Загальні теоретичні питання кормовиробництва

угідь, повітряного басейну. Щоб запобігти цьому на агроландшаф- тах треба запроваджувати енерго- і ресурсозберігаючі, екологічно доцільні технології вирощування кормових і зернокормових куль- тур, що безпосередньо стосується кормової площі, оскільки чистота середовища на полях є необхідною умовою виробництва якісних кор- мів і продукції тваринництва.

5.7.1.Способи поліпшення екологічних умов на кормових угіддях

На посівах кормових культур, сіножатях і пасовищах слід здійс- нювати як загальні, так і окремі заходи щодо забезпечення сприят- ливої екологічної обстановки. Перша група заходів залежить від системи природоохоронної організації території, яка передбачає припинення ерозії, очищення промислових стоків від біологічного і мінерального забруднення, у тому числі від важких металів, які можуть нагромаджуватися у ґрунті у надмірній кількості, а потім переходити у продукцію тваринництва. Зарегулювання стоку при використанні води на технічні потреби промислових виробництв, переведення їх водопостачання на замкнений цикл мають одне з вирішальних значень у комплексі природоохоронних заходів.

Друга група заходів залежить насамперед від рівня агротехніч- ної служби в господарстві, від технологій вирощування кормових культур. Так, вміст нітратів у кормах, як і в іншій продукції рос- линництва, прямо залежить від високих азотних фонів живлення. Органічні добрива мають переваги щодо цього у зв’язку з повіль- ною, поступовою мінералізацією органічної речовини. Разом з тим безпосереднє внесення свіжих органічних добрив пов’язане з ризи- ком забруднення ґрунту гельмінтами, різними хвороботворними бактеріями (наприклад, збудниками бруцельозу і туберкульозною паличкою). Надмірна кількість безпідстилкового гною може бути також джерелом важких металів. Тому перед внесенням його слід знезаражувати, поєднуючи холодний і гарячий способи зберігання, за яких гинуть шкідливі мікро- й макроорганізми. Крім того, треба проводити аналіз гною на вміст у ньому важких металів та інших хімічно шкідливих домішок.

На кормовій площі можна використовувати органічні відходи підприємств спиртової, крохмале-патокової, шкіряної промисловос- ті, цукрових заводів, комунальних господарств, стічні води міст то- що. Усі вони підлягають знезараженню (термічна обробка, тривале витримування мулу, компостування негашеним вапном, аміаком, аміачною водою та іншими речовинами, наприклад тіазоном — 0,25 % маси компосту).

91

Частина І

Норми внесення відходів і компостів визначають з урахуванням ГДК важких металів у ґрунті (табл. 16) за формулою

Д = (ГДК −Ф)К1К2К3 ,

де Д — допустима норма важкого металу, кг/га; ГДК — гранично допустима концентрація важкого металу у ґрунті, кг/га; Ф — вміст важкого металу в ґрунті, кг; К1, К2, К3 — коефіцієнти поправки від-

повідно на вміст гумусу, механічний склад і кислотність ґрунту.

Таблиця 16. Допустимий вміст хімічних елементів в орному шарі ґрунту, мг/кг

Слід обмежити пряме внесення рідкого гною на кормовій площі. На його основі готують соломистий гній і компости, використовуючи рештки торішньої соломи, торф. Готують також високоефективні органічні добрива і торфо-мінеральні компости, які справляють мі- німальний негативний вплив на середовище.

У кожному господарстві має бути розроблена і здійснена науково обґрунтована система природоохоронних і екологічних заходів при протиерозійній організації території. Без цього неможливо мати екологічно чисту продукцію у кормовиробництві.

Забезпечення задовільного санітарного стану кормових полів і одержання екологічно чистих кормів великою мірою залежать та- кож від широкого впровадження екологічно чистих технологій ви- рощування кормових культур, які зводять до мінімуму або виклю- чають використання на полях хімічних засобів боротьби з

92

Загальні теоретичні питання кормовиробництва

бур’янами, шкідниками і хворобами. Пестициди у кормовиробницт- ві слід замінювати агротехнічними і біологічними засобами з широ- ким застосуванням сортів, які не пошкоджуються або мало пошко- джуються шкідниками і хворобами.

