36. Внутрішньогруповий конфлікт: психологічна характеристика. Наслідки конфліктів у групах.

Конфлікти в групах – це протистояння, зіткнення, у якому хоча б одна зі сторін представлена групою людей.

Психологічна х-тика: 1. Учасниками є окремі члени групи або угрупування (мікрогрупи) 2. Типові причини конфлікту у групах: порушення групових норм, незбалансована рольова взаємодія, втрати і викривлення інформації в процесі спілкування, психологічна несумісність членів групи, відсутність ціннісно-орієнтаційної єдності, боротьба за лідерство, конкурентність, розбіжність в поглядах, інтересах іт.д. 3. Найчастіше конфлікт у групі зароджується як діадний міжособистісний конфлікт, який переріс межі діади. 4. У випадку зовнішньої загрози життєдіяльності групи зусилля всіх її членів мобілізуються і стираються внутрішні розбіжності. 5. На частоту та інтенсивність конфліктів у групі впливає: - рівень розвитку групи; - інтенсивність і характер взаємодії членів групи; - характер стосунків членів групи із зовнішнім середовищем; - рівень напруги соціальної атмосфери в групі. 6. Конструктивний конфлікт слугує засобом активізації соціального життя групи, оптимізує міжособистісні стосунки, виявляє особливості групової думки, колективні настрої, сприяє пошуку продуктивних рішень проблеми, появі більш сприятливих умов та норм життєдіяльності групи. 7. Дисфункціональні наслідки конфлікту в групі: - погіршення соціально-психологічного клімату; - порушення системи взаємодії у колективі; - закріплення авторитарного стилю лідерства/керівництва; - послаблення ціннісно-орієнтаційної єдності групи; - порушення і руйнування групових традицій, норм; - зміна структури групи; - розпад групи. 8. Часті конфлікти можуть сприяти деструктивному лідерству в колективі, формують установки на прийнятність насильницьких дій. 9. Відсутність конфліктів може свідчити про слабкість групової структури або авторитарний стиль лідерства чи керівництва, що призводить до накопичення негативізму та ворожості у членів групи.

37. Психологічна характеристика міжособистісно-групового конфлікту.

Міжособистісно-груповий конфлікт – це конфлікт між окремим членом групи та групою чи мікрогрупою.

Конфлікти між групою і особистістю мають три особливості, а саме: – суб’єктами таких конфліктів виступає з однієї сторони особа, а з іншої – група; конфліктна взаємодія відбувається на основі зіткнення особистісних і групових мотивів;  – причини конфліктів такого роду пов’язані із положенням особи в групі, і яке характеризується такими поняттями як „позиція”, „статус”, „внутрішня установка”, „роль”, „групові норми”; Позиція – офіційне, визначене посадою положення в групі. Статус – реальне положення особи в групі, степінь його авторитетності. Статус може бути високий, середній, низький. Внутрішня установка – суб’єктивне сприйняття особистістю свого статусу в групі. Роль – нормативно заданий чи колективно схвалений зразок поведінки особи в групі. Групові норми – загальні правила поведінки, яких дотримуються всі члени групи. – форми прояву конфлікту особистість – група можуть бути такими, як використання групових санкцій, обмеження чи повне припинення неформального спілкування членів групи з конфліктуючим, різка критика в його бік.

Основні причини, які спричиняють конфлікт між особою і групою. Конфліктологи вважають, що головною причиною є порушення індивідом групових норм. Ці порушення можуть бути такого роду:       1.   особа спеціально порушує групові норми, переслідуючи або захищаючи свої інтереси, цінності;       2.   особа порушує групові норми випадково або в наслідок того, що не в повній степені засвоїла їх (новий член групи);       3.   особа просто не в стані з тих чи інших причин виконати нормативні вимоги (в кримінальних групах, або коли фізичний потенціал є недостатнім – непідготовлений альпініст для підняття на гору).       Другою причиною, яка може викликати конфлікт між особою і групою є порушення статусно-рольових очікувань. В кожній групі існує стійка соціальна структура. Кожний член групи закріплює за собою в груповій структурі свою роль. Статусно-рольові позиції в групі диференційовані по горизонталі і мають певну ієрархію. Одні члени групи займають високі місця, виконують відповідальні ролі і мають високий статус. Члени групи, які знаходяться на менш престижних місцях, як правило, прагнуть покращити свої статусно-рольові позиції. В результаті можуть виникнути статусно-рольові конфлікти між особою і групою.