86.Менеджмент: теорія ефективного керування фірмою.

Ме́неджмент(українською— управління) — це процес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з метою досягнення координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного виконання завдань.

менеджмент - це сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом з метою підвищення його ефектив­ності

Критерії ефективного управління

Керування людьми, здійснюване менеджером, ґрунтується на ряді принципів:

1. підтримка в підлеглих почуття самоповаги. Спочатку потрібно похвалити підлеглого і тільки потім — давати вказівки щодо поліпшення роботи;

2. увага проблемам, а не особистостям;

3. активне використання методів підкріплення позитивних реакцій на бажані дії чи негативних — на небажані. На зміну поведінки людей реагувати потрібно відразу ж, тому що відстрочена реакція викликає зайву плутанину;

4. висування ясних вимог, підтримка постійного контакту з людьми, міцних зворотних зв'язків.

Ґрунтуючись на цих принципах, менеджер повинний домагатися від підлеглих бажаних результатів:

• наводити на думки тих, хто бідує лише в підказці;

• давати поради тим, хто має потребу в тому, щоб їх постійно наставляли, консультували, спонукали до дій;

• давати прямі вказівки, нагадувати про необхідність діяти некмітливим;

• у категоричній формі наказувати, наполегливо вимагати виконання від тих, хто нехтує порадами, вказівками, рекомендаціями;

• звільняти, якщо немає іншого засобу змусити людей підкорятися, і, навпаки, заохочувати за сумлінне виконання усіх вказівок керівника.

Основні функції менеджменту:

• Складання плану завжди розглядається як початковий етап процесу управління. Воно означає, що хтось повинен вирішити: що,як,колитакиммає бути виконано.

• Як тільки план складений, необхідно підготувати та забезпечити його виконання

• Мотивація— це таке регулювання спонукаючих стимулів людини, при яких виникає бажання працювати так, щоб сприяти досягненню цілей організації.

• Останнім етапом процесу управління є здійснення контролю, тобто порівняння фактичних результатів із запланованими.

87.Світове господарство: закономірності розвитку.Світове господарство - це сукупність усіх національних економік світу та економічних взаємозв'язків між ними або сукупність економічних відносин, що функціонують на національному та міжнародному рівнях.

Основні закономірності розвитку світового господарстватакі:

• підвищення рівня усуспільнення виробництва в межах світового господарства. Це виявляється у створенні великих господарських одиниць, наприклад, транснаціональних компаній;

• залучення національних економік у світогосподарські зв'язки. Це передбачає насамперед розвиток господарських відносин між різними галузями виробництва країн світу;

• зближення національних господарств, що потребує адаптації, взаємопроникнення їх економічних потенціалів;

• вирівнювання рівнів економічного розвитку національних господарств. Ця закономірність виявляється у процесі зближення кількісних показників, які характеризують економічний розвиток країн світу, зокрема виробництво продукції на душу населення, обсяг експорту, імпорту тощо.

За своєю суттю світове господарство є діалектичною єдністю, цілісністю взаємопов'язаних через міжнародні економічні взаємовідносини національних економік країн світу. Між державами складаються і розвиваються економічні зв'язки як на рівні окремих країн, так і їх об'єднань. Вони набувають різноманітних форм: від торгового обміну до спеціалізації та кооперування виробництва на основі прямих зв'язків підприємств та їх об'єднань, утворення спільних підприємств.

Структура світової економіки за рівнем економічного розвитку країни:

Групи країн: 1) розвинуті країни ринкової економіки;2) країни що розвиваються;3) країни з перехідною економікою

Першу групу складають країни з ринковою економікою і високим рівнем соціально-економічного розвитку. Це країни, в яких ВВП на душу населення становить не менше 12 тис. доларів США

До другої групи входять країни, що розвиваються. Це найчисленніша група, що охоплює 141 країну. Але їх частка у світовій економіці незначна і має тенденцію до зниження.

Третю групу утворюють країни перехідної економіки.