Наш досвід тривалого вирощування кормових культур у спеціа- лізованих кормових сівозмінах (з 1965 р.), де пестициди не викорис- товуються зовсім, а помірні дози мінеральних добрив вносять на фоні органічних, дає підстави для такого висновку: у кормовироб- ництві вже сьогодні можна мати екологічно чисту продукцію, яка не містить залишків пестицидів, з мінімальним вмістом нітратів.

Тепер у багатьох господарствах і практично в усіх районах Укра- їни є добре обладнані районні агрохімічні лабораторії. За допомо- гою їх можна здійснювати оперативний контроль за якістю кормів і продукції рослинництва. Однак методи визначення вмісту нітратів і нітритів у продукції ще не досконалі. Недостатній також контроль залишків інсектофунгіцидів, гербіцидів і ретардантів у рослинах, які становлять більш серйозну загрозу для якості кормів і тварин- ницької продукції, ніж нітрати, і порівняно з останніми тривалий період зберігаються у зерні і кормах. Треба також виключити такі засоби хімізації, як дефоліація соняшнику, після якої не можна ви- користовувати на корм кошики і соняшникову макуху.

Перед тим як прийняти рішення про використання того чи іншо- го препарату, слід проконсультуватись у відповідних установах. Може виявитись, що препарат вилучено із списку рекомендованих.

Не слід діяти за принципом «шкідливо для одних організмів — не шкодить іншим». Так, внесення гербіцидів не тільки вибірково діє на певний вид бур’янів, а й впливає на мікрофлору й фауну ґрун- ту, актуальну і потенційну родючість ґрунту, а також потрапляє у ґрунтові води. Разом з тим треба оцінювати ситуацію на конкретно- му полі. Агроном має у своєму розпорядженні комплекс сучасних машин, що дають змогу агротехнічними заходами ефективно боро- тися з бур’янами, доводячи кількість їх до рівня, який суттєво не впливає на врожайність культури. Але буває потреба у використан- ні гербіцидів, особливо після сходів або у ланці люцерна — кукуру- дза, при застосуванні нульового обробітку ґрунту та ін.

Потрібно також враховувати наявність шкідників і хвороб рос- лин на полях сівозміни, запобігати появі їх правильним чергуван- ням культур у сівозміні, використанням специфічних ентомофагів, фітофагів. А коли цього не досить, треба застосувати хімічний ме- тод, особливо у більш зволожених північній і західній частинах Лі- состепу й на Поліссі.

Пестициди і гербіциди впливають насамперед на великих тва- рин і людину. Ентомофауна і мікрофлора терплять менше, бо всти-

93

Частина І

гають пристосуватися, генерують стійкі види, що для людини і тва- рин не характерно. Але шкідливість дії хімічних препаратів людина нерідко збільшує сама. Так, норма внесення 60 % хлорофосу на кар- топляному полі становила 1,2 кг/га за препаратом, проте для зни- щення шкідників його достатньо 12 г/га (100-разове збільшення до- зи). Рештки пестицидів у кормах не завжди враховують і не зазна- чають в офіційних документах про якість кормів. Слід встановити звітність про рівень хімічної чистоти кормів та іншої сільськогоспо- дарської продукції у господарстві, районі, області. Є звітність про кількість внесених препаратів, проте немає даних про вміст їх у кор- мах і продукції після цього.

Застосування біопрепаратів більш вибіркове, ніж пестицидів. Наприклад, трихограма може знищити гусінь лучного і кукурудзя- ного метеликів та ін. Крім того, можна додатково застосувати біток- сибацилін та інші препарати проти вовчка на посівах соняшнику. Можна використовувати муху фітомізу, павутинних кліщиків, клі- ща фітосейлюса тощо. Ефективними є феромонні пастки. Тому в кожному господарстві треба розробляти комплексну систему захисту сільськогосподарських культур з урахуванням економічних порогів шкідливості бур’янів, хвороб та шкідників.

