3. Дієслівні форми у професійному мовленні

З часових дієслівних форм найбільш усталеною для наукового стилю мовлення є форма минулого часу: Вивчення іноземної мови провадилося з використанням новітніх технічних засобів; для офіційно-ділового – неозначена (інфінітив): Прошу звільнити мене з роботи за власним бажанням; Наказую зарахувати Симоненка П.Р. на посаду старшого інженера. Часто форму інфінітива заступає віддієслівний іменник: паління шкідливе для здоров'я, вживання червоного вина в помірних дозах підвищує імунітет.

Дієприкметник, який є особливою формою дієслова, у багатьох контекстах уживається не так поширено, як у російській мові. Річ у тім, що дієприкметник зазвичай поділяється на два види: активний і пасивний. Норма передбачає вживати активні дієприкметники лише в формі минулого часу: опалий, зів'ялий, розквітлий, згаслий, згірклий, розкуйовджений. Активні ж дієприкметники (наприклад, пишучий, читаючий, киплячий, сидячий) сприймаються як кальки з російської мови (зрештою, просто як суржикові утвори) й використовуються з певними засторогами – переважно як прості прикметники (сидяча робота, крокуючий екскаватор, гримуча суміш), або як винятки (кипляча олія). Трапляються вони у текстах художнього, публіцистичного й часом наукового стилів (ріжучий інструмент, колюча зброя, тягучий сироп). На разі вчені-мовознавці пропонують замість суфікса –учий (-ючий) вживати суфікс -увальн(ий): з'єднувальний, копіювальний, смислоутворювальний: це хоч і довше, але ближче до норми.

Іноді російський активний дієприкметник перекладається українською як прикметник: деформирующий – деформівний, бывший – колишній, дезинфицирующий – дезінфекційний. Заміною активним дієприкметникам можуть виступати й підрядні речення (изучающий – той, хто вивчає), іменники (выступающий – промовець, доповідач), пасивні дієприкметники (заблудившийся – заблудлий, распустившийся – розквітлий).

Пасивні дієприкметники: сказаний, написаний, вивчений, досліджений, народжений, зім'ятий, збитий, умитий, переданий – значно частіше вживаються в українській мові. Російськомовні слова на –мый при перекладі повного відповідника не мають: незаменимый – незамінний, называемый – якого (що) називають, (так) званий.

В українській мові в пасивних дієприкметниках –н не подовжується: окруженный – оточений, сказанный – сказаний.

Дієприслівник – незмінювана дієслівна форма, яка виражає додаткову дію, що супроводить головну. Він поєднує ознаки дієслова (вид, перехідність/неперехідність, час – лише теперішній або минулий, залежні слова) та прислівника (незмінний, синтаксична роль у реченні – обставина часу, мети, причини). Утворюються за принципом активного дієприкметника, лише без кінцевого й: сидячи, бачачи, вивчаючи, досліджуючи; форми минулого часу – за допомогою суфікса –ши (-вши): зробивши, розглянувши, заслухавши, провівши, прибігши.

Література

1. Вихованець І.Р. Граматика української мови. – К.: Либідь, 1993.

2. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К.: А.С.К., 2002.

3. Ділова українська мова: Навч. посіб. / Горбул О.Д., Галузинська Л.І., Ситнік Т.І., Яременко С.А. – К.: Вид-во тов. “Знання”, КОО, 2002.

4. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Українське ділове мовлення. – К.: Либідь, 1997.

5. Український правопис. – К.: Ін-т української мови ім. О.О.Потебні, 1993.

6. Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова. – К.: Либідь, 1993.

7. Шевчук С.В. Ділове мовлення: Модульний курс. – К.: Літера, 2003.

8. Шевчук С.В., Кабиш О.О. Практикум з українського ділового мовлення: Навч. посіб. – К.: Літера, 2002.

9. Ющук І.П. Практикум із українського правопису. – К.: Освіта, 2000.

ТЕМА 5