69.Ринок праці і безробіття.

Ринок праці— сфера формуванняпопитуіпропозиціїнаробочу силу. Через ринок праці здійснюється продаж робочої сили на визначений термін.

Ринок праціє одним з основних і найскладніших елементів ринкової економіки, а також одним з основоположних предметів дослідження економіки праці. Він становить систему організації найманої праці на основі ринкових законів, яка включає роботодавців, що пред'являють попит на працю, найманих працівників, що формують на цьому ринку пропозицію праці, а також механізми й інститути узгодження інтересів працівників та роботодавців. Саме через ринок праці найважливіший національний ресурс — людський капітал — розподіляється за регіонами країни, галузями і видами виробництва, професіями і підприємствами. Саме через ринок праці мільйони працівників знаходять підходящу для себе роботу, а сотні тисяч підприємців знаходять потрібних працівників. Саме на ринку праці (з певним державним регулюванням) визначається рівень заробітної плати, яка є фінансовою основою добробуту більшості населення.

Заробітну плату можна поділити на «номінальну» й «реальну». Номінальна зарплата — це та сума грошей, що працівник одержує  на руки після сплати податків. Реальна зарплата являє собою кількість товарів і послуг, яку можна придбати на отримані гроші при даному рівні цін. Невід'ємною рисою ринкової економіки є безробіття, під якою розуміється тимчасова незайнятість частини економічно активного населення. За формою прояву безробіття може бути: а) фрикційної, тобто пов'язаної з добровільним залишенням одного робочого місця й пошуками іншого. б) структурної, пов'язаної зі змінами в технології, які викликають відмирання старих виробництв і звільнення частини робочої сили; в) сезонної, котра викликається коливаннями попиту на робочу силу в різні проміжки часу в деяких галузях (сільське господарство, будівництво); д) схованої (латентної), коли робоча сила використається не повністю, але й не звільняється. Остання форма особливо характерна для вітчизняної економіки, де широко практикуються змушені неоплачувані відпустки й неповні робочі дні (тижня). Рішенням проблем безробіття в ринковій економіці займається держава, що регулює відносини на ринку праці за допомогою законодавчих, організаційних й економічних заходів.

70.Державне регулювання ринку праці.

Ринок праці — сукупність соціально-економічних відносин щодо зайнятості та використання працівників у суспільному виробництві. Значення ринку праці: 1)використання потенційних можливостей для підвищення ефективності економіки; 2)забезпечення працюючих доходами, що дає можливість задовольняти їх соціально-економічні потреби та посилює соціальну захищеність; 3)зменшення розшарування та соціальної напруги у суспільстві, забезпечення соціально-економічної стабільності. Державне регулювання ринку праці — система правових та організаційно-економічних заходів держави щодо забезпечення ефективної зайнятості, нормальних умов праці та раціонального використання робочої сили.

У багатьох країнах із розвиненою економікою головні функції регулювання ринку праці здійснюють профспілки. У країнах, які перебувають на стадії формування ринкових відносин, коли елементи інфраструктури ринку праці ще не діють достатньо ефективно, не відпрацьований механізм громадського та інституціонального регулювання, застосовують державне регулювання ринку праці, зайнятості та умов праці. У такому випадку держава відіграє роль регулювальника відповідно до попиту і пропозиції робочої сили.

Регулювання ринку праці передбачає:

— створення державної системи дослідження і прогнозування стану загальнонаціональних і регіональних ринків праці;

— створення мережі центрів служби зайнятості для реєстрації безробітних, надання їм фінансової допомоги і працевлаштування;

— розроблення програм державної допомоги в підготовці кадрів та створенні нових робочих місць;

— законодавче запровадження умов праці залежно від її видів, місця виконання, особи працівника, що охоплює час праці і відпочинку, техніку безпеки, вимоги щодо кваліфікації, взаємовідносини між власниками засобів виробництва і найманою силою, профспілками і підприємцями.

Державна програма зайнятості передбачає заходи держави з надання допомоги громадянам у їх працевлаштуванні, організації роботи з професійної перепідготовки кадрів, участі у профорієнтаційній роботі, сприяння створенню робочих місць, організації громадських оплачуваних робіт.