Частина ІІ. Забій і первинна переробêа хóдоби, птиці, êролів…

Якщо на підприємстві немає міздрильних машин, то шкури свиней обробляють уручну. Видалення прирізів уручну проводять так само, як і зі шкур ВРХ.

Шкури свиней повинні бути звільнені від підшкірно-жирової клітковини на чепраку врівень з цибулинами щетини і мати рів- номірну по всій площі товщину за рахунок шару жиру на полах, залишкова кількість якого не повинна перевищувати 6 % від маси парних шкур.

Зрізування дерми і цибулин щетини не допускається. Бахрому жиру по краях шкури обрізають. Кількість прирізів жиру на сви- нячих шкурах визначають зовнішнім оглядом.

Підшкірно-жирову клітковину, зібрану в цеху консервування шкур, використовують для витоплювання технічного жиру.

Сортування шкур. Шкури сортують за навальністю, масою і площею. Сортування шкур за навальністю проводять, оглядаючи їх з боку шерсті. Чисті шкури направляють на консервування су- хим засолюванням, а навальні — для попереднього розмочування навалу.

Шкури без навалу, які солять мокрим засолюванням (тузлуку- ванням), підлягають промиванню. Їх промивають водою у перфоро- ваних барабанах, ваннах, на столах, стелажах та іншими способами. На столах або стелажах шкури промивають з обох боків так, щоб за- бруднення з боку волосу не потрапляло на міздрову частину шкури.

Свинячі шкури промивають тільки з боку щетини. Для цього їх поштучно розстеляють на широкому похилому столі щетиною вго- ру і зрошують водопровідною водою з душа. Під час промивання зі шкур спеціальними скребачками (душ-скребачка) зчищають бруд, кров і залишки навалу.

11.2.ТЕХНОЛОГІЯ КОНСЕРВУВАННЯ ШКУРО-ХУТРОВОЇ СИРОВИНИ

Шкури ВРХ, ДРХ, коней і свиней можна консервувати сухим засолюванням або мокрим (тузлукуванням) з подальшим підсо- люванням (або без підсолювання). Крім того, шкури ДРХ консер- вують кислотно-сольовим способом.

11.2.1. Сухосольовий спосіб консервування

Сухосольовий спосіб — сухе засолювання, яке проводять солін- ням шкур, розстилаючи їх на стелажах і піддонах для кожного виду шкур окремо. Проте за незначної кількості шкур ВРХ і коней їх засолюють разом, так само як і шкури ДРХ.

Дуже бактеріально забруднені шкури консервують на окремих стелажах, як і шкури кнурів.

При консервуванні сухим засолюванням обряджені шкури роз- стеляють міздряним боком угору так, щоб головна (вороткова) части-

212

Розділ 11. Оброблення шêóро-хóтрової сировини

на кожної наступної (верхньої) шкури була на головній частині по- передньої (нижньої), а огузкова — на огузковій. Старанно розправ- ляючи кінці, зморшки і загини шкур, посипають поверхню рівним шаром чистої сухої кухонної солі або сумішшю кухонної солі й анти- септика. Кожний штабель може формуватися впродовж трьох діб.

Шкури ДРХ для консервування укладають в одинарні або укрупнені штабелі одна на другу, міздряним боком угору, голов- ною частиною в один бік. Штабелі повинні мати невеликий схил до країв для стікання розсолу. Овчини з дуже забрудненою вовною (за наявності навалу) засолюють з укладанням шкур міздряним боком до міздряного. У цьому разі шкури з вовняного боку також посипають сіллю.

Іноді шкури укладають на соляну подушку заввишки 7 – 10 см. За всіх способів укладання штабель зверху посипають суцільним шаром солі (закривають). На нього кладуть штабельну картку або бирку із зазначенням номера штабеля, виду і кількості шкур, дати початку і закінчення комплектування (закриття) та розбирання штабеля, прізвища засолювача.

Сухе засолювання свинячих шкур можна проводити механізо- ваним способом у барабані марки Я8-ФКМ (рис. 11.4), сумішшю для соління, що складається з силіцієфториду натрію і кухонної солі (помелу № 1 або № 2) або їх суміші в будь-якому співвід- ношенні.

