випадках виконується зниження страхових тарифів ?

34. B яких випадках виконується підвищення страхових тарифів ?