- •1 Генезис и тд
- •2 Платон
- •3 Аристотель
- •4 Макиавелли
- •5 Полит теории нового времени
- •6 Монтескье, Руссо
- •7 Кирило-мефодий
- •8 Політична думка хіх
- •10 Теория олигархизации
- •9 Політичний клас, еліти
- •11 Вебер формы правления
- •12 Полит думка хх
- •13 Политика ка соц явление
- •14 – 15 Демократия
- •16 Полит власть
- •17 Концепции полит власти
- •18 Полит система общества
- •19 Полит система современная
- •20 Государство
- •21 Правова держава, констит укр
- •Социа́льное госуда́рство
- •23 Партия как полит институт
- •24 Типология партий
- •Классификация политических партий:
- •25 Партийные системы
- •26 Избирательные системы
- •1) Мажоритарную;
- •2) Пропорциональную;
- •3) Смешанную.
- •27 Избират система в укр
- •28 Политич режимы
- •29 Демократич режим
- •31 Посттоталитаризм
- •32 Політична модернізація – це соціальні та інституціональні перетворення, пов’язані з переходом від одного типу політичної системи до іншого.
- •33 Громідянське суспільство
- •34 Громад сусп в Укр
- •35 Громад організації
- •36 Політ ідеологія
- •37 Консерватизм и тд
- •38 Либерализм и тд
- •Соц демократия
- •40 Полит культура
- •41 Полит социализация
- •43 Религия
- •Полит элита
- •45 Лидерство
- •46 Полит лидерство в Укр
- •47 Этнополитика
- •48 Полит конфликты
- •49 Полит прогноз
- •50 Мировой полит процесс
33 Громідянське суспільство
Громадя́нське суспі́льство — система інститутів поза межами державних та комерційних, яка забезпечує самоорганізацію та розвиток населення; це сукупність громадянських і соціальних інституцій і організаційних заходів, які формують базис реально функціонуючого суспільства на противагу і доповнення виконавчих структур держави (незалежно від політичної системи). Структура суспільства — це внутрішня його будова, що відтворює багатогранність та взаємодію складових суспільства, забезпечує його цілісність та динамізм розвитку.
Структуру громадянського суспільства можна подати у вигляді п'яти систем, які відповідають певним сферам його життєдіяльності: соціальної, економічної, політичної, духовно-культурної, інформаційної.
Соціальна система — певна сукупність об'єктивно сформованих взаємозв'язків між ними, а саме:
а) інститути сім'ї та відносини, що обумовлюють її існування;
б) відносини, які відображають соціальну сутність людини (клуби, об'єднання);
в) відносини, що виникають між соціальними спільнотами (групами, націями, расами тощо).
Економічна система — це сукупність економічних інститутів і відносин, у які вступають люди у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання сукупного продукту, реалізації права власності.
Структурними елементами економічної системи є: приватні господарства; акціонерні товариства; кооперативні господарства; фермерські господарства; індивідуальні, приватні підприємства громадян.
Політична система — це сукупність цілісних саморегулюючих елементів:
а) держава;
б) політичні партії;
в) суспільно-політичні рухи та відносини, що між ними виникають.
Духовно-культурна система — це відносини між людьми, їх об'єднаннями, державою та суспільством у цілому стосовно духовно-культурних благ та різного роду матеріалізованих інституцій, через які реалізуються дані відносини, що пов'язані з освітою, наукою, культурою, релігією.
Інформаційна система — це система, яка складається в результаті спілкування людей та через мас-медіа (підприємства, об'єднання, що здійснюють виробництво та випуск засобів масової інформації).
Структурні елементи громадянського суспільства мають відповідати певним вимогам:
1. Економічна система діє за принципами самоорганізації, саморегулювання та самоуправління;
2. Соціальна система має чітко виражене структурне оформлення;
3. Політична система виступає, з одного боку, в формі механізму узгодження соціальних інтересів у суспільстві, а, з іншого — як найбільш повне вираження загального національного інтересу.
Головними передумовами громадянського суспільства є: - законодавче закріплення юридичної рівності людей на основі надідення їх правами і свободами; - юридична свобода людини, обумовлена матеріальним благополуччям, свободою підприємництва, наявністю приватної власності, яка є економічною основою цивільного суспільства; - створення механізмів саморегуляції і саморозвитку, формування сфери невладних відносин вільних індивідів, що володіють здатністю і реальною можливістю здійснювати свої природні права.