Рис. 11.4. Барабанний апарат Я8-ФКМ для соління шкур свиней:

1 — рама; 2 — барабан; 3 — зовнішня лопать; 4 — труба для подавання води; 5 — внутрішня лопать; 6 — піддон; 7 — цапфа; 8 — підшипникова опора; 9 — муфта; 10 — електродвигун; 11 — редуктор; 12 — клинопасова передача; 13 — огородження приво- ду; 14 — стопор; 15 — шафа керування; 16 — пересувна огорожа; 17 — кришка люка

213

Частина ІІ. Забій і первинна переробêа хóдоби, птиці, êролів…

Сировину обробляють за дві стадії: засолювання і підсолюван- ня, між якими розсіл, що утворюється, відводять. Обряджені шку- ри завантажують у барабани поштучно за допомогою конвеєра або вручну. Суміш для соління добавляють не менше ніж за 3 – 4 прийоми у міру завантаження шкур. Барабан заповнюють шку- рами і сумішшю для соління не більше ніж на 0,55 його об’єму, причому суміші для соління завантажують 20 – 25 % від маси шкур. На стадії засолювання барабан обертається з частотою (36±1) хв–1 протягом 2,0 – 2,15 год при безперервному зрошуванні його поверхні водопровідною водою. Температура сировини на стадії засолювання має становити 15 – 25 °С.

Після закінчення стадії засолювання барабан зупиняють, пе- ремикають на обертання з частотою (18±2) хв–1 і крізь отвори в кришці відводять розсіл. Після цього в барабан завантажують су- міш для соління в кількості 10 – 15 % від маси парних шкур і при закритому люку обертають ще 10 – 15 хв. Підсолену сировину ви- вантажують на стелаж за частоти обертання (18±2) хв–1, склада- ють на двосхилий піддон або візок для стікання на 3 – 6 год і по- дають на сортування.

Вміст вологи в консервованих шкурах ВРХ, коней і ДРХ має бути 46 – 48 %, а свиней — не більше ніж 48 %.

Сухосольовим способом урозстил, у теплий період року, коли їх відвантаження в мокросольовому вигляді не дозволяється, консе- рвують також шкури ДРХ.

Шкури ДРХ консервують у штабелях не менш як 2 доби, після чого штабель розбирають, шкури обтрушують від солі і розвішують на жердини для сушіння.

На жердинах шкури розвішують уздовж лінії хребта міздряним боком угору, ретельно розправляючи передні та бокові ділянки шкур: головну частину, поли і лапи.

Шкури розмішують на жердинах так, щоб у двох паралельних рядах головна частина їх спрямовувалась у різні боки, тобто голов- на частина шкур одного ряду розміщувалася напроти хвостів шкур другого ряду.

Для сушіння застосовують обчищені від кори, без сучків, рівні, гладенькі, круглі жердини діаметром 5 – 6 см.

Жердини зі шкурами розміщують на відстані не менш як 20 см одна від одної в один, два і більше ярусів без контакту шкур верх- ніх і нижніх ярусів. Жердини зі шкурами верхніх ярусів розмі- щують у проміжках між жердинами нижніх.

У процесі сушіння шкури час від часу переміщують на жерди- нах, опускаючи по черзі то один, то другий край, щоб підсушува- лися також ділянки шкур, що стикаються з жердиною. Для зруч- ності виконання цієї операції рекомендується кінці жердин робити три- або чотирикутними, щоб, повертаючи їх від однієї грані до іншої, можна було пересувати шкури на жердинах.

214

Розділ 11. Оброблення шêóро-хóтрової сировини

Шкуро-хутрову сировину сушать в умовах, що унеможливлю- ють потрапляння прямих сонячних променів на шкури.

Сушіння проводять в опалюваному приміщенні або під навісом на свіжому повітрі. Температура повітря в приміщенні 20 – 30 °С, відносна вологість 50 – 60 %. Приміщення для сушіння обладну- ють вентиляцію.

Забороняється сушити сировину під залізними дахами без теп- лової ізоляції, на землі, дротах і мотузках, розвішувати шкури ближче ніж 1 м від нагрівальних приладів.

Після того, як шкури просохнуть із міздряного боку, їх зніма- ють із жердин, не очікуючи повного просушування огузкової та головної частин, і підсушують у розгорнутому вигляді на жерди- нах, розстеляючи їх волосяним боком угору і періодично перевер- таючи із волосяного боку на міздряний, і навпаки. Положення шкур змінюють кілька разів, пересуваючи при цьому недосушені ділянки на висушені доти, доки шкури не підсохнуть рівномірно з обох боків по всіх площі.

Висушені шкури складають у сухому приміщенні в коло (кри- ничкою) — полами і лапами назовні. Через 2 дні сировину огля- дають, недосушені шкури підсушують. Вміст вологи в сухосоленій сировині 20 %.

Готову сировину сортують, складають у штабелі або тюки для відвантаження. Щоб уникнути ламання, розгинати і складати шкури слід дуже обережно, не допускаючи сильних перегинів по хребтовій лінії.

Забороняється тюкувати або складати в штабелі шкури відразу після сушіння без дводобового витримування, а також шкури з недосушеними ділянками.

