43. Ціннісні виміри людського життя.

Цінності — це рівень значущості одного стосовно іншого в системі пріоритетів людини.      Цінності для людства взагалі та для людини як особистості змінюються як під час історичного розвитку так й під час життя людини. Тобто цінності у середньовіччі та сучасному світі можуть відрізнятись. Але на будь якому історичному етапі є спільні, загальнолюдські цінності, незалежні від історичного періоду та віку людини.      На ранніх етапах розвитку людства проблема ціннісного вибору була між законом і природою, між вірою і розумом. Наприклад в родовому суспільстві найвищим авторитетом був авторитет традиції, вона визначала, що є істинним, що красивим, що справедливим.     Пізніше її замінив авторитет віри. Релігійний закон визначав, що може бути істинним, що – хибним, що є добро, що – зло, що – краса, а що – потворність.     Ціннісний підхід визначав основні життєві орієнтації людини, визначав що є добре, що є погане, рух вперед і назад.     У будь які часи втрачаючи ціннісні орієнтації, людина відчувала зневіру, втрату світоглядної координації. Цей стан надзвичайно небезпечний як для життя окремої людини, так і для існування суспільства.    Проблема формування цінностей має велике значення особливо сьогодні, для розвитку України в умовах формування її державності, в атмосфері руйнування колишніх пріоритетів у політиці, економіці, особливо в духовному житті нації.     Але на будь якому історичному етапі є спільні, загальнолюдські цінності, незалежні від історичного періоду та віку людини.       У системі цінностей особливою, абсолютною цінністю є людина та її життя. З її інтересами співвідносяться інші цінності — як матеріальні, так і духовні.      Людина, народжуючись, отримує безцінний дар — життя. Тому вона має дорожити ним, ставитися до нього бережливо, навіть якщо їй здається, що воно не склалося, що у ньому багато негативних моментів, що воно важке. Людина має бути сильною, здатною протистояти випробуванням долі, не піддаватися хвилинним слабкостям.    До ціннісних вимірів людського життя насамперед належить і те, що ми позначаємо поняттям "здоров'я", як фізичне так й психічне. Тобто йдеться про гармонію тіла і душі, певну збалансованість фізіологічних, психічних та духовних процесів людини, що досить влучно було висловлено ще в давнину: у здоровому тілі — здоровий дух.    Характеристика цінностей відкриває шлях до розуміння сенсу життя, призначення людини в цьому світі. А її призначення - жити вищими цінностями, охороняти їх, передавати нащадкам. Адже, справжня духовність - це спосіб життя, а не сума духовних заходів, способів буття людини, для якої провідниками є вищі цінності. 

44. Повнота і щастя життя.

Від самооцінки людиною свого життя залежить розумін­ня нею його повноти, а саме розуміння –від уміння цінува­ти кожну мить, сповнюючи життя діяльністю, роздумами, враженнями. Чим розвиненішою є людина, чим ширше коло її інте­ресів та вмінь, чим різноманітніша 'її діяльність, тим багат­ше й повнокровніше її життя. Воно буде наповненим, якщо людина має чимало друзів, знайомих, через яких вона пізнає себе. Повнота життя визначається вмінням людини цінува­ти кожний день, годину, мить, адже вони, як і життя в ціло­му, неповторні. одвічне питання, відповідь на яке людина праг­не дати з моменту свого виникнення, питання про людське щастя. Мабуть, скільки людей робили спробу визначити цей феномен. Так, одні роблять досить песимістичний (а це, згадаймо, світоглядний принцип) висновок, що щастя взагалі не існує, Що це – міраж або казкова жар-птиця, за якою женеться людина і яку ніколи не впіймає; інші, продовжуючи цю дум­ку, вважають, що людина бачить своє щастя тільки в тому, чого в неї немає; треті, виходячи з альтернативи, що людина може бути щасливою або нещасливою, стверджують, що щастя полягає в тому, що немає нещастя. Часто можна почути ще й таку думку, що людське щастя не залежить від особис­тих якостей, що воно визначається фатумом, долею чи фор­туною... Проте в будь-якому разі щастя не є задоволенням своїх потреб і бажань. Це, мабуть, найбільше задоволення самим життям, здійснення свого призначення, досягнен­ня життєвої мети. Люди по-різному розуміють свої життєві цілі, а звідси їхні уявлення про щастя мають індивідуаль­ний характер.