5.7.2.Кормовиробництво на місцевості

зпідвищеною радіоактивністю

Забруднення ґрунтів радіонуклідами у деяких районах України, Білорусі і Росії внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС ставить перед кормовиробництвом, як і перед рослинництвом, важливі за- вдання з ліквідації або зменшення несприятливого впливу РР (ра- діоактивних речовин), що є у ґрунті, на рослини, тварин, якість сільськогосподарської продукції — зерна, м’яса, молока тощо. Радіо- активні опади забруднюють усе, що перебуває на поверхні землі: посіви культур, луки і пасовища, джерела води і незакриті корми, а також зібраний урожай зернових, технічних і кормових культур.

Крім радіонуклідів, що швидко руйнуються і мало живуть, най- більшу загрозу для людей становлять радіонукліди йоду, які кон- центруються у щитовидній залозі і добре виділяються у дійних ко- рів з молоком. Значну частину активності становлять молібден-99, барій-140, цирконій-95, ніобій-95, стронцій-89, цезій-137. Щільність забруднення може бути різною і встановлюється безпосередньо на місцевості. При цьому зовнішнє гамма-випромінювання є основним фактором, що перешкоджає одержанню високоякісної сільськогос- подарської продукції.

Рослини забруднюються радіоактивними опадами (частково і під час кореневого живлення) і ґрунтовим пилом, який осідає на лист-

94

Загальні теоретичні питання кормовиробництва

кову поверхню. Більше радіоактивного пилу затримується на широ- колистих рослинах — коренеплодах, кукурудзі, бобових культурах, кормовій капусті, менше — на листках злакових, тому злакові міс- тять менше РР. Менше їх, звичайно, у зерні, оскільки воно захище- не від безпосереднього забруднення, а також у бульбах картоплі, коренях буряків, турнепсу та інших коренеплодах. Тому радіоактив- ність окремих органів і частин рослин у різних видів неоднакова. Найбільше РР у листках, стеблах, полові — від 94 до 99,8 %, міні- мальна кількість їх у зерні, бульбах, коренеплодах.

Вміст РР у ґрунті і рослинах можна зменшити звичайними агро- технічними заходами — заорюванням і перемішуванням з ґрунтом верхнього забрудненого шару. Це зменшує концентрацію ізотопів на одиницю маси ґрунту. Краще, якщо оранка глибока, типу плантаж- ної (на 40 – 50 см), за якої у борозну лягає верхній шар ґрунту. По- дальший обробіток на полі має бути поверхневим.

Слід більше вносити в ґрунт органічної речовини, це збільшує його зв’язність. Тому норми внесення гною (або торфу) на легких супіщаних і піщаних ґрунтах повинні бути максимально можливи- ми. При перезалуженні трав дернину слід продискувати, розкри- шити і обов’язково заорати якомога глибше. Це пояснюється тим, що в дернині стронцій-90 більш доступний рослинам. Краще поступово (протягом кількох років) вивозити верхній (0 – 10 см) шар ґрунту за межі поля у відвали. Стронцій-90 і цезій-137 погано мігрують у глиб- ші шари ґрунту подібно до фосфору й кальцію, тому знімання верх- нього шару навіть протягом кількох років виправдане, хоча це дуже трудомісткий захід. Частину стронцію можна «вилучити» висіван- ням бобових культур, урожай яких закомпостувати для тривалого зберігання.

Бажано локалізувати кореневу систему кормових і зерно- кормових культур у верхньому шарі ґрунту У районах достатнього зволоження це можна зробити поверхневим внесенням добрив. Цей захід проводиться після глибокої (плантажної) оранки (50 – 60 см) спеціальними плантажними плугами.

Крім механічного забруднення радіоактивні речовини засвою- ються також через листкову поверхню (від 5 до 20 %). Добре засвою- ються радіонукліди цезію та йоду і погано — стронцію.

У разі зараження посівів у процесі кореневого живлення най- більш несприятливим є молочне скотарство, де використовуються переважно трав’яні корми. Разом з тим птахівництво і свинарство, де використовуються здебільшого зернові корми, більш захищені. Тому в місцевостях із значним і великим зараженням ґрунту радіо- нуклідами треба більше вирощувати зернофуражних культур і від- годовувати свиней і птицю. М’ясна продукція їх буде більш чистою

95

Частина І

порівняно з продукцією інших видів тварин у 3 – 6 разів (В.Г. Ільїн, 1984).

При незначній кількості у кормах стронцію-90 (0,2 мкКі на одну корову в добовому раціоні) молоко можна використовувати без об- межень; якщо рівень його від 0,5 до 20 мкКі — молоко слід перероб- ляти на сметану, сир, масло; понад 20 мкКі — на топлене масло; при 0,2 – 20 мкКі у раціоні відгодівельних тварин м’ясо використо- вують у їжу, від 20 до 200 мкКі і більше — використовують тільки м’ясо, кістки знищують. Якщо вміст стронцію-90 в раціоні становить від 10 до 20 мкКі, перед забоєм на м’ясо тварин витримують на чис- тих кормах від 5 до 15 днів, при більшому вмісті (до 200 мкКі) — 25 днів (табл. 17).

Таблиця 17. Використання молока і м’яса при тривалому надходжен- ні в організм корів стронцію-90 з кормом (за В.Г. Ільїним, 1984)

* Молочні відвійки, сироватку, сколотини згодовують свиням, звірям.

Слід також враховувати фізіологічні особливості рослин. Встано- влено, наприклад, що культури, які виносять з ґрунту більше каль- цію, виносять також більше і стронцію. При вирощуванні на ґрун- тах, забруднених РР, найбільше забруднюються ними трави приро- дних угідь і бобові культури, особливо конюшина, чина, люцерна, квасоля, а з різнотрав’я — жовтець, смілка поникла. Набагато мен- ше стронцію у злакових зернових і злакових травах. За даними ка- федри радіобіології, рентгенології і ГО Московської ветеринарної академії, при вирощуванні кормових культур на ґрунтах, що міс- тять стронцій-90, з розрахунку на одну кормову одиницю буде мен- ше радіонуклідів, ніж у зерні вівса, у кукурудзи — утричі, у ячме-

96

Загальні теоретичні питання кормовиробництва

ню — на 20 %, більше, ніж у зерні вівса, у соломі злакових куль- тур — у 30 – 45, а у соломі гороху — в 100 разів. Порівняно з буль- бами картоплі у кормових буряках стронцію-90 більше у 8,5, у брук- ві — в 15, у турнепсі — в 30 разів.

Отже, надходження РР у зерно і корми можна різко обмежити, поєднуючи культури, які виносять максимальну кількість РР і очи- щають ґрунт, з культурами, що вбирають їх мало. Це насамперед бобові трави і зернобобові (горох, квасоля, чина, боби та ін.). Урожай їх у перший рік використання слід збирати і компостувати. Згодову- вати худобі можна лише зерно, де РР всього 0,2 % загальної маси рослини.

Злакові і картопля менше поглинають радіонуклідів. Якщо після бобових вирощувати пшеницю, ячмінь, овес, кукурудзу, картоплю і злакові трави на корм худобі, то вміст їх різко зменшується не тіль- ки у зерні, а й у зеленому кормі. Картоплю можна використовувати худобі і свиням замість коренеплодів. Після цього протягом 4 – 5 років проводять поверхневий обробіток ґрунту під сівбу здебільшого злакових.

Поряд із внесенням великих доз органічних добрив (торф, гній) слід вапнувати ґрунт, оскільки на кислих ґрунтах стронцій-90 легше поглинається кормовими культурами, ніж на нейтральних і луж- них. За даними В.Г. Ільїна, цей прийом дає змогу різко зменшити вміст стронцію-90 у коренеплодах (у 20 разів) і бобових (у 8 разів).

Внесення органічних добрив зменшує вміст стронцію в ґрунті удвічі. Та оскільки гній також може бути джерелом забруднення РР, то з цією метою треба використовувати торф, попередньо переві- ривши його на радіоактивність.