11.2.2. Консервування шкур тузлукуванням

Тузлукування шкіряної сировини полягає в тому, до шкури за- нурюють у насичений розчин кухонної солі або кухонної солі з ан- тисептиком (силіцієфторид натрію).

Для тузлукування шкур застосовують протиструминні шнекові апарати безперервної дії, підвісні барабани періодичної дії, під- вісні конвеєри для тузлукування шкур у чанах та інше обладнан- ня, характеристики якого наведено в табл. 11.1 та на с. 217.

Тузлукування шкіряної сировини проводять на підприємствах м’ясної промисловості, що мають потрібні приміщення, обладнан- ня, очисні споруди і забезпечені в достатній кількості водою. На тузлукування направляють тільки промиті шкури ВРХ і свиней, якщо туші свиней не промивали перед зняттям з них шкур.

Після промивання вологу зі шкур видаляють на валковій ма- шині, вручну скребачкою або шкури складають для стікання на козли або козли-візки волосяним боком угору і якомога більшою кількістю для кращого віджимання вологи. Стікання триває не

215

Частина ІІ. Забій і первинна переробêа хóдоби, птиці, êролів…

менш як 20 – 30 хв. Після промивання і видалення поверхневої вологи шкури направляють на тузлукування.

Таблиця 11.1. Характеристики основного обладнання, що застосо-

вується при консервуванні шкіряної і шубно-хутрової сировини

На великих підприємствах завантаження шкур механізоване, а на невеликих його проводять уручну. При консервуванні на кон- веєрній лінії шкури навішують на гачки рухомого конвеєра. Після консервування шкури автоматично скидаються з гачків.

Перед завантаженням кожної партії шкур і в процесі тузлуку- вання контролюють концентрацію тузлуку за його питомою вагою (густиною), кількістю разів його використання, а також врахуван- ням рідинного коефіцієнта.

216

Розділ 11. Оброблення шêóро-хóтрової сировини

Технічні характеристики обладнання для консервування

Густину тузлуку визначають ареометром.

Режими тузлукування і наступного підcолювання шкур наве- дено в табл. 11.2.

217

Частина ІІ. Забій і первинна переробêа хóдоби, птиці, êролів…

Таблиця 11.2. Режими тузлукування і підcолювання шкур

П р и м і т к а: для тузлукування шкур у шнекових апаратах густина тузлуку на вході в головну секцію апарата становить 1,19 – 1,20, на виході з апарата — 1,13 – 1,14 г/см3.

Після закінчення тузлукування вологість шкур ВРХ становить 52 – 54 %, шкур свиней — 53 – 56 %, а концентрація солі не пере- вищує 15 %, що потребує додаткового видалення вологи і підсолю- вання. Тому шкури складають на ґратчасті стелажі або козли і залишають на 2 год для стікання або віджимають з них поверхне- ву вологу на валковій машині. Після стікання (віджимання) шку- ри ВРХ і свиней складають у штабелі по 75 шкур ВРХ і по 250 шкур свиней в одному штабелі, підсолюючи кожну шкуру сухою сумішшю для соління або сіллю і витримують у штабелях не мен- ше ніж 2 доби.

Кількість солі на підсолювання, як і при сухому засолюванні, становить 15 % від маси парних шкур, а загальна кількість витрат солі на весь процес засолювання — 25 % від маси парних шкур.

На закриті штабелі кладуть штабельні картки або прикріплю- ють бирку із зазначенням номера штабеля, виду і кількості шкур, дати закриття штабеля, прізвища засолювача.

Після закінчення консервування штабелі розбирають, шкури сортують згідно із стандартом і підготовляють їх до відвантаження.

При тузлукуванні шкур у чанах шкури на ґратах опускають у чани з тузлуком (рідинний коефіцієнт 1 – 3) на 18 – 20 год для

218

Розділ 11. Оброблення шêóро-хóтрової сировини

шкур ВРХ і свиней, а для овчин на 6 год, після чого ґрати із шку- рами піднімають. Шкури витримують на ґратах протягом 2 діб без додаткового підсолювання.

У процесі тузлукування сольовий розчин втрачає до 10 % солі і для його подальшого використання потребує підсилення, тому пе- ред завантаженням наступної партії його підсилюють, додаючи сіль у кількості 10 % від маси парних шкур, силіцієфторид нат- рію — 0,2 % від маси парних шкур, а також потрібну кількість роз- чину солі для забезпечення рідинного коефіцієнта.

Один і той самий тузлук без очищення можна використовувати не більше ніж 5 разів. Перерви у використанні тузлуку допуска- ються до 10 днів, залежно від забруднення сольового розчину, на- явності запаху затхлості та плісняви.

Після 10-денної перерви використання неочищеного тузлуку не допускається. Забруднений тузлук, незалежно від кратності його використання, для консервування шкур застосовувати не можна.

