7 Кирило-мефодий

Основні програмні погляди товариства Основні політичні ідеї Кирило-Мефодіївського товариства було викладено в його програмних документах, до яких належать “Статут Слов’янського товариства св. Кирила та Мефодія”, “Книгa буття українського народу”, Історична концепція спиралася на ідеї християнського соціалізму, в основі якої було твердження, що шлях до врятування людства лежить через осягнення Царства Божого. У ньому мали б панувати загальна справедливість, свобода, рівність і братерство. Головною метою діяльності товариства й мала бути боротьба за реалізацію цих ідеалів. До політичної доктрини були включені такі моменти: походження усякої влади від бога, положення, що влада не може бути абсолютною, самодержавною. Демократія, вважав Костомаров, не дає гарантій перед свавіллям влади“багатьох царків”. Однак альтернативою мав би бути все ж республіканський устрій, де влада була б виборна, змінна і підзвітна народним зборам. Щодо самої форми держави, то нею мала б бути федерація. Ідеї: - духовне і політичне поєднання слов’ян є їх призначенням, до якого вони повинні прагнути. - кожен слов’янський народ повинен мати свою державно-політичну самостійність. - встановлення у всіх слов’янських народів республіканської форми правління та політико-правової рівності громадян. - Основою для встановлення справедливого суспільного та державного ладу повинні стати принципи християнської моралі. - утворення спільного вищого законодавчого органу влади — Слов’янського собору з представників всіх народів. - знищення всякої письмової та релігійної ворожості між слов’янськими народами. - ліквідація соціальної нерівності . - Просвітництво широких народних мас визнавалось головним засобом досягнення мети. - наголошували на моральності своїх дій та дотримання духу християнського віровчення. - з’єднання слов’ян в один союз є їхнім історичним призначенням, але це утворення повинно мати міждержавний характер, не позбавляючи жоден з народів, що до нього ввійдуть, статусу державно-самостійного. - ліквідація станів та станових привілеїв, забезпеченні громадянської рівності та свобод.

8 Політична думка хіх

Ідеї Кирило-Мефодіївського братства продовжив М. Драгоманов (1841-1895 pp.). Аналізуючи державу, М. Драгоманов вважав, що її суть найперше полягає у правах, якими наділені в ній громадяни, у правовому статусі особи. Він прагнув здійснення "політичної реформи всієї Росії на началах свободи і децентралізації". Суть його програми політичної боротьби для українства полягала у тому, щоб домагатися політичних реформ, демократизації та федерації у рамках Росії та Австро-Угорщини, виходячи з того, що центром цієї національної боротьби мала б бути Галичина. Він вважав, що чим більше політичних свобод, тим більше національних прав. Соціалізм М. Драгомановим розглядається як спосіб утвердження соціальної справедливості та підвищення добробуту народу. Одним із представників революційно-демократичної течії у політичній думці був І. Франко (1856-1916 pp. ). Серед проблем, які ним розглядалися, були аграрна проблема, загальні принципи розв´язання селянського питання, робітнича, національна проблема. І.Франко був соціалістом, але не виступав за диктатуру пролетаріату, акцентуючи увагу не на класових, а на загальнолюдських вартостях. Соціалізм, за І.Франком мав опиратися на широке самоврядування общин-повітів і країв. Він виступав за рівність усіх націй і вважав, що найкращим вирішенням національної проблеми було б утворення державних об´єднань змішаного (федеративно-конфедеративного) типу, що опиралися б на солідарність інтересів. Визначне місце в історії української політичної науки XIX - початку XX ст.ст. посідає М. Грушевський (1868-1934 pp.). М. Грушевський еволюціонував від історичної народницької концепції до державницької, від федералістичної - до самостійницької. Він вважав, що держава - "це суверенний союз народу, який дорОгою планової діяльності, зверхніми засобами задовольняє індивідуальні і загальнолюдські солідарні інтереси в напрямі до поступового розвитку громадянства ". М.Грушевський був першим президентом України, ним підписаний 4 універсал, що проголосив державну незалежність україни. Головним напрямом його політичних досліджень була проблема національного самовираження.