Фосфорні добрива сприяють фіксації стронцію-90 і цезію-137 у ґрунті. Засвоюваність їх при цьому зменшується у 2 – 3 рази.

Азотні добрива сприяють мобільності цезію-137, збільшенню його вмісту в урожаї кормових і зернових культур.

При розміщенні культур у сівозмінах враховують ґрунтову від- мінність. Бобові більше засвоюють Са, а отже, і стронцій та цезій, тому їх слід розміщувати на ґрунтах більш важких, злакові — на легших за механічним складом

Певне значення має сортовий добір. Проте це треба визначати в конкретних умовах сортовипробуванням. Так, за даними В.Г. Ільї- на, люцерна сорту Північна 69 поглинає ізотопи сильніше, ніж сор- ту Павлівська.

Враховуючи, що радіонукліди залишаються насамперед у соломі, а також у сіні, треба ретельно контролювати витрачання грубих кор- мів. Очевидно, на сіно слід використовувати переважно злакові тра- ви, насамперед кореневищні злаки (стоколос безостий, прямий,

97

Частина І

пирій повзучий). У них більшість кореневої системи (до 90 %) роз- міщена у верхньому шарі ґрунту (0 – 20 см). Тому при глибокому заорюванні верхнього шару ґрунту вміст радіонуклідів у зеленій масі й сіні значно зменшується. Грубі корми, що містять велику кіль- кість РР, підлягають компостуванню і тривалому зберіганню, їх не можна спалювати. В окремих випадках солому після збирання слід заорювати на глибину до 50 см і більше. Для цього на комбайнах установлюють подрібнювачі (солом’яну січку легше заорювати).

Слід виділяти частину земель під вирощування багаторічних трав протягом кількох років: конюшину — на 2 – 3 роки, люцерну і еспарцет на 4 – 5 років, лядвенець — на 3 – 4 роки, тобто до зрід- ження посівів. На цих ділянках урожай багаторічних трав після значного забруднення у перші два роки, а конюшину — в перший рік не можна використовувати, її треба компостувати або згодовува- ти тваринам, що ростуть, з наступним використанням екологічно чистих кормів. Це стосується і зернофуражу, сіна та інших кормів, що містять допустиму кількість РР, їх слід згодовувати тваринам, що ростуть, з наступним очищенням організму чистими кормами.

Нестачу протеїну в раціоні жуйних тварин внаслідок зменшення бобових можна замінити сечовиною (до 100 г на одну дійну корову при достатньому вмісті вуглеводів у кормах).

При згодовуванні зерна бобових (сої, гороху) і шроту ріпаку їх слід кип’ятити, що сприяє виведенню з насіння РР.

Не рекомендується використовувати як концкорми висівки, оскіль- ки вони містять більше стронцію, ніж ендосперм. Із соковитих кор- мів треба ширше використовувати картоплю, топінамбур. За дани- ми Подільського державного аграрного університету, годівля свиней топінамбуром сприяє виведенню з організму стронцію та інших ра- діоактивних елементів. Сам топінамбур (бульби) слабко поглинає ці речовини.

Надземну масу перед силосуванням слід перевіряти на вміст ра- діонуклідів. Офіційних даних про допустимий (граничний) вміст радіонуклідів у рослинах немає. За даними літератури, можна ли- ше орієнтовно рекомендувати такі допустимі величини: для дійних корів — 0,2 мкКі (стронцій-90) і 1,3 мкКі (цезій-137), для м’ясних тварин — 1,2 мкКі (стронцій-90) і 0,33 мкКі (цезій-137).

Застосування всіх заходів щодо поліпшення і зведення до міні- муму забруднення кормів РР має бути ретельно обґрунтоване точ- ним вивченням реальної обстановки. Усі методи потрібно викорис- товувати в комплексі, що збільшує їхню ефективність, забезпечуючи правильне поєднання прийомів видалення радіонуклідів із ґрунту (сівба бобових) з прийомами, що зменшують концентрацію їх у ньо- му і роблять менш доступними для рослин (обробіток ґрунту, орга-

98