11.2.3.Кислотно-сольовий спосіб консервування шубних

іхутрових овчин

Консервування проводять завчасно приготовленою сумішшю для консервування, яка складається з кухонної солі (85 %), алю- мокалієвих галунів (7,5 %), хлориду амонію (7,5 %) або сульфату амонію (7,5 %).

Кислотно-сольова суміш для засолювання має бути однорідною, для чого компоненти ретельно перемішують у змішувачі або вручну.

Суміш для консервування наносять на міздряний бік овчин рів- номірним шаром, на потовщених ділянках і краях шкури суміш втирають руками.

Шкури укладають у штабелі так само, як і при консервуванні овчин мокросольовим способом. Тривалість консервування 5 діб. Для нанесення солі застосовують агрегат Я1-ФПГ, а для витриму- вання овчин у розсолі — піддон Я8-ФТВ.

Повторне консервування овчин кислотно-сольовим способом не дозволяється.

У законсервованих кислотно-сольовим способом овчинах вміст вологи має становити 35 – 45 %. Норма вмісту оксиду алюмінію в шкіряній тканині овчин кислотно-сольового консервування 0,6 – 2,0 % (у перерахунку на абсолютно суху речовину).

Приготування розсолів та сумішей для соління. Суміші для соління і тузлучних розчинів готують, як правило, в окремих приміщеннях. З метою механізації процесу забору і переміщення солі застосовують навантажувач марки МВС-4Б. Сумішшю для консервування шкур сухим засолюванням, підсолювання шкур після тузлукування і при пакуванні є суміш кухонної солі і одного із антисептиків.

Норми витрат матеріалів для консервування різними способа- ми наведено в табл. 11.3.

219

Частина ІІ. Забій і первинна переробêа хóдоби, птиці, êролів…

Таблиця 11.3. Норми витрат матеріалів на консервування

Суміш для консервування хутрових і шубних овчин кислотно- сольовим способом складається із солі, алюмокалієвих галунів і хлориду або сульфату амонію.

Парадихлорбензол застосовують у суміші з кухонною сіллю для консервування шкіряної сировини, шубних і хутрових овчин, при тюкуванні сировини і відвантаженні у весняно-літній період. Він швидко випаровується, тому його перевозять і зберігають у щільно закритій тарі, як отруйну речовину.

Алюмокалієві галуни, хлорид або сульфат амонію застосовують при консервуванні кислотно-сольовим способом хутрових і шубних овчин.

Суміші для консервування і підсолювання шкур великої рога- тої худоби та свиней готують з використанням солі помелу № 2 і № 3, для овчин — солі помелу № 1 або суміші однакових частин солі помелу № 1 і № 2.

Великі кристали солі та інших компонентів перед приготуван- ням суміші для соління подрібнюють до розміру часточок помелу

220

Розділ 11. Оброблення шêóро-хóтрової сировини

№ 1 і № 2. Просіяні компоненти відважують і змішують у змішу- вальних барабанах або вручну, перелопачуючи суміш до рівно- мірного кольору. Правильно приготовлену суміш для кислотно- сольового консервування перевіряють відповідно до технологічної інструкції.

Приготування тузлуку. Насичений розчин кухонної солі (ту- злук) готують у солерозчиннику перемішуванням води і солі лопа- тями мішалок або барботуванням стисненим повітрям, яке пода- ється в нижню частину солерозчинника, або пропускаючи воду крізь шар солі.

Для приготування тузлукового розчину застосовують сіль різ- них помелів. Розчин, що виходить із солерозчинника, повинен ма- ти густину 1,19 – 1,20 г/см3, температуру 20 – 25 °С. Концентрація кухонної солі — 312 г/л (25,6%-й насичений розчин).

Щоб підвищити консервувальний ефект кухонної солі, в тузлу- ковий розчин добавляють антисептик — силіцієфторид натрію у кількості 0,75 – 1,0 г/л.

Для приготування суспензії силіцієфториду натрію потрібну кількість його розмішують у невеликому об’ємі води, отриману су- спензію виливають у солерозчинник з тузлуковим розчином і су- міш старанно перемішують до повного розчинення.

Очищення тузлукових розчинів. Для очищення тузлуку за-

стосовують кілька методів.

Метод флотації (потоковий метод) показано на рис. 11.5. Відпрацьований тузлук перекачують у відділення очищення в піноутворювач. Перед входом в піноутворювач у тузлук вводять

Рис. 11.5. Схема очищення тузлуку методом флотації:

1 — ємкість для коа- гулянту; 2 — вентиль- дозатор; 3 — повітря; 4 — піноутворювач; 5 — відстійник для відокремлення піни;

6 — лотік

221