Глава 8

Соціологія соціальних відхилень

159

інформація про шкоду алкоголю, формування у населення безалкогольних стереотипів поведінки.

Крайній варіант першого напряму — спроба запровадити «сухий закон» на території деяких країн ( Англія, США, Фін­ляндія, Росія), але вони не досягли своєї мети, бо наявність ал­коголю — не єдина і не головна причина існування алкоголіз­му.

Успішне розв'язання проблеми переборення пияцтва й алкоголізму потребує врахування економічного, соціально­го, культурного, психологічного, демографічного, юридично­го та медичного аспектів.

Наркоманія. Це захворювання, яке полягає у фізичній і (або) психічній залежності від наркотичних засобів, що по­ступово призводить до глибокого виснаження фізичних і психічних функцій організму. Всього у світі налічується близько 240 видів наркотичних речовин рослинного і хімічно­го походження.

Наркоманія (наркотизм) як соціальне явище характеризу­ється ступенем поширення споживання наркотиків або речо­вин, які до них прирівнюються, і включає зловживання нар­котиками і хворобливе (звичне) споживання їх.

Точну кількість українців, які зловживають наркотиками, визначити навряд чи можливо через недосконалість системи соціального контролю.

Переважна більшість наркоманів — молоді люди у віці до 30 років.

Суїцид — намір позбавити себе життя, підвищений ризик здійснення самогубства. Ця форма девіантної поведінки па­сивного типу є способом відійти від невирішених життєвих проблем, від самого життя.

У різні епохи й у різних культурах існували свої оцінки цього явища: часто самогубство засуджували (з точки зору християнської моралі самогубство вважається тяжким грі­хом), іноді ж припускали і визнавали у певних ситуаціях (наприклад, самоспалення в Індії (звичай саті) або харакірі са­мураїв в Японії).

При оцінці конкретних суїцидальних актів багато зале­жить від мотивів та обставин, особливостей особистості. Дос­лідження свідчать, що суїцидальну поведінку провокує спе-

цифічна комбінація таких характеристик, як стать, вік, освіта, соціальний і сімейний стан. Суїцидна активність має певні часові цикли: весняно-літній пік та осіннє-зимовий спад (ви­значені ще Е. Дюркгеймом); зростання кількості самогубств у вівторок і зниження у середу—четвер; кінець тижня — най­більш небезпечний для чоловіків.

Співвідношення між чоловіками і жінками-самогубцями приблизно 4:1 при самогубствах, які вдалися, і 4:2 при спро­бах, тобто суїцидна поведінка чоловіків частіше призводить до трагічного наслідку. Зазначимо, що ймовірність прояву ці­єї форми відхилень залежить і від вікової групи. Так, само­губства здійснюються частіше у віці після 55 і до 20 років, сьо­годні самовбивцями стають навіть 10—12-річні діти. Світова статистика свідчить, що суїцидальна поведінка частіше вияв­ляється у містах, серед самотніх і на крайніх полюсах суспіль­ної ієрархії. Нарешті, безсумнівно, що існує зв'язок суїци-дальної поведінки з іншими формами соціальних відхилень, зокрема пияцтвом. Судовими експертами виявлено, що 68% чоловіків і 31% жінок позбавили себе життя, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння.