Глава 8

Соціологія соціальних відхилень

157

чинюють конкретні шкідливі наслідки або створюють небез­пеку їх виникнення тощо;

за суб'єктивною стороною девіантна поведінка характери­зується різною мотивацією, різними цілями, різним ступе­нем передбачення та бажання можливих наслідків.

Класифікація може бути пов'язана як з об'єктом, так і з суб'єктивною стороною соціальних відхилень: а) поведінка, орієнтована на зовнішнє середовище (екстравертивна). Вона може бути цільовою, заздалегідь запланованою, або афектив­ною (наприклад, свари в сім'ї); б) поведінка, орієнтована на самого себе (інтравертивна) — пияцтво, алкоголізм, само­губство, наркоманія тощо.

Отже, кожна форма девіантної поведінки має свою специ­фіку та особливості дослідження.

Злочинність. Соціологічні дослідження злочинності та її причин беруть початок у працях російського статистика К. Ф. Германа (1824). Потужний поштовх розвиткові соціології злочинності дала праця «Социальная физика» (1835) франко-бельгійського вченого математика-статистика Л. А. Кетле, який, спираючись на статистичний аналіз, дійшов висновку, що будь-який соціальний лад передбачає певну кількість і певний порядок злочинів, які зумовлені його організацією.

Вивчення проблем злочинності виявляє велику кількість чинників, які впливають на її динаміку: соціальний стан, рід діяльності, освіта, убозтво як самостійний чинник, декласу­вання, тобто зруйнування або ослаблення зв'язків між індиві­дом і соціальною групою.

У 30-х роках XX ст. дослідження, які були проведені пред­ставниками Чиказької школи соціології, виявили вплив внут-рішньоміських відмінностей на рівень злочинності: найзло-чинішими виявилися райони, що характеризуються високим ступенем соціальної дезорганізації.

Дотепер залишається дискусійною проблема співвідношення біологічного й соціального у формуванні злочинної поведінки.

В Україні на стан злочинності великий вплив справляє пе­рехід до ринкових відносин, що характеризується появою та­ких феноменів, як конкуренція, безробіття, інфляція.

Алкоголізм. Алкогольні напої відомі людству з давніх часів. Вони виготовлялися з рослин, і їх споживання було

частиною релігійного ритуалу, яким супроводжувалися свята. Більш-менш дешевий спосіб одержання міцних на­поїв був освоєний у XVI ст. Докорінні зміни відбулися піс­ля відкриття промислового способу одержання етилового спирту. Саме це зробило можливим масове споживання алкоголю, і у XVIII ст. пияцтво набуло широкого розмаху у таких європейських країнах, як Англія, Німеччина, Шве­ція та ін.

Приблизно в цей самий час у Росії стала швидко входити у споживання горілка. Можна сказати, що XIX ст. породило, а XX ст. посилило досить складну проблему для людської ци­вілізації — проблему алкоголізму.

Фактично алкоголь увійшов у наше життя, став елементом соціальних ритуалів, обов'язковою умовою офіційних цере­моній, свят, деяких способів проведення часу, розв'язання особистих проблем.

Однак ця соціокультурна традиція дорого коштує сус­пільству. Як свідчить статистика, 90% випадків хуліганства, 90% зґвалтування за обтяжуючих обставин, майже 40% інших злочинів пов'язані з пияцтвом. Убивства, пограбування, роз­бійницькі напади, заподіяння тяжких ушкоджень тіла у 70% випадків відбуваються особами у нетверезому стані; близько 50% усіх розлучень також пов'язані з пияцтвом.

Вивчати різні аспекти споживання алкоголю і його наслід­ки надзвичайно складно. У процесі аналізу алкогольної ситу­ації та її динаміки, як правило, використовують три групи со­ціологічних показників гостроти алкогольної проблеми і мас­штабів поширення пияцтва у країні: а) рівень споживання ал­коголю на душу населення і структура споживання; б) харак­теристики масової поведінки, яка є наслідком споживання спиртного; в) шкода, яку спричинило пияцтво економіці, су­спільству.

В історії боротьби суспільства з алкоголізмом можна визначити два напрями:

1. обмеження доступності до спиртних напоїв, скорочен-­ ня їх продажу і виробництва, підвищення цін, жорсткість ка­- ральних заходів за порушення заборон й обмежень;

2. поліпшення соціальних та економічних умов життя, зростання загальної культури і духовності, спокійна, зважена

158