13. Контроль у навчальному процесі.

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школярів – невід'ємна складова частина навчального процесу. Він сприяє виявленню успішності навчання кожного учня, розкриттю причин недостатнього засвоєння учнями матеріалу.

Основні компоненти контролю – перевірка, оцінка і облік.

Мета – забезпечення ефективності навчання.  Принципи – об'єктивність, регулярність, гласність, всебічність, різноманітність форм контролю.

Функції:  - контролююча; - освітня (стеження за навчальною діяльністю учнів), діагностична (виявлення успіхів і недоліків), - виховна (виховання моральних рис, дисциплінованості, наполегливості), - розвивальна (оцінка сприяє розвитку логічного мислення, уміння аналізувати, пам’яті, мовленню, порівнювати). –стимулююча, - прогностична (дані контролю використовуються для прогнозування можливих результатів навчання).

Види: -попередній, -поточний, -тематичний, -періодичний, -підсумковий.

Форми: -фронтальна, -групова, індивідуальна, - комбінована  (поєднання фронтального опитування з індивідуальним завданнями на дошці чи місцях, з рештою – фронтальне опитування.)

14. Суть і особливості процесу виховання.

Виховання – ІІ невід'ємна частина навчального процесу. Це вироблення ставлення до світу, процес  формування особистості. Виховання і навчання тісно пов’язані але виховання – явище перше. Воно включає освіту і розвиток особистості. В процесі навчання формується і розвивається інтелектуальна сфера, в процесі виховання – моральна, вольова, емоційна.

Існують різні підходи до визначення процесу виховання:

-    відносницький: формування в школярів системи відносин (ставлень: моральних, пізнавальних, естетичних та ін.)

-    діяльнісний – включення школярів у різноманітну у різноманітну діяльність,  у ході якої формується ставлення.

-    особистісний – розвиток і формування особистості із урахуванням її індивідуальних особливостей.

-    системний –виховання як сукупність  усіх компонентів (явищ, процесів, впливів).

-    технологічний – проектування способу організації процесу  з послідовною орієнтацією на чітко визначені цілі.

Виховання – процес двосторонній (вихователь і вихованець) і цілеспрямований (мета виховання має суспільний характер); багатофакторний (ефект виховання залежить від родини, педагогів, школи, суспільства, тощо), довготривалий і безперервний (триває протягом усього життя); комплексний (якості і властивості особистості формуються не почергово, а комплексно). Виховному процесу притаманна віддаленість результатів від моменту здійснення безпосереднього педагогічного впливу. Основною ланкою цього виховного процесу є виховна ситуація.

Етапи вих.процесу: - ознайомлення з загальними нормами і вимогами; -формування ставлень; - формування поглядів і переконань; - формування загальної спрямованості особистості.

Процес виховання включає компоненти: цільовий, стимул-мотиваційний, змістовний, операційно-діяльнісний, контрольно-регулятивний.

Рушійною силою виховання є внутрішн.міє потребами учня і рівнем можливості їх задоволення (потреба у самовдосконаленні).

Зміст виховання визначається суспільними потребами і метою виховання. (Формування в учнів світогляду, громадсько-патріотичного, морального, трудового, економічного, естетичного, фізичного, статевого виховання).

Результат – це оцінка рівня вихованості. Вихованість – властивість особистості, яка характеризується сукупністю достатньо сформованих соц. якостей, які в узагальненій формі відбив ставлення людини до суспільства і оточуючих людей, до праці, матеріальних благ, до себе.